Постанова

від 14.12.2017 по справі 826/8814/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14 грудня 2017 року 09:10 № 826/8814/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства Монтажно-будівельне підприємство Максі-плюс до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Дочірнього підприємства Монтажно-будівельне підприємство Максі-плюс (далі - позивач) до Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації (далі - відповідач), з урахуванням заяви стосовно збільшення позовних вимог від 20.07.2016, про:

- зобов'язання Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - рішення директора щодо припинення Дочірнього підприємства Монтажно-будівельне підприємство Максі-плюс (код ЄДРПОУ 24268227), оформленого протоколом №1 від 30.05.2016;

- визнання повідомлення державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації Ушацької Н.В. про відмову у проведенні державної реєстрації від 30.05.2016 неправомірним.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що засновника позивача - Спільне підприємство в формі товариства з обмеженою відповідальністю SALUTE - припинено за рішенням суду у 2003 році, у зв'язку з чим рішення про ліквідацію підприємства позивача прийнято директором та оформлено протоколом №1 від 30.05.2016, з яким позивач звернувся до державного реєстратора та отримав відмову у внесенні рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо її припинення.

Відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, у якому наголошував на тому, будь-які реєстраційні дії вчиняються з додержанням вимог чинного законодавства України виключно за наявності всіх необхідних документів.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Дочірнє підприємство Монтажно-будівельне підприємство Максі-плюс (код ЄДРПОУ 24268227) зареєстроване в Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), місцезнаходження реєстраційної справи - Шевченківська районна в м.Києві державна адміністрація, керівник юридичної особи - ОСОБА_2, засновник - Спільне підприємство в формі товариства з обмеженою відповідальністю SALUTE (14328780), стосовно перебування юридичної особи у процесі припинення - відомості відсутні, - згідно з витягом з вищевказаного реєстру від 02.06.2016.

Як вбачається з листа Головного управління статистики у м.Києві від 07.06.2016 №11.2-323, станом на 07.06.2016 з ЄДРПОУ вилучено Спільне підприємство SALUTE (ідентифікаційний код - 14328780), дата ліквідації 02.06.2003, причина - за рішенням суду.

Директором позивача ОСОБА_2 складено Протокол Дочірнього підприємства Монтажно-будівельне підприємство Максі-плюс №1 від 30.05.2016, у якому зафіксовано рішення директора ОСОБА_2 припинити підприємство як юридичну особу шляхом ліквідації та призначено його ліквідатором.

30.05.2016 ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора для проведення реєстраційної дії Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації , для чого надав рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи (згідно з описом документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії від 30.05.2016).

За наслідком вказаного звернення державним реєстратором відповідача Ушацькою Н.В. 30.05.2016 сформовано повідомлення про відмову у проведенні державної реєстрації - внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації Дочірнього підприємства Монтажно-будівельне підприємство Максі-плюс на підставі п.1 ст.28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , а саме з огляду на те, що документи подано особою, яка не має на це повноважень.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд констатує наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.62 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.

Станом на даний час, чинним законодавством України не виокремлено правовий статус дочірніх підприємств. Частина ст. 63 ГК України визначає, що у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім (ст.126 ГК України визначено асоційовані підприємства, холдингові компанії).

Статтею 9 Закону України Про господарські товариства встановлено, що товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України.

Статистичним класифікатором організаційних форм суб'єктів економіки, затвердженим Наказом Державної служби статистики України від 29.09.2014 № 271, визначено дочірнє підприємство як підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого). Вказаний класифікатор втратив чинність, проте дає змогу зрозуміти правову природу дочірнього підприємства.

В той же час, за вимогами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст.92).

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.ч.1, 2 ст.104 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1,3 ст.105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.110 ЦК України, юридична особа ліквідується:

- за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

За вимогами ч. 9 ст.17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Закон), для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи:

1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи.

Частиною 1 статті 28 Закону визначено підстави для відмови у державній реєстрації. Зокрема, якщо документи подано особою, яка не має на це повноважень (п.1).

Підприємство позивача має статус дочірнього, його засновником, як вбачається із статута та зареєстровано в ЄДР, є СП в формі ТОВ SALUTE , яке 02.06.2003 було ліквідовано за рішенням суду.

Статутом позивача передбачено, що фірма ліквідується: за рішенням засновника, на підставі рішень суду, визнання банкрутом за поданням банківських установ у разі неплатоспроможності, у інших передбачених чинним законодавством випадках. Ліквідація проводиться призначеною фірмою чи органами суду ліквідаційною комісією (стаття 6). Для керівництва поточною діяльністю фірми створюється виконавчий орган:колегіальний - дирекція або одноособовий - директор. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності фірми, за винятком тих, що входять до виключної компетенції засновника. Дирекція (директор) підзвітна засновнику і організовує виконання його рішень. Дирекція (директор) не має права приймати рішення, обов'язкові для засновника. Дирекція (директор) діє від імені засновника у межах, встановлених чинним законодавством, установчими документами та рішеннями засновника. До виняткової компетенції засновника належить ухвалення рішень, зокрема, про припинення діяльності, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу (ст.5 статуту).

Таким чином, прийняття рішення про ліквідацію підприємства позивача належить до виключної компетенції засновника, натомість таке рішення прийнято директором ОСОБА_2, що зафіксовано у Протоколі Дочірнього підприємства Монтажно-будівельне підприємство Максі-плюс №1 від 30.05.2016. Відтак, відмова державного реєстратора Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації у проведенні державної реєстрації - внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації на підставі п.1 ст. 28 Закону, зафіксована в оскаржуваному повідомленні від 30.05.2016, є правомірною.

Згідно з частиною першою та третьою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи те, що склалася ситуація, коли за наслідком ліквідації підприємства засновника не вирішено питання щодо ліквідації (або продажу) дочірнього підприємства, повноваження засновника до іншої особи не перейшли, суд, з метою захисту прав позивача, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути подані позивачем 30.05.2016 документи з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові.

Позовна вимога про зобов'язання Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - рішення директора щодо припинення Дочірнього підприємства Монтажно-будівельне підприємство Максі-плюс (код ЄДРПОУ 24268227), оформлене протоколом №1 від 30.05.2016, задоволенню не підлягає, оскільки зазначене по суті є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, які є сукупністю прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

На підставі вище викладеного в сукупності, керуючись вимгами ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації повторно розглянути подані Дочірнім підприємством Монтажно-будівельне підприємство Максі-плюс 30.05.2016 документи з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко