Ухвала

від 28.12.2017 по справі 820/3251/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

28.12.2017 Київ К/9901/1092/17 820/3251/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі № 820/3251/16 за позовом Приватного акціонерного товариства Термолайф до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Термолайф у червні 2016 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2016 №0000701401, від 06.01.2016 №0000012203, від 09.06.2016 №0000711401, від 04.04.2016 №0000021401.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18.07.2016 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.10.2017 (повний текст складено 10.10.2017) залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 без змін.

Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 14.12.2017 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його в іншій редакції.

Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, Кодекс адміністративного судочинства України (редакція від 03.10.2017) зобов'язує суд здійснювати перевірку поданої касаційної скарги на відповідність вимогам процесуального закону у редакції, що діяли на момент звернення з касаційною скаргою.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли на момент звернення до суду касаційної інстанції, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Згідно з частиною першою статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника.

У відповідності до частини сьомої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Відповідно до частини першої статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю. Оригінали довіреностей або засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судом до справи.

Враховуючи викладене, звернення до суду через представника здійснюється лише на підставі належним чином оформленого документу, що посвідчує повноваження представника.

Касаційну скаргу у справі №820/3251/16 від імені Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області підписано представником відповідача -ОСОБА_2

До касаційної скарги додано не оригінал документу на підтвердження повноважень ОСОБА_2, а копію такого документу - копію довіреності Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 17.07.2017 №4188/8/20-30-10-04, засвідчену самим ОСОБА_2

Доказів наявності у ОСОБА_2 встановлених законом повноважень щодо засвідчення копії довіреності для суду касаційної інстанції не надано.

Таким чином, додана до касаційної відповідачем копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_2 на представництво Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області підписана представником відповідача за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

До касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору.

Органи доходів і зборів не належать до суб'єктів, визначених у статті 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) звільнених від сплати судового збору.

У касаційній скарзі відповідачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, в обґрунтування якого податковий орган посилається на затримку надходження з Офісу великих платників податків ДФС оригіналів платіжних доручень про сплату судового збору.

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на таке.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Як зазначено вище, частиною п'ятою статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) однією з вимог касаційної скарги визначено долучення документу про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондують положенням частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою).

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та труднощами в організації своєчасного виконання обов'язків працівників контролюючого органу щодо здійснення сплати судового збору, не є підставою для відстрочення такої сплати.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - червень 2016 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2016 місячний розмір мінімальної заробітної плати становить 1378 гривень (стаття 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік від 25.12.2015 № 928).

У відповідності до абзацу 3 підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - червень 2016 року) ставка за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою, становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

У справі подано позов, в якому заявлено вимоги майнового характеру - скасування податкових повідомлень-рішень від 09.06.2016 №0000701401, від 06.01.2016 №0000012203, від 09.06.2016 №0000711401, від 04.04.2016 №0000021401.

Таким чином, саме із ціни позову, тобто суми грошових зобов'язань, визначених вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, слід обчислювати судовий збір, що підлягав сплаті за подання позову та, відповідно, за подання касаційної скарги.

Утім, матеріали касаційної скарги, а також судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень за пошуком у справі №820/2525/17, не містять інформації щодо ціни позову в цій справі.

Враховуючи викладене, суд позбавлений можливості здійснити розрахунок судового збору за подання касаційної скарги та, відповідно, зазначити точну суму такого збору.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві. Код банку отримувача (МФО): 820019. Рахунок отримувача: 31213207700007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Призначення платежу: ;101;

---

код клієнта за ЄДРПОУ; судовий збір за позовом

---

у справі №

---

, Верховний Суд .

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При розгляді заяви скаржника про поновлення строку касаційного оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017, суд виходить з такого.

Як зазначено вище, Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, який набрав чинності 15.12.2017, внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його в іншій редакції.

Відповідно до пункту 14 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Враховуючи викладене, Кодекс адміністративного судочинства України (редакція від 03.10.2017) зобов'язує суд обчислювати перебіг строку касаційного оскарження за правилами процесуального закону, що діяли на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Як вбачається з оскарженої ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 в повному обсязі судове рішення складено 10.10.2017.

Згідно з частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017) касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Таким чином, останнім днем подання касаційної скарги в межах встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку був день із датою 30.10.2017.

Судом з'ясовано, що Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області вперше подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 (К/800/35701/17) в межах встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2017 вказану касаційну скаргу було залишено без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (до касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору) та надано строк для усунення вказаних недоліків до 20.11.2017.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 06.12.2017 Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області повернуто касаційну скаргу з підстав, визначених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України - відповідач не усунув недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху.

Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області вдруге 14.12.2017 подала касаційну скаргу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 з пропуском встановленого частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строку.

В обґрунтування причин пропуску строку касаційного оскарження при поданні касаційної скарги податковий орган посилається на те, що був позбавлений можливості усунути недоліки вперше поданої касаційної скарги з причин відсутності відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України.

Наведені Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України надає право сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що касаційна скарга має бути подана протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Невиконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

Як зазначено вище, відповідач всупереч вимогам частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснив сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі при зверненні до суду з касаційною скаргою вперше та вдруге.

Податковий орган не надав доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту звернення до суду з касаційною скаргою вперше.

Вищевикладене свідчить лише про відсутність у відповідача наміру своєчасно реалізувати своє право на касаційне оскарження.

Враховуючи наведене, зазначені у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави пропуску такого строку не є поважними.

Відповідно до частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого скаржник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції:

документ, що посвідчує у визначеному законом порядку повноваження особи, якою підписано касаційну скаргу, на представництво відповідача;

докази, які б підтверджували суми грошових зобов'язань, визначені за податковими повідомленнями-рішеннями від 09.06.2016 №0000701401, від 06.01.2016 №0000012203, від 09.06.2016 №0000711401, від 04.04.2016 №0000021401 (наприклад, копії податкових повідомлень-рішень, копії аркушів справи з податковими повідомленнями-рішеннями);

документ про сплату судового збору за подання касаційної скарги у встановленому законом порядку та розмірі;

обґрунтоване клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, у випадку наявності інших підтавав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом.

Керуючись статтею 332, підпунктом 12 пункту першого Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі № 820/3251/16.

2. Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2017 у справі № 820/3251/16 за позовом Приватного акціонерного товариства Термолайф до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.

3. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Направити скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Судді Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк