Ухвала

від 10.01.2018 по справі 904/86/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

10.01.2018м. Дніпро№ 904/86/18

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Євстигнеєва Н.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.У." (50006, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, проспект Металургів, будинок 8, приміщення 3, ідентифікаційний код 39562681) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія-Логістік" (49044, місто Дніпро, вулиця Старокозацька , будинок 6, ідентифікаційний код 39530838)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення боргу у розмірі 134 931,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

04.01.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.М.У." про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія-Логістік" заборгованості у розмірі 134 931,02 грн.

Судом перевірено зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За результатами такої перевірки встановлено, що заява про видачу судового наказу підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.

Заява обґрунтована тим, що 11.09.2017 сторонами укладено договір перевезення вантажів №22, відповідно до якого перевізник (боржник) зобов'язався доставляти автомобільним транспортом довірений йому замовником (заявником) вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі власним або орендованим автотранспортом, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Відповідно до п.2.2.3 цього договору перевізник (боржник) зобов'язаний забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення й до моменту видачі його в пункті призначення належному вантажоодержувачу.

Як вбачається з акту надання послуг № 635 від 19.09.2017 нестача ватажу складає 1,420 тн., вартість вантажу, що не вистачає становить 11 772,90 грн., згідно акту № 651 від 30.09.2017 нестача вантажу складає 7 640 тн., вартість вантажу, що не вистачає 64 704,60 грн., згідно акту № 682 від 11.10.2017 нестача вантажу складає 2,220 тн., вартість вантажу, що не вистачає 17 136,00 грн.

Загальна вартість втраченого вантажу складає 93 287,10 грн.

Про наявність такої заборгованості боржника перед заявником сторонами зазначено у додатковій угоді №1 від 30.10.2017 до договору №22 перевезення вантажів від 11.09.2017.

Крім того, заявник просить видати наказ за вимогою про стягнення попередньої оплати у розмірі 41 643,92 грн., оскільки на підставі платіжного доручення №78 від 07.11.2017 заявником внесено попередню оплату за послуги з перевезення вантажів за договором №22 від 11.09.2017 у розмірі 125 000,00 грн. відповідно до актів надання послуг №728 від 11.11.2017 на суму 39 892,08 грн., №764 від 30.11.2017 на суму 43 464,00 грн.

Таким чином, перевізником безпідставно отримано попередню оплату та не надано послуг перевезення на загальну суму 41 643,92 грн. (125 000,00 грн. - 39 892,08 грн. - 41 643,92 грн.)

Розглянувши заяву та подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес Нафта" докази, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про видачу судового наказу з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору (п.п.1.1 постанови пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

У випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України) не вважаються грошовими зобов'язаннями , оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Оскільки заявник просить суд видати наказ за вимогою про стягнення заборгованості за втрачений вантаж у загальному розмірі 93 287,10 грн., що за своєю правовою природою є збитками, а отже не є грошовою заборгованістю, а також безпідставно отриману суму попередньої оплати у розмірі 41 643,92 грн., що також не є грошовим зобов'язанням, тому такі вимоги не можуть бути розглянуті в межах наказного провадження.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 148, п.3 ч.1 ст. 152, ст. 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Б.М.У." в задоволенні заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія-Логістік" заборгованості на суму 134 931,02 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 10.01.2018 та - 03.01.2018 та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч.2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Суддя ОСОБА_1