Ухвала

від 09.01.2018 по справі 15/117-10-3083

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" січня 2018 р.м. Одеса Справа № 15/117-10-3083

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача (стягувача-скаржника) - ОСОБА_1,

від відповідача (боржника) - не з'явився,

від ВДВС - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Одеської митниці ДФС на дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-6574/17 від 12.12.2017 р.) в порядку ст. 342Господарського процесуального кодексу України по справі № 15/117-10-3083 за позовом ОСОБА_4 митниці Міндоходів до Товариства з обмеженою відповідальністю „БФ „Благодать» про стягнення 237184,02 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року ОСОБА_4 митниця звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „БФ „Благодать» про стягнення заборгованості за договором № 205 від 10.12.2008 р. в сумі 237184,02 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2010 р. позовну заяву ОСОБА_4 митниці прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/117-10-3083, також справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги. Так, згідно останніх уточнень позовних вимог від 27.09.2010 р. позивач просив суд стягнути з ТОВ „БФ „Благодать» на користь держави в особі ОСОБА_4 митниці 237184,02 грн. та перерахувати вказані кошти на відповідний рахунок позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.2010 р. по справі № 15/117-10-3083 позов ОСОБА_4 митниці було задоволено та стягнуто на користь останньої з Товариства з обмеженою відповідальністю „БФ „Благодать» завданих збитків в розмірі 237184,02 грн., 2371,84 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

15.10.2010 р. господарським судом Одеської області був виданий наказ на примусове виконання вказаного рішення господарського суду Одеської області у справі № 15/117-10-3083 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „БФ „Благодать» на користь ОСОБА_4 митниці 237184,02 грн. - завданих збитків, 2371,84 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2014 р. по справі № 15/117-10-3083 за заявою ОСОБА_4 митниці Міндоходів було здійснено заміну позивача - ОСОБА_4 митниці на правонаступника - ОСОБА_4 митницю Міндоходів.

24 вересня 2015 р. до господарського суду Одеської області надійшла заява Одеської митниці ДФС про заміну сторони у справі її правонаступником, в якій заявник просить замінити позивача у даній справі - ОСОБА_4 митницю Міндоходів на її правонаступника - Одеську митницю ДФС.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.09.2015 р. по справі № 15/117-10-3083 за вказаною заявою Одеської митниці ДФС було здійснено заміну позивача - ОСОБА_4 митниці Міндоходів на правонаступника - Одеську митницю ДФС.

12.12.2017 р. Одеська митниця ДФС звернулась до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області (вх. № 2-6574/17) в порядку ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на неправомірність повернення ВДВС наказу суду по справі № 15/117-10-3083 без виконання.

Зокрема, скаржник у поданій скарзі вказує, що 11.07.2017 р. до Одеської митниці ДФС надійшла постанова від 06.06.2017 р. (ВП № 53925272) старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження". Згідно цих положень вказаного Закону повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Наразі скаржник посилається на те, що п. 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Таким чином, скаржник зазначає, що станом на теперішній час не закінчився строк пред'явлення до виконання вищезазначеного наказу.

Так, Одеська митниця ДФС повторно в серпні 2017 року подала заяву про примусове виконання рішення. Проте, 04.09.2017 р. до Одеської митниці ДФС надійшло повідомлення від 18.08.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке підписане державним виконавцем Приморського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 Згідно вказаного повідомлення державний виконавець Приморського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 повернув до митниці виконавчий документ - наказ господарського суду Одеської області від 15.10.2010 у справі № 15/117-10-3083 про примусове виконання рішення, згідно з яким на виконання рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2010 р., що набрало законної сили 15.10.2010 р., про стягнення з ТОВ "БФ Благодать" на користь ОСОБА_4 митниці 237184,02 грн. завданих збитків, 2371,84 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження", оскільки стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Наразі скаржник вказує, що на підставі частини 3 статті 74 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження", Одеська митниця ДФС звернулась до начальника Приморського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області зі скаргою (вихідний номер митниці 1119/5/15-70-10 від 08.09.2017 р.), в якій просила скасувати повідомлення від 18.08.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке підписане державним виконавцем Приморського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про повернення до митниці виконавчого документу; зобов'язати державного виконавця прийняти до виконання вищезазначений виконавчий документ, відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2010 р. у справі № 15/117-10-3083.

Проте, як зазначає скаржник, начальник Приморського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області будь-якої відповіді на вищезазначену скаргу митниці не надав, але 19.10.2017 р. до Одеської митниці ДФС надійшло повідомлення від 04.10.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке підписане державним виконавцем Першого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6

Наразі, посилаючись на ч. 3 ст. 74 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження", скаржник зазначає, що рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Абзацом 4 пункту 1 розділу XII "Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2832/5) передбачено, що начальник управління державної виконавчої служби має право перевірити законність виконавчого провадження, що перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані.

Так, скаржник зазначає, що 30.10.2017 р. на підставі положень частини 3 статті 74 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження", абзацу 4 пункту 1 розділу XII "Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. № 2832/5) Одеська митниця ДФС звернулась до заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальнику Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області зі скаргою (вих. № 1347/5/15-70-10 від 30.10.2017 р.), в якій просила доручити начальнику Приморського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області скасувати повідомлення від 18.08.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - наказу господарського суду Одеської області від 15.10.2010 у справі № 15/117-10-3083 про примусове виконання рішення, згідно з яким на виконання рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2010 р., що набрало законної сили 15.10.2010 р., про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „БФ „Благодать» на користь ОСОБА_4 митниці 237184,02 грн. - завданих збитків, 2371,84 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; та зобов'язати державного виконавця прийняти до виконання наказ про примусове виконання рішення господарського суду та відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2010 р. у справі № 15/117-10-3083. До скарги був доданий оригінал виконавчого документа.

Як вказує скаржник, 27.11.2017 р. до Одеської митниці ДФС надійшов лист Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області від 21.11.2017 р. № 09.2-8225 за результатами розгляду скарги Одеської митниці ДФС № 1347/5/15-70-10 від 30.10.2017 р., до якої був доданий оригінал наказу господарського суду та постанова начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 від 14.11.2017 р.

Скаржник вказує, що факт надходження 27.11.2017 р. до Одеської митниці ДФС листа Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області від 21.11.2017 р. № 09.2-8225 з постановою начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 від 14.11.2017 р. підтверджується цією датою у відмітці автоматичного нумератора митниці про надходження (реєстрацію) на першому аркуші вищезазначеного повідомлення.

Також скаржник вказує, що в постанові начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 від 14.11.2017 р. зазначено, що у зв'язку з відсутністю підтвердження сплати стягувачем авансового внеску та жодних доказів того, що Одеська митниця ДФС є правонаступником припиненої ОСОБА_4 митниці, внесені доповнення щодо підстав до повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 18.08.2017 р.

Так, скаржник вважає, що постанова начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 від 14.11.2017 р. порушує положення частини 2 статті 26, абзацу 2 частини 3 статті 74 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження", що підтверджується наступним.

Як вказує скаржник, відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України від 14.10.2014 р. № 1700-VП "Про запобігання корупції" державний орган - орган державної влади, в тому числі колегіальний державний орган, інший суб'єкт публічного права, незалежно від наявності статусу юридичної особи, якому згідно із законодавством надані повноваження здійснювати від імені держави владні управлінські функції, юрисдикція якого поширюється на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю.

Також п. 34-1 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. № 4495-VI встановлено, що органи доходів і зборів - це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

На думку скаржника, поняття "державний орган" та орган державної влади" у відповідності до положень абзацу п'ятого частини 1 статті 1 Закону України від 14.10.2014 р. № 1700-VП "Про запобігання корупції" є тотожними, а тому не відповідає вищезазначеним положенням законодавства України твердження начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 в постанові від 14.11.2017 р. про те, що начебто "Одеська митниця ДФС, код ЄДРПОУ 39441717 є органом державної влади, а не державним органом".

Отже, як стверджує скаржник, у відповідності до вищезазначених норм закону та згідно з Положенням про Одеську митницю ДФС, Одеська митниця ДФС є органом державної влади та державним органом. Таким чином, постанова начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 від 14.11.2017 р. порушує положення частини 2 статті 26 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII „Про виконавче провадження", згідно з якою від сплати авансового внеску звільняються державні органи, оскільки не врахував того, що Одеська митниця ДФС є державним органом.

Крім того, скаржник вважає, що твердження начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 в постанові від 14.11.2017 р. про те, що не надано жодних доказів правонаступництва Одеської митниці ДФС від припиненої ОСОБА_4 митниці, не відповідає дійсності та положенням законодавства України, оскільки в заяві про відкриття виконавчого провадження, яка подана в серпні 2017 р., в скаргах (за вих.№ 1119/5/15-70-10 від 08.09.2017 р., № 1347/5/15-70-10 від 30.10.2017 р.) було зазначено про заміну позивача ОСОБА_4 митниці Міндоходів на правонаступника Одеську митницю ДФС за ухвалою господарського суду Одеської області від 28.09.2015 р. у справі № 15/117-10-3083.

Відтак, скаржник просить суд:

1) скасувати постанову начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 від 14.11.2017 р., прийняту при перевірці виконавчого провадження за номером АСВП 54506533 з примусового виконання наказу № 15/117-10-3083 виданого Господарським судом Одеської області 15.10.2010 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ "Благодать" на користь ОСОБА_4 митниці грошових коштів в сумі 237420,00 грн.;

2) зобов'язати орган державної виконавчої служби:

- прийняти до виконання наказ про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2010 р. у справі № 15/117-10-3083 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Благодать" на користь ОСОБА_4 митниці 237184,02 грн. завданих збитків, 2371,84 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2010 р. у справі № 15/117-10-3083 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БФ Благодать" на користь ОСОБА_4 митниці 237184,02 грн. завданих збитків, 2371,84 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За приписами ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подачі скарги до суду) скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2017 р. по справі № 15/117-10-3083 скаргу Одеської митниці ДФС прийнято до провадження та розгляд скарги призначено в засіданні суду.

У зв'язку з набранням 15.12.2017 р. чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII господарським судом Одеської області постановлено ухвалу від 26.12.2017 р. про розгляд скарги Одеської митниці ДФС по даній справі № 15/117-10-3083 за правилами, встановленими ст. 342 ГПК України. При цьому вказаною ухвалою суду розгляд скарги призначено в засідання суду на 09 січня 2018 р.

02.01.2018 р. скаржником були подані до суду письмові пояснення по скарзі (а.с. 55-58 т. 2), в яких скаржник підтримує раніше викладену у скарзі позицію, а тому наполягає на задоволенні скарги.

Відповідач (боржник) відзив на скаргу не надав, також представник відповідача (боржника) у судові засідання не з'явився, хоча про дату і час розгляду скарги повідомлявся судом належним чином, у зв'язку з чим з'ясувати думки стосовно поданої скарги не уявляється можливим.

ВДВС відзив на скаргу не надав, але представник ВДВС у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, вислухавши пояснення представників скаржника та ВДВС, господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 4 5 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент пред'явлення скаржником до ВДВС до виконання наказу суду по даній справі) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент пред'явлення скаржником до ВДВС до виконання наказу суду по даній справі) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

В ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як випливає зі змісту скарги, виданий господарським судом Одеської області 15.10.2010 р. наказ про примусове виконання рішення суду від 27.09.2010 р. у справі № 15/117-10-3083 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „БФ „Благодать» на користь ОСОБА_4 митниці 237184,02 грн. - завданих збитків, 2371,84 грн. - витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. - витрат по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу був пред'явлений стягувачем до примусового виконання до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області.

За ствердженнями скаржника, Другим Приморським відділом державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області винесена постанова від 06.06.2017 р. (ВП № 53925272) про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII Про виконавче провадження .

В серпні 2017 р. Одеська митниця ДФС повторно звернулась до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про примусове виконання рішення суду від 27.09.2010 р. по справі № 15/117-10-3083 (вих. № 2219/15-70-10 від 04.08.2017 р.) та пред'явила до виконання виданий господарським судом Одеської області наказ суду від 15.10.2010 р. на примусове виконання вказаного рішення суду у даній справі щодо стягнення з ТОВ „БФ „Благодать» на користь ОСОБА_4 митниці збитків та судових витрат (а.с. 13-15, 18-19 т. 2).

Однак, 18.08.2017 р. державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 направлено стягувачу повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № 36963 (а.с. 16-17 т. 2). За змістом вказаного повідомлення поданий стягувачем виконавчий документ повернуто останньому державним виконавцем без прийняття до виконання на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження» , оскільки стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску. Зазначене повідомлення Приморського ВДВС про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 18.08.2017 р. було отримано Одеською митницею ДФС 04.09.2017 р.

Не погодившись з вказаним повідомленням та вважаючи такі дії державного виконавця незаконними і протиправними, стягувач звернувся зі скаргою (вих № 1119/5/15-70-10 від 08.09.2107 р.) до Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області в порядку ч. 3 ст. 74 України „Про виконавче провадження» (а.с. 20-23 т. 2), до якої був доданий оригінал наказу суду від 15.10.2010 р. по справі № 15/117-10-3083. У вказаній скарзі Одеська митниця ДФС, зокрема, просила скасувати повідомлення від 18.08.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання, яке підписане державним виконавцем Приморського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 про повернення до митниці виконавчого документу; зобов'язати державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2010 р. у справі № 15/117-10-3083.

04.10.2017 р. державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_6 направлено стягувачу супровідним листом за вих. № 54814946 повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання (а.с. 24-25 т. 2). За змістом вказаного повідомлення поданий стягувачем виконавчий документ повернуто останньому державним виконавцем без прийняття до виконання на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження» , оскільки стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску. Зазначене повідомлення Першого Приморського ВДВС про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 04.10.2017 р. було отримано Одеською митницею ДФС 19.10.2017 р.

Наразі скаржник зазначає, що начальник Приморського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області не надав відповіді на вищезазначену скаргу митниці від 08.09.2017 р., натомість 19.10.2017 р. до Одеської митниці ДФС надійшло вказане повідомлення від 04.10.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Надалі Одеська митниця ДФС на підставі ч. 3 ст. 74 Закону України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" звернулась до заступника начальника головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області зі скаргою за вих. № 1347/5/15-70-10 від 30.10.2017 р. (а.с. 26-34 т. 2), в якій, зокрема, просила доручити начальнику Приморського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області скасувати повідомлення від 18.08.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язати державного виконавця прийняти до виконання наказ про примусове виконання рішення господарського суду та відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу про примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 15.10.2010 р. у справі № 15/117-10-3083.

На зазначену скаргу Одеської митниці ДФС № 1347/5/15-70-10 від 30.10.2017 р. Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області своїм листом від 21.11.2017 р. за № 09.2-8225 направило скаржнику відповідь щодо розгляду скарги (а.с. 35 т. 2), до якої були додані оригінал наказу господарського суду від 15.10.2010 р. та постанова начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 від 14.11.2017 р. про внесення доповнень щодо підстав до повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 18.08.2017 р., яка винесена на підставі доручення УДВС ГТУЮ в Одеській області від 03.11.2017 р. У вказаній постанові від 14.11.2017 р. (а.с. 36 т. 2) начальник Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 зазначає, що у зв'язку з відсутністю підтвердження сплати стягувачем авансового внеску та жодних доказів того, що Одеська митниця ДФС є правонаступником припиненої ОСОБА_4 митниці, внесені доповнення щодо підстав до повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 18.08.2017 р.

Не погодившись з вказаною постановою начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7, стягувач звернувся до суду зі скаргою, вважаючи такі дії начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області неправомірними.

Згідно ч. 1, 5 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Так, з матеріалів скарги вбачається, що оскаржувана постанова начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області разом з листом Управління державної виконавчої служби ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області своїм листом від 21.11.2017 р. за № 09.2-8225 було отримано Одеською митницею 27.11.2017 р.

В свою чергу з огляду на вказане та враховуючи те, що заявлену скаргу подано до господарського суду 12.12.2017 р., відповідно суд вважає, що скарга заявлена у встановлений ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подачі скарги) та ч. 5 ст. 74 Закону України „Про виконавче провадження» строк для оскарження дій органу ДВС, протягом 10-ти робочих днів з урахуванням вихідних, з моменту, як скаржнику стало відомо про існування оскаржуваної постанови.

