Ухвала

від 29.12.2017 по справі 820/871/17

ВЕРХОВНИЙ СУД

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

29.12.2017 Київ К/9901/1129/17 820/871/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М. розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 у справі за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Акціонерного товариства А.М.Б про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Харківській області 14.12.2017 подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 про повернення апеляційної скарги.

При цьому скаржник звернувся із заявою про поновлення строку касаційного оскарження.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12. 2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2017 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіряючи, чи подана касаційна скарга з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, суддя зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції набрала законної сили 26.10.2017.

Таким чином, строк касаційного оскарження тривав до 15.11.2017 включно.

Касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції від 26.10.2017 скаржник подав 14.12.2017, тобто з пропуском строку касаційного оскарження.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку касаційного оскарження, скаржник зазначає, що він раніше з дотриманням строку касаційного оскарження подавав касаційну скаргу на судове рішення. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.11.2017 залишив подану вперше касаційну скаргу без руху через несплату судового збору. Скаржник не сплатив судовий збір і звернувся до Вищого адміністративного суду з клопотанням про продовження строку виконання ухвали без руху, в якому вказав на неспроможність сплати судового збору через те, що передбачені у кошторисі відповідача на 2017 рік кошти на сплату судового збору фактично списувались за винесеними Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області повідомленнями про здійснення безспірного списання коштів, однак суд ухвалою від 11.12.2017 касаційну скаргу повернув через неусунення недоліків касаційної скарги.

Суд вважає, що вказані підстави пропуску строку касаційного оскарження є неповажними з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечувалось право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Статті 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) надавали сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, право оскаржити в касаційному провадженні судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково у встановлений цим кодексом строк.

Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) покладала на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) єдержавними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

З огляду на викладене, підстави, зазначені скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, суд визнає неповажними.

Відповідно до частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зважаючи на наведене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого особа має право вказати інші підстави для поновлення строку та надати/надіслати суду касаційної інстанції відповідну заяву.

Також суд звертає увагу на те, що згідно з частиною четвертою статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

Додана відповідачем до касаційної скарги копія довіреності не є належним чином оформленим документом про повноваження особи, оскільки не засвідчена особою, повноваження якої на вчинення таких дій підтверджені.

Таким чином, скаржник протягом десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху має надати/надіслати суду касаційної інстанції:

заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку;

оригінал або копію довіреності, оформленої належним чином та засвідченої особою, яка має на це повноваження.

Керуючись статтею 332, підпунктом 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна