Рішення

від 27.12.2017 по справі 911/3410/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2017 р. м. Київ Справа № 911/3410/17

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Кулакова С.С.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лас Системс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний простір"

про стягнення заборгованості у сумі 104 789,68 грн.,

за участю представника:

позивача: адвоката ОСОБА_1 (посвідчення №1863, видане 10.10.2017 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2017 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Лас Системс" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний простір" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 104 789,68 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №19/10/2016 від 19.10.2016 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем у період з 07.11.2016 року до 04.04.2017 року, оплатив частково, а саме в сумі 482 052,53 грн.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 104 789,68 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2017 року, розгляд справи призначено на 06 грудня 2017 року.

06 грудня 2017 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 06.12.2017 року розгляд справи було відкладено на 27 грудня 2017 року.

08 грудня 2017 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача 86 263,15 грн. основного боргу, 13 516,14 грн. пені, 1 602,37 грн. трьох процентів річних та 3 408,02 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

11 грудня 2017 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала витребувані ухвалою суду документи.

27 грудня 2017 року в судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задоволити.

27 грудня 2017 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи №115 від 26.12.2017 року, у зв'язку з його хворобою.

Представник позивача у засіданні проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи заперечувала.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, визнав його таким, що задоволенню не підлягає, оскільки документів, що підтверджували б обставини, на які послався представник відповідача у клопотанні, суду надано не було.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не надано, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

19 жовтня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лас Системс" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вільний простір" (далі - відповідач) був укладений договір поставки №19/10/2016 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався товар прийняти та оплатити.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування (ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Частиною 2 ст. 266 Господарського кодексу України встановлено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно з п. 1.1 договору, позивач передає у власність відповідача, а відповідач приймає та оплачує товар, згідно з видатковими накладними, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною, на умовах і в порядку, викладеному в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору, кількість, асортимент та якості товару наведені у специфікації (додаток №1 до цього договору), що є невід'ємною частиною даного договору.

Продавець зобов'язується доставити товар на об'єкти багатоквартирних житлових будинків, що розташовані за адресою: м. Бровари, вул. Богунська, ЖК "Скандія" (надалі - об'єкт). Відповідач зобов'язується прийняти товар в кількості, асортименті та за ціною, що визначена сторонами у відповідних накладних, сплачувати за нього відповідну грошову суму на умовах, що встановлені цим договором (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору, позивач підтверджує замовлення відповідача шляхом виставлення рахунку-фактури на передоплату за товар, що надсилається відповідачу за допомогою факсового або електронного зв'язку і містить інформацію щодо кількості та асортименту товару, що може бути поставлений, ціни товару та загальної вартості товару. Рахунок-фактура дійсний до оплати протягом 5 (п'яти) банківських днів.

Відповідно до п. 2.3 договору, строк поставки першої партії товару становить 14 (чотирнадцять) робочих днів з наступного дня після оплати рахунка-фактури на передоплату. Строк поставки першої партії товару може бути змінений за згодою сторін, про що складається додаток до даного договору.

Згідно з п. 2.4 договору, термін поставки кожної наступної партії товару виконується за згодою сторін. Терміни поставки кожної партії товару можуть бути змінені за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар, на загальну суму 568 315,68 грн., що підтверджується видатковими накладними №734 від 07.11.2016 року на суму 98 914,14 грн., №760 від 21.11.2016 року на суму 40 200,38 грн., №768 від 24.11.2016 року на суму 1 961,93 грн., №784 від 30.11.2016 року на суму 34 846,62 грн., №793 від 05.12.2016 року на суму 36 147,66 грн., №802 від 08.12.2016 року на суму 30 419,82 грн., №833 від 23.12.2016 року на суму 62 636,76 грн., №849 від 28.12.2016 року на суму 31 647,78 грн., №2 від 04.01.2017 року на суму 33 897,72 грн., №7 від 13.01.2017 року на суму 23 279,16 грн., №9 від 19.01.2017 року на суму 10 220,44 грн., №14 від 23.01.2017 року на суму 29 666,45 грн., №25 від 27.01.2017 року на суму 80 685,66 грн., №83 від 24.02.2017 року на суму 1 415,28 грн., №93 від 02.03.2017 року на суму 45 195,90 грн., №148 від 04.04.2017 року на суму 7 179,98 грн.

Відповідно до п. 3.3 договору, відповідач зобов'язаний здійснити оплату за товар згідно даного договору. Розрахунки за товар проводяться в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування відповідачем суми грошових коштів, на поточний рахунок позивача, вказаний в цьому Договорі згідно наступного: передплату у розмірі 200 000,00 грн. разом з ПДВ 20% відповідач перераховує позивачу протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати підписання цього Договору; залишок від загальної суми договору відповідач перераховує позивачу згідно рахунку-фактури за 5 (п'ять) банківських днів до дати поставки кожної наступної партії Товару.

Згідно з п. 3.2 договору, відповідач оплачує поставлений позивачем товар за ціною, яка вказана у додатках до даного договору і в накладних на відпущення товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач товар, переданий позивачем у період з 07.11.2016 року до 04.04.2017 року, оплатив частково, а саме в сумі 482 052,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1230 та № 1231 від 20.10.2016 року, №1295 від 08.11.2016 року, №1531 від 22.12.2016 року, №1566 від 28.12.2016 року, №1577 від 29.12.2016 та № 228 від 01.03.2017 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 86 263,15 грн.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 5 ст. 268 Господарського кодексу України встановлено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Згідно з ч. 7 ст. 269 Господарського кодексу України, у разі поставки товарів неналежної якості покупець (одержувач) має право стягнути з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі, передбаченому статтею 231 цього Кодексу, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського кодексу України, у разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Надалі до укомплектування виробу або його заміни покупець (одержувач) має право відмовитися від його оплати, а якщо товар уже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум. У разі якщо постачальник (виробник) у встановлений строк не укомплектує виріб або не замінить його комплектним, покупець має право відмовитися від товару.

Згідно з п. 2.6 договору, відповідач зобов'язаний за власний рахунок провести огляд та перевірку відповідності товару умовам даного договору щодо найменування, кількості, якості та кондиційності товару відповідно до накладних. При виявленні під час приймання видимих недоліків, пересортиці, невідповідності фактичної кількості тій, що зазначена в накладних, відповідач складає акт приймання товару за кількістю і якістю, за участю представника позивача, якщо таке приймання відбувається на складі позивача, або за участю перевізника, якщо приймання відбувається на складі відповідача. Даний акт направляється позивачу у термін до 10 (десяти) календарних днів з дати поставки.

В подальшому скарги та претензії відповідача про наявність видимих недоліків, пошкоджень, пересортиці, невідповідності фактичної кількості, що зазначена в приймально-здавальних документах, позивачем не розглядаються (п. 2.7 договору).

Відповідно до п. 2.8 договору, перехід права власності та усіх можливих ризиків, пов'язаних із втратою та пошкодженням партії товару, від позивача до відповідача відбувається після фактичної передачі товару представнику відповідача або перевізнику для перевезення відповідачу.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 86 263,15 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 13 516,14 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.3 договору, відповідач зобов'язаний здійснити оплату за товар згідно даного договору. Розрахунки за товар проводяться в безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування відповідачем суми грошових коштів, на поточний рахунок позивача, вказаний в цьому договорі згідно наступного: - передплату у розмірі 200 000,00 грн. разом з ПДВ 20% відповідач перераховує позивачу протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати підписання цього договору; - залишок від загальної суми договору відповідач перераховує позивачу згідно рахунку - фактури за 5 (п'ять) банківських днів до дати поставки кожної наступної партії товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.2 договору, у разі затримки оплати за товар відповідач зобов'язаний виплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу, починаючи з дати, коли відповідач був зобов'язаний оплатити партію товару.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Так, сторони можуть домовитись про збільшення або зменшення розміру пені, зазначивши про це в договорі.

Відповідно до п. 4.8 договору, нарахування штрафних санкцій, передбачених даним розділом договору припиняється через 3 (три) роки від дня, коли порушені зобов'язання сторін мали бути виконані.

Отже, сторонами погоджено, що період часу, за який нараховується пеня, становить не більше трьох років з дня, коли зобов'язання мало бути виконано сторонами.

Так, розмір пені, враховуючи період заборгованості з:

05.04.2017 року до 13.04.2017 року, суму боргу в розмірі 86 263,15 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0% (рішення НБУ від 02.03.2017 року №110-рш), складає 595,57 грн.;

14.04.2017 року до 25.05.2017 року, суму боргу в розмірі 86 263,15 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,0% (рішення НБУ від 13.04.2017 року №232-рш), складає 2 580,80 грн.;

26.05.2017 року до 26.10.2017 року, суму боргу в розмірі 86 263,15 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 12,5% (рішення НБУ від 25.05.2017 року №318-рш), складає 9 098,99 грн.;

27.10.2017 року до 16.11.2017 року, суму боргу в розмірі 86 263,15 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,5 % (рішення НБУ від 26.10.2017 року №688-рш), складає 1 340,03 грн.;

а разом 13 615,39 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума пені визначена у розмірі 13 516,14 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 1 602,37 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 3 408,02 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Прострочення платежу з 05.04.2017 року до 16.11.2017 року складає 226 днів, тому три проценти річних від суми 86 263,15 грн. становлять 1 602,37 грн., які підлягають стягненню.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період 05.04.2017 року до 16.11.2017 року: у квітні - 100,9% (УК №86 від 12.05.2017 року); травні - 101,3% (УК №106 від 10.06.2017 року), червні - 101,6% (УК №126 від 11.07.2017 року), липні - 100,2% (УК №148 від 10.08.2017 року), серпні - 99,9% (УК №169 від 12.09.2017 року), вересні - 102,0% (УК №191 від 11.10.2017 року), жовтні - 101,2% (УК №212 від 10.11.2017 року) складає 6 297,21 грн. (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 3 408,02 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

У зв'язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає судовий збір на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ч. ч. 1, 2 ст. 217, ч. ч. 1, 2 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267, ч. ч. 1, 5 ст. 268, ч. 7 ст. 269, ч. 3 ст. 270 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625, ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. 12, ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ч. 9 ст. 129, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лас Системс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний простір" про стягнення заборгованості в сумі 104 789,68 грн. задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вільний простір" (07454, Київська область, Броварський район, село Требухів, вулиця Броварська, будинок 46, ідентифікаційний код 34838225) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лас Системс" (04128, місто Київ, вулиця Берковецька, будинок 1, офіс 3, ідентифікаційний код 39352769) 86 263,15 грн. (вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят три грн. 15 коп.) основного боргу; 13 516,14 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот шістнадцять грн. 14 коп.) пені; 1 602,37 грн. (одну тисячу шістсот дві грн. 37 коп.) трьох процентів річних; 3 408,02 грн. (три тисячі чотириста вісім грн. 02 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 1 600,00 (одну тисячу шістсот грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 03.01.2018 року.

Суддя С. Грабець