Ухвала

від 21.12.2017 по справі 757/70565/17-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/70565/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУКТУМ" про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "СТРУКТУМ" звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту, яке представник -адвокат ОСОБА_3 підтримав під час його розгляду, вказуючи наступе. 26 червня 2017 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 при секретарі ОСОБА_5 за участю старшого слідчого в особливо важливих справах 4-го відділу з розслідування кримінальних правопорушень Управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 було розглянуто клопотання про арешт майна у кримінальному проваджені №42017000000001241.

В обгрунтування клопотання про арешт майна, зазначене в ухвалі, слідчий в особливо важливих справах 4-го відділу з розслідування кримінальних правопорушень Управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 вказав, що службовими особами ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО», з метою вчинення розтрати державних коштів, створено злочинну групу у складі в.о. директора ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» ОСОБА_7 , заступника директора ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» ОСОБА_8 , начальника департаменту ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» ОСОБА_9 , заступника начальника департаменту ДГІ «НЕК «УКРЕНЕРГО» ОСОБА_10 , а також представників (керівників) комерційних структур: генерального директора ТОВ «СТРУКТУМ» ОСОБА_11 , генерального директора ТОВ «КЕБК» ОСОБА_12 , директора ТОВ «Січ Енерго» ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та інших осіб відповідальних за діяльність ТОВ «Хорос», Представництво «Далековод, Д.Д.», ТОВ «Калпатару Гіауер Трансмішн Україна» та Представництво «Інсталасіонес ОСОБА_17 ».

В подальшому в ухвалі, як і в клопотанні відсутні будь які конкретні дані, щодо наявності фактів злочинної діяльності ТОВ «СТРУКТУМ», лише зазначено, що протягом 2016-2017 років переможцями конкурсних торгів ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» визнано підприємства серед яких ТОВ «СТРУКТУМ» не значиться.

Надалі обґрунтування арешту майна відсутні, як і відсутні фактичні дані того, що ТОВ «СТРУКТУМ» є підконтрольним підприємством службових осіб ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО».

Крім цього з невідомих причин слідчий суддя прийняв рішення про проведення розгляду клопотання про арешт майна без участі власника майна тобто без представника ТОВ «СТРУКТУМ», що само по собі є порушенням наших законних прав та інтересів (порушення права на захист).

Фактично ТОВ «СТРУКТУМ» залишили без можливості доведення в суді своєї не причетності до інкримінованої злочинної діяльності.

Розглянувши клопотання слідчого про арешт майна судом було надано такий дозвіл після чого на грошові кошти розміщені на банківському рахунку № НОМЕР_1 (код валюти 980, 978, 840) відкритих ТОВ «СТРУКТУМ» в ПАТ «Альфа-Банк» та видаткові операції по даних рахунках. Таке рішення прийнято без дослідження всіх об`єктивних даних, що підтверджують законну діяльність ТОВ «СТРУКТУМ».

Вся фінансово-господарська та бухгалтерська документація Товариства перебуває у наявності та відповідає діючому законодавству України, всі договірні відносини з іншими підприємствами є товарними та підтверджуються не тільки документально а й самою наявністю товару, ціни на роботи та товар відповідають умовам договорів.

Відповідно до п. 13 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №223-558/0/4-13 від 5 квітня 2013 року «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому ст. ст. 147, 158, 174 КПК.

Слід звернути увагу, що згідно з ч. 1 ст. 147 КПК клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення розглядається слідчим суддею, судом (під час судового розгляду), який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення. Такий підхід, враховуючи зміст положень ч. 6 ст. 9 КПК, доцільно використовувати й при розгляді клопотань про скасування відсторонення від посади та арешту майна. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках:

визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обгрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає;

надходження від прокурора або підозрюваного/обвинуваченого, якого було відсторонено від посади, клопотання про те, що у подальшому застосуванні такого заходу минула потреба. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про відсторонення від посади, на відміну від ухвали слідчого судді про відсторонення від посади або відмову у ньому (п.11 ч.І ст.309 КПК), оскарженню не підлягає;

надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи:

не були присутні при розгляді питання про арешт майна;

доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба;

доведуть, що арешт накладено необгрунтовано.

Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про арешт майна, на відміну від ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому (п.9 ч.І ст.309 КПК), оскарженню не підлягає. Слід звернути увагу суддів судів апеляційної інстанції, що у разі подання особами, визначеними у ст. 174 КПК, скарги на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про арешт майна у зв`язку з необґрунтованістю його накладення вони мають перевірити, чи подавалось цими особами клопотання про скасування цього заходу забезпечення слідчому судді місцевого суду та в разі негативної відповіді на зазначене питання може залишити ухвалу без змін. Іншими словами, з підстави необґрунтованості накладення арешту на майно особи, перелік яких визначено у ч.І ст. 174 КПК, вправі звернутися до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали (абз.2 ч.2 ст. 174 КПК), а потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зі ст. 309 КПК.

Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

На банківському рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «СТРУКТУМ» відкритого у ПАТ «Альфа-Банк» на даний час заарештовано 2 712 грн. 15 коп., які необхідні для поточного забезпечення діяльності Товариства. Крім цього заблокований рахунок не дає можливості проведення подальшої фінансово- господарської діяльності Товариства (прийняття платежів) та ставить під загрозу його існування в цілому, а також можливість сплати податків та основних платежів до бюджету України.

Викладені вище факти свідчать про необґрунтованість та безпідставність ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року про арешт банківського рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «СТРУКТУМ» відкритого у ПАТ «Альфа-Банк» наявність в ухвалі суперечливих даних, а також відсутність доводів необхідності арешту майна Товариства, що давали б всі підстави накласти арешт на майно Товариства.

В доповнення до вказаних у клопотанні про скасування арешту майна обгрунтувань не доцільності арешту майна третя особа зазначила, що при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КГЖ України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необгрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Так, старший слідчий Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, можна зробити висновок, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув.

Наведені обставини, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови слідчого майно не може набути статусу речового доказу.

Таким чином, у зв`язку із викладеним, можна зробити висновок, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечити збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом, а тому прошу подане клопотання про зняття арешту з майна задовольнити повністю.

Особа,за клопотанням якої було накладено арешт, в судове засідання не з`яилась, про час і місце розгляду повідомлялась належним чином.

Вислухавши адвоката, вивчивши матеріали клопотання про накладення арешту, та матеріали додані до клопотання про його скасування, слід дійти наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів часників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та упередженого розслідування і судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Викладені заявником доводи , які в силу відсутності заявника під час вирішення клопотання слідчого не були предметом вивчення слідчим суддею, переконують в необґрунтованості накладеного арешту, а тому клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 174,309 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

скасувати арешт грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1 (код валюти:980,978,840), відкритих ТОВ "Структум" (ЄДРПОУ 38186327) в ПАТ "Альфа-Банк" у м. Києві (МФО 300346), та видаткові операції по цим рахункам, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року (№757/36263/17-к). Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1