Поряд з цим, проаналізувавши зміст скарги, суд вважає, скарга Одеської митниці ДФС задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як з'ясовано судом, предметом оскарження у даному випадку є постанова начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 від 14.11.2017 р., винесена при перевірці виконавчого провадження за номером АСВП 54506533 з примусового виконання наказу господарського суду від 15.10.2010 р. у справі № 15/117-10-3083 на виконання доручення УДВС ГТУЮ в Одеській області від 03.11.2017 р.

Разом з тим ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня . Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини .

Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження визначено в розділі XII "Порядок проведення перевірок законності виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), в абз. 3 ч. 1 якого передбачено, що начальник управління державної виконавчої служби має право перевірити законність виконавчого провадження, що перебувало на виконанні у відділі примусового виконання рішень цього управління та відділах державної виконавчої служби, що йому підпорядковані.

В ч. 2 вказаного Порядку вказано, що посадові особи, зазначені у пункті 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п'ятому та шостому пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Доручення керівника вищого органу державної виконавчої служби про проведення перевірки законності виконавчого провадження надається в письмовій формі. У разі якщо під час перевірки виконавчого провадження виявлено порушення вимог Закону, посадова особа, зазначена в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, в резолютивній частині постанови доручає начальнику органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, провести дії, передбачені абзацами другим і третім частини третьої статті 74 Закону.

Між тим, як випливає з наведених положень законодавства, реалізація учасниками виконавчого провадження своїх прав на оскарження дій (бездіяльності) саме державного виконавця здійснюються відповідно до ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" або до суду, або до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (тобто в адміністративному порядку). При цьому за приписами ч. 3 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення начальника відділу , якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня . Так, вказані положення Закону наділяють учасника виконавчого провадження правом на оскарження рішення начальника Відділу саме до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня, а не до суду.

У такому випадку скаржник був наділений право на оскарження до суду саме дій (бездіяльності) державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області, що полягали у відмови від прийняття до виконання та повернення стягувачу виконавчого документу (наказу суду по даній справі) без його прийняття до виконання.

Як зазначено в абз. 4 п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» , оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу або керівника вищого в порядку підлеглості органу цієї служби в передбачених Законом „Про виконавче провадження» N 606-XIV випадках не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги судом, оскільки на ці правовідносини поширюється юрисдикція суду (статті 55, 124 Конституції).

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що у даному випадку скаржником не дотримано встановлений законодавством порядок на оскарження дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення. Тим більш слід зазначити, що оскарження постанови начальника Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_3 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 від 14.11.2017 р., винесеної при перевірці виконавчого провадження за номером АСВП 54506533 з примусового виконання наказу господарського суду від 15.10.2010 р. у справі № 15/117-10-3083 на виконання доручення УДВС ГТУЮ в Одеській області від 03.11.2017 р., не сприяє захисту прав скаржника як стягувача, оскільки не матиме наслідком саме прийняття безпосередньо державним виконавцем до виконання виконавчого документа, виданого судом по даній справі.

Разом з тим суд вважає такими, що не підлягають задоволенню вимоги скаржника щодо зобов'язання органу державної виконавчої служби прийняти до виконання наказ господарського суду Одеської області по даній справі від 15.10.2010 р. та відкрити виконавче провадження за примусового виконання цього наказу суду, оскільки вирішення питання щодо прийняття до виконання виконавчого документа - наказу суду та відкриття виконавчого провадження здійснюється в порядку, встановленому ст. 26 Закону України „Про виконавче провадження» , зокрема, за умови подання стягувачем встановлених документів. Як з'ясовано судом, подані стягувачем документи були повернуті останньому з боку ВДВС. Однак, у такому випадку стягувач не позбавлений права повторно надати до ВДВС відповідні документи.

Згідно ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладені обставини та необґрунтованість вимог скаржника, господарський суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги Одеської митниці ДФС на дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 342, 343, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні скарги Одеської митниці ДФС на дії Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області по справі № 15/117-10-3083.

Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний строк з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано 10.01.2018 р.

Суддя В.С. Петров