Рішення

від 10.01.2018 по справі 814/3013/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2018 р. № 814/3013/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю охоронне агентство ОРІОН , вул. Наваринська, 17, корпус А , кв. 39, м. Миколаїв, 54039, вул. Соборна, 12-Б, оф. 312, м. Миколаїв, 54017 до відповідача:Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029 про:зняття арешту з коштів позивача,

Товариство з обмеженою відповідальністю охоронне агентство ОРІОН (надалі - Товариство або позивач) в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України звернулося до суду з позовною заявою по оскарженню дій державного виконавця , що містила вимогу про зняття арешту з коштів Товариства, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 26004053218399 в ПАТ КБ Приватбанк та розрахунковому рахунку № 26002000009988 в АТ Укрексімбанк , які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення податкових і соціальних нарахувань на заробітну плату працівників Товариства.

Відповідачем у справі Товариство вказало Заводський відділ державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (надалі - Відділ або відповідач).

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що постановами державного виконавця Відділу від 18.12.2017 про арешт коштів та про арешт майна Товариства порушуються основоположні конституційні права громадян України - працівників Товариства, яких, внаслідок застосування арешту коштів на банківських рахунках, було позбавлено можливості отримати заробітну плату. За твердженнями позивача, застосований державним виконавцем арешт не узгоджується з вимогами статей 8, 9, 43 Конституції України, 97, 115 Кодексу законів про працю України, 55 Бюджетного кодексу України, 1, 24 Закону України Про оплату праці , 2, 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95.

У заяві від 09.01.2018 представник позивача додатково повідомив, що спричинене арештом блокування рахунків Товариства призведе до податкових правопорушень, наслідком яких буде застосування до нього відповідних штрафних санкцій та пені. Крім того, як вказав представник позивача, у Товариства відсутня можливість перерахувати до державного бюджету суму податку на доходи 85 фізичних осіб - працівників Товариства.

У відзиві на позовну заяву Відділ зазначив, що державний виконавець діяв в межах своєї компетенції та відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження (надалі - Закон № 1404), тому відсутні підстави для визнання його дій протиправними. Проте Відділ не висловив заперечень проти задоволення вимог Товариства.

Відповідно частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою від 24.11.2017 Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 814/2473/17 за позовом Товариства до Управління Держпраці у Миколаївській області (надалі - Управління) про визнання протиправною та скасування постанови Управління від 23.10.2017 № 84КП про накладення на Товариство штрафу в сумі 2 592 000 грн. (надалі - Постанова Управління).

11.12.2017 Відділом було відкрито виконавче провадження ВП № 55340255 з виконання Постанови Управління.

19.12.2017 Миколаївський окружний адміністративний суд у справі № 814/2473/17 задовольнив клопотання Товариства про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії Постанови Управління, зупинення дії постанови Відділу від 11.12.2017 про відкриття виконавчого провадження ВП № 55340255.

Проте, як стало відомо позивачу, постановою від 18.12.2017 ВП № 55340255 (надалі - Постанова про арешт) Відділ наклав арешт на кошти Товариства в установах банків в сумі 2 851 401 грн. (з урахуванням суми виконавчого збору та витрат виконавчого провадження).

Товариство, з посиланням на частину п'яту статті 59 Закону № 1404, звернулося до суду з вимогою про скасування арешту.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Порядок зняття арешту з майна врегульовано статтею 59 Закону № 1404. Так, у частині першій вказано, що зняття арешту може бути вимогою у позові про визнання за особою права власності на арештоване майно. Після набрання відповідним судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника законної сили арешт знімається згідно з постановою виконавця (частина друга); виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку після надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом (частина друга); відповідно до частини третьої, арешт може бути знято згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом); у частині четвертій вказані підстави, з яких державний виконавець знімає арешт з усього майна (коштів) боржника або його частини (отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Крім того, частиною п'ятою статті 59 Закону № 1404 встановлено, що в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Саме ця норма, на думку Товариства, є підставою для задоволення адміністративного позову.

Суд з позивачем не погодився.

По-перше, як вказано вище, Товариство в адміністративному позові послалося на статтю 287 Кодексу адміністративного судочинства України (Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця), але не виклало доводів щодо протиправності постанови про арешт та не заявило відповідної позовної вимоги.

По-друге, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) встановлення бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.

Зі статтею 5 узгоджується стаття 245 Кодексу адміністративного судочинства України (Повноваження суду при вирішенні справи). Так, згідно з пунктом 10 частини другої статті 245, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший (не вказаний у пунктах 1-6) спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, для задоволення вимоги, що прямо не передбачена статтями 5 та 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен встановити порушення прав особи з боку суб'єкта владних повноважень.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що винесенням Постанови про арешт Відділ порушив вимоги Закону № 1404.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зняття арешту та, відповідно, про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 9, 77, 194, 241-246, 250, 255, 268-271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю охоронного агентства ОРІОН (вул. Наваринська, 17, корпус А , кв. 39, м. Миколаїв, 54039, вул. Соборна, 12-Б, оф. 312, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 36317171) до Заводського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Робоча, 1, м. Миколаїв, 54029, ідентифікаційний код 34993162) про зняття арешту з коштів Товариства з обмеженою відповідальністю охоронного агентства ОРІОН відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна