Постанова

від 01.12.2017 по справі 817/1735/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 грудня 2017 рокуР і в н е 817/1735/17 Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Троянчук Д.М.,

відповідача: представник Шеремета В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" доГоловного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т АН О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006121401 та №0006131401 від 01.09.2017.

Позовні вимоги в повному обсязі підтримані представниками позивача в судовому засіданні та обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2016 року на суму 34776,00 грн., та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у грудні 2016 року на суму 206326,00 грн. є протиправними. Зазначив, що на момент виписування податкових накладних контрагенти ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а податкові накладні відповідали вимогам Податкового кодексу України. Доводив, що господарські операції з ПП "Форт-Нокс", ТОВ "Фрайм Консалт", ТОВ "Дронт" та ТОВ "Грінбокс Студіо" мають реальний характер та підтверджуються первинними бухгалтерським документами. В акті перевірки відсутня інформація про наявність обвинувального вироку відносно контрагентів ТОВ "Володимирська фабрика гофротари". Крім того, в акті перевірки не зазначено про проведення зустрічних перевірок по взаємовідносинах ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" з контрагентами, а також відсутня інформація про наявність судових рішень про визнання нереальними спірних господарських операцій. Підсумував, що аналіз акту перевірки свідчить про невідповідність його загальної та описової частини вимогам, встановленим Податковим кодексом України, адже вони не відображають фактичних обставин справи та не містять чіткого обґрунтування і доказів порушення ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" податкового законодавства. З огляду на зазначене, висновок перевірки про безпідставність віднесення ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям придбання товарів у ПП "Форт-Нокс", ТОВ "Фрайм Консалт", ТОВ "Дронт" та ТОВ "Грінбокс Студіо" не забезпечено належною доказовою базою, а тому спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню. За наведеного просив задовольнити в повному обсязі.

Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, позов не визнало, подало письмове заперечення (а.с.176-177). Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення пп."а" п.198.1 п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищений податковий кредит на суму ПДВ 241102,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за листопад 2016 року на суму 34776,00 грн., та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у грудні 2016 року на суму 206326,00 грн. В ході перевірки встановлено, що контрагенти позивача ПП "Форт-Нокс", ТОВ "Фрайм Консалт", ТОВ "Дронт" та ТОВ "Грінбокс Студіо" не мають в наявності трудових ресурсів, будь-яких основних фондів та виробничих потужностей, декларували поставки товарів без відповідного їх придбання. У зв'язку з чим, ГУ ДФС у Рівненській області було прийнято оскаржувані рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за відповідний період. За наведеного, просила відмовити в задоволенні позову повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" зареєстроване Нововолинською районною державною адміністрацією Волинської області 25.02.2013; код ЄДРПОУ: 38485617; взяте на податковий облік 26.02.2013, зареєстроване платником податку на додану вартість згідно з Свідоцтвом про реєстрацію платника на додану вартість від 29.01.2014 №200159050; види діяльності за КВЕД: виробництво паперу та картону (основний); виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари (основний); неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; вантажний автомобільний транспорт, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки та сторонами не заперечується (аркуші акту 2-3, а.с.179-180).

В період з 07.08.2017 по 11.08.2017 на підставі наказу №1064 від 04.08.2017 та направлення №1038/17-00-14-01 від 04.08.2017, відповідно до статті 20 розділу І, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78, статті 82, статті 86 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, уповноваженою особою Головного управління ДФС у Рівненській області проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" (код 38485617) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ПП "Форт Нокс" (код 30398648) за листопад 2016 року, з ТОВ "Фрайм Консалт" (код 40816094) за грудень 2016 року, з ТОВ "Дронт" (код 40639920) за грудень 2016 року, з ТОВ "Грінбокс студія" (код 40526683) за грудень 2016 року. Її результати оформлені актом №729/17-00-14-01/38485617 від 18.08.2017 (а.с.178-200).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення пп."а" п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищений податковий кредит на суму ПДВ 241102,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад 2016 року на суму 34776,00 грн., та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у грудні 2016 року на суму 206 326,0 0грн.

01.09.2017 ГУ ДФС у Рівненській області на підставі акту перевірки №729/17-00-14-01/38485617 від 18.08.2017 прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від №0006121401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 43470 грн., в тому числі 34776 грн. - за податковими зобов'язаннями та 8694 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.202);

- податкове повідомлення-рішення №0006131401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на 206326 грн. (а.с.201).

Не погодившись з вказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з пояснень представників сторін та з акту перевірки, висновки контролюючого органу зводяться до порушення позивачем приписів Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по господарських операціях з ПП "Форт Нокс" за листопад 2016 року, з ТОВ "Фрайм Консалт", ТОВ "Дронт" та ТОВ "Грінбокс студія" за грудень 2016 року. Ці висновки, в свою чергу, ґрунтуються на тому, що обумовлені господарські операції є нереальними.

При вирішенні даного адміністративного спору суд виходить з того, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 (у редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку встановлені статтею 9 цього Закону (у відповідній редакції). Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також згідно зі статтею 1 цього Закону (у відповідній редакції) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства і лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За правилами п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин позивача з контрагентами), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.2.цієї статті, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Перевіряючи підстави формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП "Форт Нокс" за листопад 2016 року, з ТОВ "Фрайм Консалт", ТОВ "Дронт" та ТОВ "Грінбокс студія" за грудень 2016 року суд встановив наступне.

29.11.2016 між ПП "Форт-Нокс", як продавцем, та ТОВ "Володимирська фабрика гофротари", як покупцем, було укладено Договір поставки №291116, відповідно до якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця папір для гофрування в асортименті, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість. Пунктом 2.3 договору №291116 визначено, що кількість товару, що постачається протягом визначеного періоду, вказується у видаткових накладних, що становлять невід`ємну частину даного Договору (а.с.84-86).

На виконання умов вказаного договору, ПП "Форт-Нокс" на підставі видаткової накладної №РН-0000009 від 29.11.2016 здійснило поставку паперу для гофрування Б2 (125.2100) в кількості 21,735 т на загальну суму 208656 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 34776 грн. (а.с.93).

На суму ПДВ в ціні поставки ПП "Форт-Нокс" виписало для ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" податкову накладну №198 від 29.11.2016 (а.с.106), яка належним чином зареєстрована Єдиному державному реєстрі податкових накладних за листопад 2016 року, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки (а.с.183).

Сума податку на додану вартість за такою податковою накладною позивачем віднесена до складу податкового кредиту за листопад 2016 року, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки (а.с.184).

За отриманий товар ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" здійснило безготівкову оплату в сумі 208656 грн. (заборгованість відсутня), що підтверджується банківською випискою за 05.12.2016 (а.с.94).

Згідно з п.3.2 договору №291116, всі витрати, пов'язані із транспортуванням та доставкою товару до пункту призначення, відносяться на рахунок покупця.

Переміщення та відвантаження товару відбувалося на підставі договору №П3-06 від 03.06.2013 про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного позивачем з перевізником - ТОВ "Модел Транс", заявки №29/11/3 від 29.11.2016, рахунку-фактури №СФ-0001334 від 29.11.2016, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001432 від 29.11.2016 та товарно-транспортної накладної №9 від 29.11.2016 (а.с.95-101).

Оплата за надані транспортні послуги підтверджується банківською випискою від 23.12.2016 (а.с.102-103).

Подальший рух та використання товару у господарській діяльності товариства підтверджується накладною на внутрішнє переміщення №ПМ-0000668 від 14.12.2016, попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції №КА-0066913 від 14.12.2016 року, №КА-0066958 від 14.12.2016, №КА-0066957 від 14.12.2016, №КА-0066936 від 14.12.2016, а також оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 (а.с.87-92, 167-169).

З матеріалів справи встановлено, що 12.12.2016 між ТОВ "Дронт", як продавцем, та ТОВ "Володимирська фабрика гофротари", як покупцем, було укладено Договір поставки №121216, відповідно до якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця папір для гофрування в асортименті, а покупець - прийняти товар та оплатити його загальну вартість. Пунктом 2.3 договору визначено, що кількість товару, що постачається протягом визначеного періоду, вказується у видаткових накладних, що становлять невід`ємну частину даного договору (а.с.107-109).

На виконання умов договору, ТОВ "Дронт" на підставі видаткових накладних №РН-0000014, №РН-0000015, №РН-0000028 від 15.12.2016 здійснило для ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" поставку паперу для гофрування Б2 в кількості 64,05 т на загальну суму 614880 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 102480 грн. (а.с.110,112,114). На вказані операції з поставки товарів ТОВ "Дронт" виписало для ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" податкові накладні №35, №40, №34 від 15.12.2016 (а.с.142-144), які належним чином зареєстровані Єдиному державному реєстрі податкових накладних за грудень 2016 року, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки (а.с.186).

Сума податку на додану вартість за такими податковими накладними позивачем віднесена до складу податкового кредиту за грудень 2016 року, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки (а.с.187).

За отриманий товар ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" здійснило безготівкову оплату в сумі 317824 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с.127-141).

Згідно з п.3.2 договору №121216, всі витрати, пов'язані із транспортуванням та доставкою товару до пункту призначення, відносяться на рахунок покупця.

Переміщення та відвантаження товару відбувалося на підставі договору №П3-06 від 03.06.2013 про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного позивачем з перевізником - ТОВ "Модел Транс", заявок №30/12/2, №30/12/3, №30/12/4 від 30.12.2016, рахунків-фактур №СФ-000156 від 30.12.2016, №СФ-0001507 від 30.12.2016 року, №СФ-0001508 від 30.12.2016, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001616 від 30.12.2016, №ОУ-0001615 від 30.12.2016, №ОУ-0001614 від 30.12.2016 та товарно-транспортних накладних №14 від 30.12.2016 , №28 від 30.12.2016 та №15 від 30.12.2016 (а.с.111,113, 145-156). Оплата за надані транспортні послуги проведена в безготівковій формі.

Подальший рух та використання товару у господарській діяльності товариства підтверджується накладними на внутрішнє переміщення, попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції, а також оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 (а.с.115-126, 167-169).

З матеріалів справи встановлено, що 12.12.2016 між ТОВ "Фрайм Консалт", як продавцем та ТОВ "Володимирська фабрика гофротари", як покупцем, було укладено договір поставки №121216, відповідно до якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця папір для гофрування в асортименті, а покупець - прийняти товар та оплатити його загальну вартість. Пунктом 2.3 Договору визначено, що кількість товару, яка постачається протягом визначеного періоду, вказується у видаткових накладних, що становлять невід`ємну частину договору (а.с.20-22).

На виконання умов договору, ТОВ "Фрайм Консалт" на підставі видаткової накладної №РН-0000019 від 12.12.2016 здійснило для ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" поставку паперу для гофрування Б2 в кількості 22,104 т на загальну суму 212198,40 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 35366,40 грн. (а.с.23).

На вказані операції з поставки товарів ТОВ "Фрайм Консалт" виписало для ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" податкову накладну №83 від 12.12.2016 (а.с.34), яка належним чином зареєстрована Єдиному державному реєстрі податкових накладних за грудень 2016 року, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки (а.с.190).

Сума податку на додану вартість за такою податковою накладною позивачем віднесена до складу податкового кредиту за грудень 2016 року, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки (а.с.190).

За отриманий товар ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" здійснило безготівкову оплату в сумі 212198,40 грн., що підтверджується банківською випискою за 15.12.2016 (а.с.26-27).

Згідно з п.3.2 договору №121216, всі витрати, пов'язані із транспортуванням та доставкою товару до пункту призначення, відносяться на рахунок покупця.

Переміщення та відвантаження товару відбувалося на підставі договору №ПЗ-06 від 03.06.2013 про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного позивачем з перевізником - ТОВ "Модел Транс", заявки від 12.12.2016, рахунку-фактури №СФ-0001397 від 14.12.2016, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001504 від 14.12.2016 та товарно-транспортної накладної №19 від 12.12.2016 (а.с.24, 36-39).

Оплата за надані транспортні послуги підтверджується банківською випискою від 16.12.2016 (а.с.35).

Подальший рух та використання товару у господарській діяльності товариства підтверджується накладною на внутрішнє переміщення №ПМ-0000001 від 04.01.2017, попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції, а також оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 201 (а.с.25, 28-32, 167-169).

З матеріалів справи також встановлено, що 02.12.2016 між ТОВ "Грінбокс Студіо", як продавцем, та ТОВ "Володимирська фабрика гофротари", як покупцем, було укладено договір поставки №21216, відповідно до якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця папір для гофрування в асортименті, а покупець - прийняти товар та оплатити його загальну вартість. Пунктом 2.3 договору №21216 визначено, що кількість товару, що постачається протягом визначеного періоду, вказується у видаткових накладних, що становлять невід`ємну частину даного договору (а.с.40-42).

На виконання умов договору, ТОВ "Грінбокс Студіо" на підставі видаткових накладних №РН-0000012 від 05.12.2016 та №0000013 від 05.12.2016, здійснило для ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" поставку паперу для гофрування Б2 в кількості 42,3 т на загальну суму 410880 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 68480 грн. (а.с.43, 45).

На вказані операції з поставки товарів ТОВ "Грінбокс Студіо" виписало для ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" податкові накладні №70 та №71 від 05.12.2016 (а.с.74-75), які належним чином зареєстровані Єдиному державному реєстрі податкових накладних за грудень 2016 року, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки (а.с.193).

Сума податку на додану вартість за такими податковими накладними позивачем віднесена до складу податкового кредиту за грудень 2016 року, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки (а.с.194).

