Рішення

від 20.12.2017 по справі 823/1624/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року справа № 823/1624/17

09 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Черкаській області до приватного історико-етнографічного музею Козацькі землі України про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

20.10.2017 у Черкаський окружний адміністративний суд звернулось Головне управління ДФС у Черкаській області (далі - позивач) з адміністративним позовом про стягнення з приватного історико-етнографічного музею Козацькі землі України (далі - відповідач) податкового боргу в сумі 56575,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив узгоджені зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки.

Представник позивача просив розгляд справи здійснювати без його участі.

Відповідач прибуття свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча повідомлений про час та місце судового розгляду справи в установленому законом порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Частиною 3 ст. 205 КАС України визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1. ст.147 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.1 ст. 288 ПК України).

Згідно зі ст.21 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

На підставі пунктів 288.2 - 288.3 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п.п. 288.7. ст. 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік відповідно до п.287.3. ст.287 ПК України, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.4. ст.287 ПК України).

Суд встановив, що відповідач зареєстрований як юридична особа з 16.01.2004 (код ЄДРПОУ 32747435).

З письмових доказів у справі суд встановив, що у відповідача існує заборгованість зі сплати орендної плати за земельні ділянки, що виникла на підставі податкової декларації від 17.02.2017, якою відповідач самостійно визначив зобов'язання зі сплати орендної плати за землю за січень-листопад 2017 року по 17 390 грн. 95 коп. щомісячно та 17 391 грн. 00 коп. за грудень 2017 року.

З урахуванням часткової сплати суми грошового зобов'язання, заборгованість відповідача зі сплати орендної плати за земельні ділянки становить 56 575 грн. 56 коп.

Пунктом 54.1. ст.54 ПК України визначено, що сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Абзацом 1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання за змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визнається податковим боргом.

Суд встановив, що 21.03.2017 відповідачу виставлено податкову вимогу форми Ю № 7-14 про необхідність сплати податкового боргу за узгодженими зобов'язаннями в сумі 14 704 грн. 12 коп., яка направлена відповідачу та отримана керівником відповідача - ОСОБА_1, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення приєднаної до матеріалів справи.

Згідно з п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.4. ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено з матеріалів справи, відповідач має непогашений податковий борг перед бюджетом, який виник згідно самостійно поданої податкової декларації.

Необхідно зазначити, що пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

При цьому, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України), та має бути сплачене протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.2. ст.95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Тому суд вважає доведеним право позивача на примусове стягнення з банківських рахунків відповідача заборгованості в розмірі 56 575 грн. 56 коп.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Тому відсутні підставі для стягнення з відповідача сплаченого судового збору за подання цього позову.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих приватний історико-етнографічний музей Козацькі землі України (19972, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Вереміївка, вул. Леніна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 32747435) на користь бюджету через Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235; код ЄДРПОУ 39392109) податковий борг в сумі 56 575 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 56 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складено у повному обсязі 02.01.2018.