Рішення

від 11.12.2017 по справі 911/3174/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа № 911/3174/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автокард , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Карго-транс-сервіс , Київська обл., Макарівський район, с. Гавронщина

про стягнення 6 285,06 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1О.(довіреність №7 від 22.11.2017)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

26.10.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Автокард (далі - ТОВ Автокард /позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Карго-транс-сервіс (далі - ТОВ Карго-транс-сервіс /відповідач) про стягнення 6 285,06 гривень, з яких: 5 728,28 грн основного боргу та 556,78 грн пені.

Відповідач не скористався наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України правом та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2017, зокрема, порушено провадження в справі №911/3174/17 та призначено розгляд справи на 27.11.2017.

27.11.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 27.11.2017 представник відповідача не прибув.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2017 розгляд даної справи відкладено на 11.12.2017.

У судове засідання 11.12.2017 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча про розгляд спору у даній справі ТОВ Карго-транс-сервіс було повідомлене належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ :

01.10.2013 між ТОВ Карго-транс-сервіс (далі-клієнт) та ТОВ Автокард (далі - компанія) було укладено договір №АК5097 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. цей договір регламентує відносини та взаєморозрахунки сторін з метою організації забезпечення автотранспорту клієнта паливом, іншими товарами і сервісами в торгових точках компанії за безготівковим розрахунком із використанням пластикових карток.

Відповідно до пп. 1.2., 1.4., 2.1., 2.5., 2.6., 2.6.1., 2.6.3, та 8.1. договору компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду придбаває в торгових точках нафтопродукти, інші товари та додаткові сервіси для забезпечення автотранспортних засобів клієнта за межами митної території України.

Компанія надає клієнтам послуги, що включають, зокрема, організацію технологічного процесу відпуску товарів в торгових точках.

Клієнт перераховує на банківський рахунок компанії кошти за товари та послуги у розмірі та на умовах, обумовлених сторонами в цьому розділі та в Додатку №2 до цього договору.

Первинними документами за цим договором є звіт комісіонера та акт.

Звітний період за договором - місяць. Сторони щомісячно здійснюють приймання-передачу товарів та послуг, а також звіряння взаєморозрахунків у наступному порядку:

- компанія до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним, надає клієнту акт приймання-передачі товарів та послуг і звіт комісіонера;

- у випадку неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного акту приймання-передачі товарів та послуг, за відсутності письмової мотивованої відмови клієнта від його підписання, такий акт вважається беззаперечно визнаним клієнтом, послуги та товари вважаються прийнятими клієнтом в повному обсязі, на зазначену в акті суму, а звіт комісіонера затвердженим клієнтом без жодних зауважень.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення терміну дії останньої виданої (додатково отриманої без заміненої) або активованої для використання з цим договором картки, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Згідно акту приймання - передачі товарів та послуг від 31.05.2017 і звірки взаєморозрахунків за нафтопродукти та послуги за договором №АК5097, в травні 2017 року відповідач отримав від позивача нафтопродукти та послуги загальною вартістю 37 048,25 грн. Копія зазначеного акта наявна в матеріалах справи.

Як слідує з наданих позивачем пояснень, відповідач зазначеного акту не підписав, вмотивованої відмови від підписання зазначеного акту не надав, а тому відповідно до умов договору зазначені послуги та товар вважаються прийнятими відповідачем у повному обсязі.

Водночас, зі змісту акта приймання - передачі товарів і послуг та звіряння взаєморозрахунків за договором №АК5097 від 01.10.2013 слідує, що відповідач здійснив оплату вартості отриманих за договором послуг та товарів частково у розмірі 31 334,97 грн, а тому з урахуванням наявної у відповідача заборгованості за березень 2017 року у розмірі 15 грн, загальна сума заборгованості ТОВ Карго-транс-сервіс перед позивачем становить 5 728,28 гривень.

В підтвердження обставин проведення відповідачем часткових розрахунків та виникнення у відповідача відповідної суми боргу позивачем надано реєстр платежів ТОВ Карго-транс-сервіс по договору №АК5097 від 01.10.2015 за період 01.10.013-06.11.2017, підписаний головним бухгалтером ТОВ Автокард , звіт комісіонера за період з 01.05.2017 по 31.05.2017, копію банківської виписки по рахунку позивача та власну довідку №59 від 27.11.2017 за підписами генерального директора та головного бухгалтера ТОВ Автокард .

Посилаючись на те, що відповідач остаточні розрахунки за договором не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 5 728,28 грн основного боргу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідач не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

Приписами статей ст. ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до приписів ст. ст. 1011, 1013, 1022, 530, 627, 629 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно пп. 2 та 5 додатку №2 до договору №АК5097 від 01.10.2013 передбачено, що оплата вартості послуг компанії проводиться клієнтом на банківський рахунок компанії тільки фактом їх отримання, на підставі виставлених рахунків або акту приймання - передачі товарів та послуг і звірки розрахунків або звіту комісіонера не пізніше 3-х (трьох) робочих днів з дати виставлення відповідного документу.

Оплата за товари (п. 1.2. цього договору) виконується клієнтом на підставі рахунків, що виставляються компанією двічі на тиждень (понеділок та четвер) за допомогою факсу, e-mail. Оригінали виставлених рахунків компанія надає клієнту щомісяця. Клієнт має здійснити оплату у повному обсязі не пізніше 7 (семи) календарних днів, включаючи дату виставлення рахунку.

З огляду вищезазначеного суд дійшов висновку, що підписання відповідачем договору без будь-яких зауважень чи заперечень щодо умов відповідного правочину, а в подальшому отримання у травні 2017 року від позивача передбачених за договором товарів та послуг та відсутність письмової мотивованої відмови клієнта від підписання акта приймання - передачі товарів та послуг від 31.05.2017 і звірки взаєморозрахунків за нафтопродукти та послуги за договором №АК5097, свідчить про належне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, що породжує для відповідача обов'язок по оплаті вартості відповідно отриманих товарів і послуг у повному обсязі.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, а також арифметичну відповідність заявленої до стягнення суми боргу наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 728,28 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з ТОВ Карго-транс-сервіс 556,78 грн пені, нарахованої з 01.06.2017 по 20.10.2017 на 5 728,28 грн заборгованості.

Згідно приписів ст. ст. 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати клієнт сплачує компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми виниклої заборгованості за кожен день прострочення платежу.

В силу вимог ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за приписами вищенаведеної норми закону для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені, необхідним є встановлення моменту, з якого боржник вважається таким, що прострочив.

Так, відповідно до умов укладеного між сторонами договору момент виникнення у клієнта обов'язку по оплаті коштів пов'язаний з моментом отримання ним відповідного рахунку.

Втім, доказів на підтвердження обставин отримання відповідачем рахунку на оплату вартості отриманих у травні 2017 року товарів та послуг загальною вартістю 37 048,25 грн, як і інших належних та допустимх доказів, з яких можливо було б встановити момент (дата, місяць, рік) виникнення у відповідача обов'язку по сплаті коштів за договором, позивач не надав.

Наявні ж в матеріалах справи копії списку згрупованих відправлень рекомендованих листів від 12.06.2017 та списку рекомендованих листів не є належними та допустимими доказами направлення та отримання відповідачем рахунку на оплату 37 048,25 грн за договором, оскільки з їх змісту неможливо встановити, яку саме кореспонденцію направлено, зокрема, ТОВ Карго-транс-сервіс .

Отже, вищенаведені обставини відсутності дати отримання відповідачем необхідних для проведення розрахунків відповідно до пп. 2 та 5 додатку №2 до договору №АК5097 від 01.10.2013 документів унеможливлюють встановлення судом моменту (дата, місяць, рік) виникнення у відповідача обов'язку по сплаті коштів за договором, а тому і моменту, з якого останній вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України.

З огляду вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з ТОВ Карго-транс-сервіс 556,78 грн пені є необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 627, 629, 1011, 1013, 1022 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Карго-транс-сервіс (08003, Київська обл., Макарівський р-н, с. Гавронщина, вул. Шевченка, буд. 21-А, ідентифікаційний код 33620246) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокард» (01032, м. Київ, пров. Чаплигіна, 21, ідентифікаційний код 37405808) 5 728 (п'ять тисяч сімсот двадцять вісім) грн 28 коп. основного боргу та 1 458 (одну тисячу чотириста п'ятдесят вісім) грн 26 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 29.12.2017.

Суддя В.А. Ярема