Рішення

від 21.12.2017 по справі 554/9574/16-ц

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 21.12.2017 Справа № 554/9574/16-ц

Пров.№2/554/1142/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 року

Октябрський районний суд м.Полтави

у складі : головуючого судді Кулешової Л.В.

при секретарі судового засідання Колесніченко О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов`яносербської районної державної адміністрації, Слов`яносербської районної державної адміністрації Луганської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати,

В С Т А Н О В И В :

18 листопада 2016 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з 02 січня 2013 року він працював в Управлінні соціального захисту населення Слов`яносербської районної державної адміністрації на посаді за правильністю призначення та виплати пенсії. З 04 квітня на території Донецької та Луганської областей проводиться антитерористична операція. В результаті вказаних подій 08 жовтня 2014 року він змушений був звільнитися за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання. Починаючи з 01 липня 2014 року по 08 жовтня 2014 року УСЗН Слов`яносербської районної державної адміністрації не виплачувало йому заробітну плату, посилаючись на відсутність коштів. З 14 липня 2014 року по 12 серпня 2014 року він перебував у щорічній основній відпустці тривалістю 30 календарних днів. Проте УСЗН Слов`яносербської районної державної адміністрації не виплатило йому за три дні до початку відпустки заробітну плату за час відпустки. Таким чином, заборгованість по заробітній платі становить 8502,32 грн., з яких : заробітна плата за липень 2014 року - 3737,99 грн., за серпень 2014 року - 2528,57 грн., за вересень 2014 року - 2235Ю76 грн., що підтверджується довідкою від 06 жовтня 2014 року. Оскільки при його звільненні йому не була виплачена заробітна плата, позивач просить стягнути відповідно до ст.117 КЗпП України середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 08 жовтня 2014 року по 18 листопада 2016 року у сумі 60917,28 грн., із розрахунку, що середньоденна заробітна плата складає 113,44 грн. за 537 днів затримки. Крім того, згідно зі ст.1 Закону України Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати він має право на відповідну компенсацію. Сума компенсації за період з липня 2014 року по 3917,85 грн. Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 8502,32 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 08 жовтня 2014 року по 18 листопада 2016 року у сумі 60917,28 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати у сумі 3917,85 грн.

Позивач та представник позивач в судове засідання не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Відповідачі в судове засідання повторно не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Від Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області до суду надійшло заперечення проти позову, в якому просять відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області не є належним відповідачем , так як органи Казначейства здійснюють розрахункове-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення відповідних платежів з рахунків розпорядників коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів. Органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень за дорученням розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Таким чином, органи Казначейства в межах свої повноважень можуть діяти лише на підставі платіжного доручення за дорученням відповідного розпорядника бюджетних коштів та одержувача бюджетних коштів, що, у свою чергу, виключає можливість залучення органу Казначейства до складу учасників цивільного процесу в якості відповідача у справі.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наданих сторонами доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі ксерокопії трудової книжки ОСОБА_1 працював в Управлінні праці соціального захисту населення Слов`яносербської районної державної адміністрації, яке з 31 грудня 2012 року перейменоване в Управління соціального захисту населення Слов`яносербської районної державної адміністрації, з 20 січня 2003 року на різних посадах та 08 жовтня 2014 року був звільнений за власним бажанням у зв'язку з переїздом на нове місце проживання на підставі ст.38 КЗпП України ( а.с.9-10).

Згідно з довідкою від 16 листопада 2015 року № 1603003117 позивач ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та його фактичне місце проживання вказано у АДРЕСА_1 ( а.с.8).

На обґрунтування позову щодо розміру заборгованості із заробітної плати позивачем надані відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів від 12 березня 2015 року ( а.с.11), з якої вбачається, що ОСОБА_1 у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року отримав наступні доходи :

- 1 квартал 2014 року нарахована та виплачена заробітна плата у сумі 7730,40 грн., сума податку 1088,82 грн.;

- 2 квартал 2014 року нарахована та виплачена заробітна плата у сумі 7114,09 грн., сума податку 1002,грн..;

- 3 квартал 2014 року - відсутня інформація про доходи;

- 4 квартал 2014 року нараховані та виплачені соціальні виплати у сумі 821,42 грн.

Згідно з довідкою про середню заробітну плату від 06 жовтня 2014 року № 463, виданої Управлінням соціального захисту населення Словяносербської районної державної адміністрації ОСОБА_1, останньому нарахована заробітна плата :

-за квітень 2014 року - 2333,20 грн.;

-за травень 2-014 року - 2308,84 грн.;

-за червень 2014 року - 2472,05 грн.;

-за липень 2014 року - 3737,99 грн.;

-за серпень 2014 року - 2528,57 грн.;

-за вересень 2014 року - 2235,76 грн.

Середньоденна заробітна плата складає 85,34 грн.

Таким чином, за період з 01 липня 2014 року по 01 жовтня 2014 року розмір нарахованої позивачу плати становить 8502,32 грн. (3737,99 грн. + 2528,57 грн.+ 2235,76 грн.).

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Враховуючи , що відсутні відомості щодо отримання позивачем доходів у 3 кварталі 2014 року, суд приходить до висновку, що позивачу заробітна плата за вказаний період не виплачена та вона підлягає стягненню у розмірі 8502,32 грн.

Позивач також просить стягнути середній заробіток за затримку виплати заробітної плати у сумі 60917,28 грн.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується довідкою Луганської обласної військо-цивільної адміністрації від 30 листопада 2017 року на території Слов`яносербського району Луганської області органи державної влади не мають можливостей щодо здійснення своїх повноважень у зв'язку з проведення на всій території Луганської області антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2914, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція . ( а.с.242).

Так, антитерористична операція розпочата згідно з Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України .

Загальновідомим фактом є те, що терористичні акти, диверсії, захоплення будівель і споруд, захоплення заручників, блокування і пошкодження об'єктів транспортної системи, відсутність ефективного контролю органів державної влади України в населеному пункті, у якому розміщений відповідач, унеможливлюють виконання ним зобов'язань, зокрема, розрахунків з оплати праці.

Крім того, Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року за № 6-948цс16 висловлена правова позиція, яка полягає у тому, що з огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці правовідносини. Вимоги щодо виплати компенсації у звязку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюється главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 2 вересня 2014 року, за змістом ч. 1 ст. 1 якого періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність вини відповідача у затримці виплати заробітної плати, виходячи із того, що відповідач є державною установою та не здійснює свої повноваження у зв'язку з проведення антитерористичної операції на території Слов`яносербськго району Луганської області, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати не підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати за період з липня 2014 року по жовтень 2016 року у розмірі 3917,85 грн., яка розрахована ним помісячно, як різниця між сумою заборгованості за місяць з наростаючим підсумком та заборгованістю із застосуванням індексу інфляції.

Разом з тим, суд не погоджується з таким розрахунком позивача та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про оплату праці , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

У липні 2014 році позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 3737,99 грн. та її розмір після відрахування податків та обов'язкових платежів становить 2983,47 грн. ( 3737,99 - 228,02 грн. ( єдиний соціальний внесок у розмірі 6,1%) - 526,50 грн. ( податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15% )).

Індекс споживчих цін за період з серпня 2014 року по жовтень 2016 року становить 174,8 %.

Приріст індексу споживчих цін за період невиплати доходу, нарахованого за серпень 2014 року - жовтень 2016 року становить 74,8% ( 174,8 %-100%).

Таким чином, компенсація за невиплату заробітної плати за липень 2014 рік становить 2231,64 грн. ( 2983,47 грн. х 74,8 : 100).

У серпні 2014 році позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 2528,57 грн. та її розмір після відрахування податків та обов'язкових платежів становить 1980,25 грн. ( 2528,57 грн. - 154,24 грн. ( єдиний соціальний внесок)- 356,15 грн. ( податок з доходів фізичних осіб) - 37,93 грн. ( військовий збір у розмірі 1,5% )).

Індекс споживчих цін за період з вересня 2014 року по жовтень 2016 року становить 173,4 %.

Приріст індексу споживчих цін за період невиплати доходу, нарахованого за вересень 2014 року - жовтень 2016 року становить 73,4% ( 173,4 %-100%).

Таким чином, компенсація за невиплату заробітної плати за серпень 2014 рік становить 1453,50 грн. ( 1980,25 грн. х 73,4 : 100).

У вересні 2014 році позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 2235,76 грн. та її розмір після відрахування податків та обов'язкових платежів становить 1750,93 грн. ( 2235,76 грн. - 136,38 грн. ( єдиний соціальний внесок)- 314,91 грн. ( податок з доходів фізичних осіб) - 33,54 грн. ( військовий збір у розмірі 1,5% )).

Індекс споживчих цін за період з жовтня 2014 року по жовтень 2016 року становить 168,5 %.

Приріст індексу споживчих цін за період невиплати доходу, нарахованого за жовтень 2014 року - жовтень 2016 року становить 68,5% ( 168,5 %-100%).

Таким чином, компенсація за невиплату заробітної плати за вереснь 2014 рік становить 1199,39 грн. ( 1750,93 грн. х 68,5 : 100).

Загальна сума компенсації становить 4884,53 грн. (2231,64 грн. + 1453,50 грн. + 1199,39 грн.).

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Беручи до уваги, що позивачем заявлені вимоги про стягнення компенсації за невиплату заробітної плати у сумі 3917,85 грн., а тому суд вважає стягнути компенсацію в межах заявлених позовних вимог у сумі 3917,85 грн.

При цьому суд дійшов висновку про відсутність підстав для солідарного стягнення на користь позивача заборгованості із заробітної плати та суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з відповідачів, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Виходячи з положень статті 96 ЦК України, яка визначає загальні засади відповідальності юридичних осіб, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями його учасника (засновника).

Згідно з частиною 1статті 176 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, Слов`яносербська районна державна адміністрації Луганської області не несе солідарної відповідальності за зобов'язаннями створеної ним юридичної особи Управління соціального захисту населення Слов`яносербської районної державної адміністрації.

Крім того, також необґрунтованою є вимога позивача про солідарне стягнення сум заробітної плати та компенсації з Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області, яке за своїми повноваженнями не має права самостійно розпоряджатися бюджетними коштами установ, а позивач не перебуває у трудових відносинах з цим управлінням.

Враховуючи викладене, суд вважає стягнути з Управління соціального захисту населення Слов`яносербської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1. заборгованість по заробітній платі у сумі 8502,32 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати у розмірі3917,85 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Згідно зі ст.141 ЦПК України з Управління соціального захисту населення Слов`яносербської районної державної адміністрації Луганської області підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 640 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст. 12,13, 77-81,263-265,268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов`яносербської районної державної адміністрації, Слов`яносербської районної державної адміністрації Луганської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати задовольнити частково.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Слов`яносербської районної державної адміністрації Луганської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 8502,32 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати у розмірі 3917,85 грн., а всього 12420,17 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Слов`яносербської районної державної адміністрації Луганської області судовий збір на користь держави у розмірі 640 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 грудня 2017 року.

Суддя : Л.В.Кулешова