Рішення

від 09.01.2018 по справі 739/1947/17

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/1947/17

Провадження № 2/739/40/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2018 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області про визнання права на земельну частку (пай) КСХП Родина .

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 01 червня 1994 року він був прийнятий в члени вказаного колективного сільськогосподарського підприємства. 01 вересня 1995 року без вибуття з членів КСХП, за направленням підприємства, він був зарахований студентом Сосницького сільськогосподарського технікуму бухгалтерського обліку, де навчався до 12 січня 1998 року. З 01 лютого 1998 року він продовжив роботу в КСХП Родина на посаді помічника бухгалтера, де працював до 13 квітня 2001 року. Відповідно він набув право на земельну частку (пай) за рахунок земель вказаного сільськогосподарського підприємства. Водночас у подальшому з'ясувалося, що його не було включено до списку громадян-членів КСХП Родина , який є додатком до державного акту на право колективної власності на землю зазначеного підприємства, у зв'язку з чим він позбавлений можливості у позасудовому порядку підтвердити своє право на відповідну земельну частку (пай),

У судове засідання позивач не з'явився, при цьому подав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, при цьому подав заяву про розгляд справи без його участі в якій вказав, що позовні вимоги визнає повністю.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 01 червня 1994 року позивач був прийнятий в члени КСХП Родина , розташованого в с. Ларинівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, на посаду різноробочого (а.с. 6, 9).

З 01 вересня 1995 року по 12 січня 1998 року позивач за направленням КСХП Родина перебував на навчанні у Сосницькому сільськогосподарському технікумі, після чого повернувся до вказаного сільськогосподарського підприємства де продовжував працювати на посаді помічника головного бухгалтера до 13 квітня 2001 року, залишаючись членом сільськогосподарського підприємства (а.с. 9).

Згідно розпорядження Новгород-Сіверської районної ради народних депутатів від 15 серпня 1995 року землю КСХП Родина , що розташована на території Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, передано в колективну власність членів вказаного підприємства для сільськогосподарського виробництва, на підтвердження чого видано державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 від 30 серпня 1995 року, який зареєстровано в книзі записів державних актів за №2 (а.с. 11). Отже, на момент видачі вказаного державного акту позивач був членом КСХП Родина .

У подальшому членам КСХП Родина було видано сертифікати на право на земельну частку (пай) розміром 5,99 умовних кадастрових гектарів кожна (а.с. 10). При цьому згідно книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) на ім'я позивача, як члена КСХП Родина , сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавався, що свідчить про невключення його до списку - додатку до згаданого вище державного акту на право колективної власності на землю (а.с. 10).

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08 серпня 1995 року №720/95 (далі - Указ Президента України №720/95) право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Згідно частини першої статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року №899-IV (далі - Закон України №899-IV) право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Частиною першою статті 2 Закону України №899-IV передбачено, що основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Частиною третьою статті 1 Закону України №899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 2 вказаного Закону України одним із документів, які посвідчують право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно роз'яснень, які містяться у пункті 24 постанови пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ №7 від 16 серпня 2004 року член колективного сільськогосподарського підприєства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у виападку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Пунктом 7 Указу Президента України №720/95 передбачено можливість надання громадянам у приватну власність земельних ділянок за рахунок резервного фонду, створеного при передачі земель у колективну власність.

Оскільки судом встановлено, що позивач як член колишнього КСХП Родина набув право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСХП Родина , розташованих на території Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, однак це право не визнається у зв'язку з тим, що його не було включено списку-додаткудо державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 і відповідно на його ім'я не видався сертифікат на право на земельну частку (пай), суд вважає за необхідне захистити дане право позивача визнавши за ним право на земельну частку (пай) розміром 5,99 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель резервного фонду, відповідно позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , статтями На підставі викладеного, керуючись статтями 76-81, 83, 258-259, 263-268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: АДРЕСА_1) до Ларинівської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області (Код ЄДРПОУ 04415407, місце знаходження: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, с. Ларинівка) про визнання права на земельну частку (пай) - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, як членом колишнього КСХП Родина с. Ларинівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області, право на земельну частку (пай) розміром 5,99 (п'ять цілих дев'яносто дев'ять сотих) умовних кадастрових гектарів за рахунокземель запасу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя В.В. Чепурко