Рішення

від 10.01.2018 по справі 826/20347/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 10 січня 2018 року             15 год. 45 хв.                        № 826/20347/16         Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ліра Стайл» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ліра Стайл» (далі також – позивач, ТОВ «Ліра Стайл») звернулося до Окружного адміністративного суду               м. Києва  з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також – відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому з просить: - визнати протиправними дії відповідача щодо неприйняття податкової декларації товариство з обмеженою відповідальністю «Ліра Стайл» (код ЄДРПОУ 40557161) з податку на додану вартість за звітний (податковий) період жовтень 2016 року; - визнати податкову декларацію товариство з обмеженою відповідальністю «Ліра Стайл» (код ЄДРПОУ 40557161) з податку на додану вартість за звітний (податковий) період жовтень 2016 року (з додатками) такою, що подана у момент її отримання відповідачем, тобто 03.11.2016 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в електронному та паперовому вигляді позивачем була направлена на адресу відповідача податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, але відповідачем було неправомірно відмовлено в її прийнятті. Відповідач письмові заперечення до суду не подав. Позивачем було подано заяву про розгляд справи за наявними доказами за відсутністю представника позивача. Сторони явку своїх представників в судове засідання 07 листопада 2017 року не забезпечили. На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України 07 листопада  2017 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено по пошті на адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року з Додатками № 2 (Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) та № 5 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), що вбачається з опису вкладення та фіскального чеку від 01 листопада 2016 року. Відповідно до п. 49.3 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - ПК України) за загальним правилом податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. В силу абзацу та третього другого п. 49.4 ст. 49 ПК України, як спеціальне правило, передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами «а» і «б» пункту 49.3 цієї статті. Водночас, позивачем не подано жодного доказу подачі податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року в електронному вигляді, на що він посилався в позовній заяві. Крім того, доказів розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів позивач також не представив. Вказані документи від нього були витребувані ухвалою від 25 жовтня 2017 року про прийняття справи до провадження. Крім того, позивачем не було дотримано порядок подачі податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2016 року по пошті, оскільки з наявного опису вкладення та фіскального чеку від 01 листопада 2016 року вбачається, що декларація надсилалась по пошті без повідомлення про вручення, як того вимагають приписи ПК України. Доказів неприйняття податкової звітності позивача, на що він посилався в своїй позовній заяві, також суду не представлено.                                                     Таким чином, позивач не довів жодними доказами подачу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року до відповідача. Вищезазначені обставини також не були визнані та/або підтверджені відповідачем. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України). З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову. Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач  в силу норм Закону України «Про судовий збір» від  сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються. Керуючись ст. 2, ст. 7, ст.ст. 72 - 77, ст. 139, ст. ст. 241 - 246, ст. 250, ст. 255, ст.ст. 292- -297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –           ВИРІШИВ:           В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра Стайл» відмовити повністю. Рішення  набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 295 – 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.       Суддя                                                                                                О.В. Дегтярьова