Ухвала

від 11.07.2012 по справі 37/61

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 37/61 11.07.12

За скаргоюПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на діїВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області щодовинесення постанови від 28.04.2012 р. ВП № 29510718 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 р. у справі № 37/61

У справі

За первісним позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз доПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України простягнення 12 476 795,37 грн.

За зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз простягнення 79 124 128,92 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від ПАТ Запоріжгаз : ОСОБА_1, ОСОБА_2

Від ПАТ НАК Нафтогаз України : ОСОБА_3

Від органу ДВС: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулась до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, згідно з якою просить суд визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови ВП № 29510718 від 28.04.12 р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 37/61 від 03.10.11 р.; визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 29510718 від 28.04.12 р. та скасувати її; зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (заступника начальника відділу -ОСОБА_4І.) відновити виконавче провадження ВП № 29510718, про що винести відповідну постанову; вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 07.06.2012 р. розгляд скарги був призначений на 15.06.2012 р., зобов'язано ПАТ по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз надати письмові пояснення по суті поданої скарги; зобов'язано відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області надати суду письмові пояснення по суті поданої скарги та належним чином засвідчені копії матеріалів справи виконавчого провадження ВП № 29510718 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 37/61 від 03.10.11 р.; зобов'язано НАК Нафтогаз України надати належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи та оригінали для огляду в судовому засіданні документів, якими підтверджується зміна найменування, а також оригінал для огляду оскаржуваної постанови.

У судовому засіданні 15.06.2012 р. представник скаржника підтримав подану скаргу на дії органу державної виконавчої служби, представники ПАТ Запоріжгаз подали письмовий відзив на скаргу.

Приймаючи до уваги, що скаржник не надав господарському суду належні докази зміни його найменування, орган ДВС не надав витребувані документи, а також зважаючи на необхідність витребувати у сторін додаткові докази, то за таких обставин розгляд скарги був відкладений до 09.07.2012 р.; зобов'язано відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області надати суду письмові пояснення по суті поданої скарги та належним чином засвідчені копії матеріалів справи виконавчого провадження ВП № 29510718 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 37/61 від 03.10.11 р; зобов'язано надати належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи та оригінали для огляду в судовому засіданні документів, якими підтверджується зміна найменування, а також письмові пояснення з належними доказами стосовно того, чи були отримані ним від боржника у березні 2012 року акти звіряння заборгованості та яка відповідь була надана на пропозицію їх підписати; зобов'язано ПАТ Запоріжгаз надати господарському суду належні докази направлення на адресу стягувача актів звіряння заборгованості для її узгодження, а також листа № 09/2237-1 від 02.04.2012 р.

У судовому засіданні 09.07.2012 р. представники стягувача та боржника надали витребувані документи. Представник органу державної виконавчої служби у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Для дослідження поданих сторонами доказів розгляд скарги був відкладений до 11.07.2012 р.

Розглянувши скаргу ПАТ НАК Нафтогаз України , дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва № 37/61 від 19.09.11 р. первісний позов задоволено частково: стягнено з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз 1 801 485,22 грн. нарахувань за індексом інфляції, 602 784,23 грн. 3 % річних, 2 899 743,74 грн. пені, 10 840,31 грн. витрат по сплаті державного мита та 100,33 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження в частині стягнення 21 617 524,30 грн. основного боргу припинено; в задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено; зустрічний позов задоволено частково: стягнено з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 7 246 865,45 грн. вартості понадлімітно протранспортованого природного газу, 2 335,08 грн. витрат по сплаті державного мита та 21,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

На виконання вищевказаного рішення Господарського суду м. Києва від 19.09.11 р. було видано два накази № 37/61 від 03.10.11 р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.12 р. у справі № 37/61 апеляційну скаргу ПАТ НАК Нафтогаз України було залишено без задоволення; рішення Господарського суду м. Києва № 37/61 від 19.09.11 р. -без змін, а матеріали справи № 37/61 -повернуто Господарському суду м. Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.12 р. у справі № 37/61 касаційну скаргу НАК Нафтогаз України було залишено без задоволення; постанову Київського апеляційного господарського суду № 37/61 від 15.02.12 р. -без змін, а матеріали справи № 37/61 -повернуто Господарському суду м. Києва.

28.10.2011 року постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження № 29510718 з примусового виконання судового наказу виданого Господарським судом м. Києва 03.10.2011 року у справі № 37/61 про стягнення з ПАТ „Запоріжгаз" на користь НАК Нафтогаз України 7 246 865,45 грн. вартості понадлімітно протранспортованого газу, 2 335,08 грн. витрат по сплаті державного мита та 21,61 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

07.11.2011 року постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4 виконавче провадження № 29510718 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 1335/1, боржником за яким є ПАТ „Запоріжгаз".

15.11.2011 року постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4, на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження", виконавчі провадження № 1335/1 та № 29510718 були зупинені, оскільки боржника було внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу .

28.04.2012 року постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження", виконавче провадження № 29510718 закінчено, у зв'язку із списанням ПАТ Запоріжгаз 7 246 865,45грн. вищевказаної заборгованості відповідно до Закону України Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію від 12.05.11 № 3319, та Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою КМУ від 08.08.11 №894.

Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулась до Господарського суду м. Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, згідно з якою просить суд визнати неправомірними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови ВП № 29510718 від 28.04.12 р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 37/61 від 03.10.11 р.; визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 29510718 від 28.04.12 р. та скасувати її; зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (заступника начальника відділу -ОСОБА_4І.) відновити виконавче провадження ВП № 29510718, про що винести відповідну постанову; вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга стягувача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 142 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження» , що визначено у статті 115 ГПК України.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» . Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» , державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом та не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Обґрунтовуючи подану скаргу на дії органу державної виконавчої служби, стягувач посилається на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 28.04.2012 р. ВП № 29510718 винесена з порушенням вимог чинного законодавства України, а дії державного виконавця є незаконними, оскільки боржник безпідставно виконав списання заборгованості перед стягувачем на підставі Закону України Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію від 12.05.2011 р. № 3319-VI, тому підстави закінчувати виконавче провадження підстави були відсутні. При цьому стягувач вказує на те, що: боржник списав не заборгованість за природний газ, а штрафну санкцію; між сторонами не складався акт звіряння, в якому б була узгоджена сума 7 246 865, 45 грн. як така, що підлягає списанню; заборгованість ПАТ Запоріжгаз перед НАК Нафтогаз України обліковується в бухгалтерському обліку стягувача лише з першого кварталу 2012 року на підставі рішення суду, яке вступило в законну силу.

Проте господарський суд вважає, що зазначена постанова про закінчення виконавчого провадження винесена у відповідності до норм чинного законодавства, дії державного виконавця є законними, а скарга НАК Нафтогаз України з цього питання необґрунтованою з наступних підстав.

У скарзі стягувач обґрунтовує законність своїх вимог тим, що вищевказана заборгованість є штрафною санкцією і що ця обставина встановлена судом.

Проте, з текстів як зустрічного позову НАК Нафтогаз України , так і судового рішення у даній справі вбачається, що з ПАТ „Запоріжгаз" на користь НАК „Нафтогаз України" підлягало стягненню 7 246 865,45 грн. вартості понадлімітно протранспортованого газу у жовтні - грудні 2009 року, а не штрафних санкцій.

Згідно ч.4 ст. 84 Господарського кодексу України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог, а при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу).

Проте ані у описовій чи мотивувальній частині, ані у резолютивній частині судового рішення від 19.09.11 р. у даній справі, залишеному без змін вищими судовими інстанціями, не вказано про стягнення з відповідача штрафу, пені, штрафної санкції тощо.

Крім того, господарський суд враховує ту обставину, що згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктами 2.1 та 2.2. статті 2 Закону України Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію №3319-УІ від 12.05.2011 р. (надалі - Закон №3319-УІ від 12.05.2011) передбачено, що на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню:

- заборгованість за природний газ, що обліковувалась станом на 01.01.2010 р. і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;

- заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Вказаний закон набирає чинності з дня його опублікування та діє до 30.06.2012 року (ст. 3 Закону).

Дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні підприємства ДК "ОСОБА_5 України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок" (ст. 1 Закону). Тобто, поширення дії на стягувача у справі прямо передбачено Законом.

Згідно ліцензії АВ №527259, виданої Національною комісією регулювання електроенергетики 27.07.10, ПАТ "Запоріжгаз" має право на здійснення господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом. Вказане підтверджує поширення дії Закону №3319-УІ від 12.05.11 на боржника.

Зважаючи, що стягнута з ПАТ "Запоріжгаз" згідно рішення господарського суду міста Києва від 19.09.11 у даній справі сума є подвійною вартістю спожитого природного газу, який постачався у 2009 році, є правові підстави для висновку, що зобов'язання по її сплаті припинились на підставі ст. 2 Закону України №3319-УІ від 12.05.2011, ст. 202 ГК України, ст.ст. 525, 598 ЦК України.

У зв'язку з цим, дії державного виконавця цілком узгоджуються з нормами законодавства, а скарга Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на такі дії не може бути задоволеною.

Посилання стягувача на те, що вказана сума заборгованості по сплаті штрафних санкцій не була відображена в його бухгалтерському обліку станом на 04.06.11 (дата набрання чинності Законом №3319-УІ від 12.05.2011), а тому не підлягає списанню, не є підставою для задоволення поданої скарги, виходячи з наступного.

Ст.ст. 11, 509 ЦК та ст. 174 ГК України не передбачають такої підстави виникнення цивільного або господарського зобов'язання, як ведення бухгалтерського обліку. Тому відображення такої заборгованості у бухгалтерському обліку стягувача не може змінювати правову природу самого зобов'язання, а також період в якому виникло таке зобов'язання. Серед принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які встановлені ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 18 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності є, зокрема: повне висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій , яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У поданій скарзі стягувач обґрунтовує законність своїх вимог тим, що заборгованість ПАТ Запоріжгаз перед НАК Нафтогаз України обліковується в бухгалтерському обліку останнього лише з першого кварталу 2012 року.

Однак, згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Судами під час розгляду даної справи було встановлено, що операції з понадлімітно протранспортованого обсягу природного газу мали місце у жовтні - грудні 2009 року, що підтверджено відповідними первинними документами за той період, а саме - актами здачі-прийомки послуг з транспортування газу, тристоронніми Актами про обсяги газу використані споживачами за звітній місяць та на їх підставі складеними Реєстрами реалізації газу.

Отже, НАК Нафтогаз України мала відобразити результати господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом відповідних записів, у тому числі за фактами наявності понадлімітно протранспортованих обсягів газу, саме в жовтні - грудні 2009 року.

Відповідно до ч. З ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

За таких умов, несвоєчасне та/або неповне відображення господарських операцій в обліку НАК "Нафтогаз України" не може бути підставою покладення негативних наслідків на ПАТ "Запоріжгаз". Відображення даних в бухгалтерському обліку є не підставою, а наслідком господарського зобов'язання.

Відповідно до наданої боржником довідки за підписом в.о. головного бухгалтера ПАТ Запоріжгаз ОСОБА_5, кредиторська заборгованість, яка становила вартість понадлімітно транспортованого природного газу, у сумі 7 246 864, 45 грн. відображалась в бухгалтерському обліку ПАТ Запоріжгаз та була списана 02.04.2012 р. на підставі протоколу № 13 засідання комісії.

У свої скарзі стягувач обґрунтовує незаконність дій державного виконавця тим, що між боржником та стягувачем не складався акт звіряння, яким була б узгоджена сума 7 246 865,45грн., як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.11 №894 Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію . Зокрема, п. 4 Порядку передбачено, що учасники процедури списання, списують заборгованість за природний газ в узгоджених сумах, що обліковуються в їх бухгалтерському обліку та підтверджуються актом звіряння заборгованості, який включає обсяг заборгованості, яку передбачається списати.

На виконання зазначених вимог пункту 4 Порядку ПАТ Запоріжгаз своїм листом вих. № 08/1657 від 07.03.12 надіслало на адресу стягувача акт звіряння із зазначенням обсягу загальної заборгованості та обсягу заборгованості, яку передбачається списати.

Однак, жодних дій з боку НАК Нафтогаз України у відповідь здійснено не було, мотивованої відмови надано не було. Зважаючи на бездіяльність з боку НАК Нафтогаз України в узгодженні суми заборгованості, яка підлягає списанню, та приймаючи до уваги розмір такої суми, її правову природу, період та обставини виникнення, наявність судового рішення, яке набрало законної сили та яким встановлено дійсний розмір заборгованості, - ПАТ Запоріжгаз рішенням відповідної комісії дану заборгованість правомірно списало.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» , державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом та не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб.

Враховуючи викладені вище обставини щодо ухилення стягувача від оформлення акту звіряння з боржником та обставини щодо правомірного списання боржником заборгованості, Господарський суд міста Києва не вбачає в діях виконавчої служби порушення норм чинного законодавства.

Також господарський суд вважає за потрібне зазначити, що вимога стягувача про зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (заступника начальника відділу -ОСОБА_4І.) відновити виконавче провадження ВП № 29510718, про що винести відповідну постанову; вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду є такою, що виходить за рамки повноважень суду при розгляді скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, тому господарський суд не вправі зобов'язувати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вчиняти дії.

Відповідно до частини 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

У пункті 8 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/365 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України зазначається, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин скарга Національної акціонерної компанії Нафтогаз України задоволенню не підлягає, тому господарський суд її відхиляє.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86,121 2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Національної акціонерної компанії Нафтогаз України на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області відхилити.

2. Примірники даної ухвали направити сторонам та органу державної виконавчої служби.

Суддя Гавриловська І.О.