Рішення

від 03.01.2018 по справі 809/1659/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" січня 2018 р. справа № 809/1659/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

при секретарі Ткачук І.М.,

за участю:

представника позивача - Гоголь М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий комплекс Хижки" про стягнення заборгованості в сумі 30299,39 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий комплекс Хижки" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 30299,39 грн.

Суд зазначає, що 15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, котрим КАС України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.10 Розділу VII Перехідних Положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження, що передбачені новою редакцією КАС України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення статті 67 Конституції України, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України не сплатив податковий борг, який утворився з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості та земельного податку з юридичних осіб, в загальному розмірі 30299,39 грн, а тому борг підлягає стягненню в судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.

Судом 07.12.2017 року постановлено ухвалу про відкриття провадження по даній адміністративній справі, яку направлено відповідачу на адресу зазначену в позові та підтвердженій витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 20-21). Дані матеріали 19.12.2017 року (а.с. 33) та повторно надіслана повістка 29.12.2017 року повернута на адресу суду із довідкою підприємства поштового зв`язку, якою зазначено причини повернення: "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 43). Згідно із правил частини 8 статті 126 КАС України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Відповідно до частини 11 статті 126 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 205 КАС України, у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.09.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий комплекс "Хижки" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 20-21).

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Статтею 8 Податкового кодексу України встановлено загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Згідно підпунктів 265.1.1., 265.1.3. пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та плати за землю.

При цьому, суд зазначає, що згідно пункту 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.п. 14.1.72. п.14.1. ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Пунктом 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до пунктів 270.1, 270.2 статті 270 зазначеного Кодексу об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

У відповідності до пункту 271.1 статті 270 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно пунктів 285.1., 285.2 статті 285 даного Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно п. 286.2 ст. 286 ПК України Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.п. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПК України визначено що платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Виходячи із положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 та пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та плати за землю.

Судом встановлено, що 17.02.2017 року ТОВ "Відпочинковий комплекс "Хижки" подано позивачу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік в розмірі 24355,16 грн, із щомісячною розбивкою суми платежу в розмірі 2029,60 грн (а.с. 9-10).

Частина несплаченого податкового боргу з земельного податку на момент розгляду справи складає 16191,81 грн, що підтверджується довідкою про борг (а.с. 47).

Також, відповідачем 24.02.2017 року подано податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, відповідно до якої сплаті до бюджету за підсумками річного періоду підлягає 28326,40 грн, з щоквартальною сплатою 7081,60 грн (а.с. 8).

Відповідачем не сплачено самостійно задекларовані ним податкові зобов'язання по з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 11178,67 грн.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно визначене податкове зобов'язання відповідача, зазначене ним в податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, є узгодженими з дня подання таких декларацій.

Відповідно до підпункту 14.1.265. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно приписів пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 116.1. статті 116 зазначеного Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

В судовому засіданні встановлено, що Головним управління ДФС у Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку порушень правил сплати (перерахування) податків, якою встановлено порушення платником термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протягом строків, визначених абз. б пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, за результатами перевірки складено Акт №5614/09-19-12-01-11/38713485 від 29.06.2017 року (а.с. 22-23).

На підставі вищевказаного Акта перевірки, винесено податкові повідомлення-рішення форми "Ш" № 0001841200 від 2.09.2017 року, яким ТОВ "Відпочинковий комплекс "Хижки" визначено суму штрафу у розмірі 10% грошового зобов'язання, за несплату грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 586,14 грн та № 0001831200 від 25.09.2017 року, яким визначено суму штрафу у розмірі 20% грошового зобов'язання, за несплату грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1148,87 грн (а.с. 25 - 34).

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нарахування пені закінчується у випадках, визначених пунктом 129.3. статті 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 131.1. статті 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Як встановлено судом, ГУ ДФС в Івано-Франківській області нараховано відповідачу пеню за несплату узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 965,51 грн та з податку на нерехоме майно, відмінне від земельних ділянок, що сплачується юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості в розмірі 228,39 грн, що підтверджується випискою з інтегрованої картки платника та довідкою про борг (а.с. 16-19, 47 ).

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Позивачем надсилалась на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога форми "Ю" № 40-17 від 01.03.2017 року, яку відповідач залишив без реагування (а.с. 11).

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішеннями, зворотнім боком облікової картки платника податків, корінцем податкової вимоги та довідкою про борг, наявних у матеріалах справи.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не подав. Судом таких обставин не встановлено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 вказаного Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 30299,39 грн є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий комплекс Хижки" (код ЄДРПОУ 38713485, місцезнаходження: вул.2000- ліття Різдва Христового, 4, м. Івано-Франківськ, 76018) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок готівки, в дохід бюджету податковий борг в сумі 30299 (тридцять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) гривень 39 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463) місцезнаходження: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий комплекс Хижки" (код ЄДРПОУ 38713485) місцезнаходження: вул. 2000 - ліття Різдва Христового, 4, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Грицюк П.П.

Рішення складене в повному обсязі 09 січня 2018 р..