Рішення

від 22.12.2017 по справі 480/2140/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2140/17

Провадження № 2/480/923/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2017 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю: секретаря судового засідання Шуріної Н.О.; представника позивача ОСОБА_1; відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

встановив:

20 листопада 2017 року ОСОБА_3 районний центр зайнятості (далі - позивач) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що 12 травня 2017 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до позивача ОСОБА_3 районного центру зайнятості, з метою працевлаштування. 24 травня 2017 року відповідачу надано статус безробітного, і з 30 травня 2017 року відповідачу призначена допомога по безробіттю, яку він мав отримувати у період з 30 травня 2017 року по 24 травня 2018 року, включно.

Позивач зазначив, що при проведенні позивачем обміну даними з Нечаянською ЗОШ I - III ступенів від відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації, позивачем було з'ясовано, що відповідач ОСОБА_2 з 18 квітня 2017 року по 11 травня 2017 року перебував в трудових відносинах з Нечаянською ЗОШ I - III ступенів від відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації, та був звільнений за ст. 38 Кодексу Законів про працю України. Позивач вказував на те, що відповідачем були надані недостовірні відомості, що призвело до того, що сприяло незаконному отриманню відповідачем допомоги по безробіттю на загальну суму 4156 грн. 55 коп.

Вказану суму заборгованості позивач просив стягнути з відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши суду, про те, що він повідомляв позивача про свої трудові відносини з Нечаянською ЗОШ I - III ступенів від відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації.

Заслухавши учасників справи, які беруть участь у справі, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами письмові докази, суд дійшов такого.

Відповідно до копії персональної картки № 146817051200002, а також копії заяви від 23 травня 2017 року про надання статусу безробітного, 23 травня 2017 року, на підставі ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" відповідачу ОСОБА_2 надано статус безробітного (а. с. 6, 7).

Згідно з копією Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 17/10/25/1 від 25 жовтня 2017 року, встановлено, що ОСОБА_2перебував у трудових відносинах за основним місцем роботи у ДЮСШ Миколаївського району від відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації, і звільнений 21 квітня 2017 року, а також працював за сумісництвом в Нечаянській ЗОШ I - III ступені від відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації з 18 квітня 2017 року по 11 травня 2017 року (а. с. 10).

Так, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_2, при зверненні до ОСОБА_3 районного центру зайнятості, були подані неправдиві дані, а саме, що його останнім місцем роботи була ДЮСШ Миколаївського району від відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації, при цьому відповідачем не подано відомостей, що за сумісництвом він також працював з 18 квітня 2017 року по 11 травня 2017 року в Нечаянській ЗОШ I - III ступені від відділу освіти ОСОБА_3 районної державної адміністрації.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 9 Закону України «Про зайнятість населення» кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Відповідно до п. 2) ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з п. 8) ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття, зокрема право на допомогу по безробіттю, мають застраховані особи в разі настання страхового випадку (відсутності або втрати роботи, заробітку).

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Разом з цим згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Згідно з розрахунком боргу позивача ОСОБА_2 за період його незаконного перебування на обліку у ОСОБА_3 районному центрі зайнятості, у період з 30 травня 2017 року по 28 липня 2017 року йому було нараховано коштів, у розмірі 4156 грн. 55 коп. (а. с. 11).

07 листопада 2017 року позивачем направлено повідомлення - претензію відповідачу про необхідність повернення нарахованих коштів у розмірі 4156 грн. 55 коп., а також попереджено про наслідки (а. с. 12).

Станом на день розгляду спору суму виплачену суму коштів відповідач у добровільному порядку позивачу не повернув.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 6 ст. 141, ст. ст. 258, 259, ст. ст. 264 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_3 районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; номер і серія паспорта ЕО 012255) на користь ОСОБА_3 районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 23086174; МФО 826013; р/р № 37170305800230 у ГУДКСУ у Миколаївській області; місцезнаходження: 54036, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 45) кошти в сумі 4156 грн. 55 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду ; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 27 грудня 2017 року.

Суддя Н. О. Шаронова

22.12.2017