За отриманий товар ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" здійснило безготівкову оплату в сумі 410880 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку за 08.12.2016 (а.с.62-73).

Згідно з п.3.2 договору №121216, всі витрати, пов'язані із транспортуванням та доставкою товару до пункту призначення, відносяться на рахунок покупця.

Переміщення та відвантаження товару відбувалося на підставі договору №ПЗ-06 від 03.06.2013 про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного позивачем з перевізником - ТОВ "Модел Транс", заявок, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортних накладних (а.с.44, 46,76-83). Оплата за надані транспортні послуги проведена в безготівковій формі.

Подальший рух та використання товару у господарській діяльності позивача підтверджується накладними на внутрішнє переміщення, попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції, а також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 (а.с.47-61, 167-169).

Таким чином в контексті наведених вище норм чинного законодавства та досліджених документів, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 (у відповідній редакції), судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Під час судового розгляду достеменно встановлено, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано факт використання позивачем придбаних у ПП "Форт-Нокс", ТОВ "Фрайм Консалт", ТОВ "Дронт" та ТОВ "Грінбокс Студіо" товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, відповідачем не зібрано, а в ході судового розгляду не надано, жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій між ТОВ "Володимирська фабрика гофротари" та ПП "Форт-Нокс", ТОВ "Фрайм Консалт", ТОВ "Дронт" та ТОВ "Грінбокс Студіо".

При цьому суд критично оцінює покликання відповідача на обставини встановлені досудовими розслідуваннями у кримінальних провадженнях №32016100060000117 стосовно ТОВ "Дронт" щодо сприяння в реєстрації СГД без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, №32015100010000089 за фактом створення суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ "Фрайм Консалт" та інші, які задіяні в злочинних схемах по конвертації грошових коштів та ухиленню від сплати податків та №32017120010000006 стосовно протиправності дій ряду осіб, які створили ТОВ "Грінбокс студіо" з метою надання реально діючим суб'єктам господарювання послуг по незаконному зменшенню податкових зобов'язань перед бюджетом, як з огляду на відсутність щодо таких тверджень будь-яких доказів, так і з огляду на те, що станом на день розгляду даної адміністративної справи за даними ЄДРСР відсутні відомості про те, що в судах знаходяться на розгляді відповідні кримінальні справи, і тим більше, про винесення вироків в таких справах.

Також суд критично оцінює висновки акту перевірки відповідача про те, що у ПП "Форт-Нокс", ТОВ "Фрайм Консалт", ТОВ "Дронт" та ТОВ "Грінбокс Студіо" відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

При цьому, суд звертає увагу на те що, як ці висновки ґрунтуються виключно на відомостях, що містяться в базах ДФС, за якими ПП "Форт-Нокс", ТОВ "Фрайм Консалт", ТОВ "Дронт" та ТОВ "Грінбокс Студіо" не подавали фінансової звітності, та/або обумовліні тим, що місцезнаходження вказаних суб'єктів не співпадає з місцем навантаження товару, поставленого позивачу. Поміж того, що жодного документального підтвердження цьому відповідачем суду не надано, вказані умовиводи є абсолютно довільними та безґрунтовними.

Також висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача ґрунтуються та аналізі Єдиного реєстру податкових накладних, за даними яких ПП "Форт-Нокс", ТОВ "Фрайм Консалт", ТОВ "Дронт" та ТОВ "Грінбокс Студіо" не придбавали товар тієї номенклатури, яка поставлена позивачу.

Разом з тим, суд зауважує, що такі умовиводу базуються виключно на припущеннях, позаяк ПП "Форт-Нокс", ТОВ "Фрайм Консалт", ТОВ "Дронт" та ТОВ "Грінбокс Студіо" мали як право, так і можливість придбавати папір для гофрування у осіб, які не є платниками ПДВ, що апріорі зумовлює відсутність відповідних відомостей у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд також звертає увагу на те, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, які були, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу баз даних ДФС, які, тим більше стосуються не позивача, а його контрагентів.

З огляду на вказане, суд вважає висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак не беруться судом до уваги.

Також суд звертає увагу на те, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу є "сумнівними" чи "фіктивними" суб'єктами господарювання.

Поряд з цим, суд зауважує, що перевіркою, а також в ході розгляду справи судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Поряд з цим, суд, керуючись вимогами ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії" (№3991/03), відповідно до яких, платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню; у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які, можливо, допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №0006121401 та №0006131401 від 01.09.2017, не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повінстю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0006121401 від 01.09.2017, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 43470,00 грн., в тому числі 34776,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 8694,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0006131401 від 01.09.2017, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 206326,00 грн.

Присудити на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирська фабрика гофротари" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.