Ухвала

від 10.01.2018 по справі 446/184/14-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

10 січня 2018 року

м. Київ

справа № 446/184/14-ц

провадження № 61-337св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), КоротунаВ. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5, публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

третя особа - приватний нотаріус Кам'янка-Бузького нотаріального округу Робак Л. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 травня 2016 року у складі судді Самсіна М. Л. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ), третя особа - приватний нотаріус Кам'янка-Бузького нотаріального округу Робак Л. А., про визнання частково недійсним договору іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що з 10 лютого 2004 року і до теперішнього часу позивач проживає у будинку АДРЕСА_1. Після досягнення повноліття їй стало відомо про те, що 12 вересня 2007 року між ОСОБА_5 (її батьком) та Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (правонаступником якого є ПАТ УкрСиббанк ) були укладені кредитні договори № 11213854000 та № 11213878000.

На забезпечення виконання вищезазначених кредитних договорів 12 вересня 2007 року між її батьком та банком було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кам 'янка-Бузького нотаріального округу РобакЛ. А., який зареєстрований у реєстрі за № 1163. Згідно з умовами вказаного договору в іпотеку передано: житловий будинок АДРЕСА_1 разом з підсобними приміщеннями.

Посилаючись на те, що вищевказаний договір іпотеки було укладено її батьком ОСОБА_5 без погодження з Органом опіки та піклування чим порушено її права, на підставі статей 203, 215 ЦК України, частини третьої статті 17 Закону України Про охорону дитинства , частини четвертої статті 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей просила: визнати частково недійсним договір іпотеки від 12 вересня 2007 року, укладений між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янко-Бузького нотаріального округу Робак Л. А. та зареєстрований у реєстрі за № 1163, в частині передачі в іпотеку: житлового будинку АДРЕСА_1, разом з господарськими приміщеннями; скасувати запис № 5648954 у Держаному реєстрі іпотек про обтяження спірного житлового будинку, що 12 вересня 2007 року внесений приватним нотаріусом Кам'янко-Бузького нотаріального округу Робак Л. А., до державного реєстру іпотек на підставі договору іпотеки, який було укладено 12 вересня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_5 та посвідчений за реєстровим № 1163; скасувати запис № 5648488 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження нерухомого майна - спірного житлового будинку, що 12 вересня 2007 року внесений приватним нотаріусом Кам'янко-Бузького нотаріального округу Робак Л. А. до державного реєстру іпотек на підставі договору іпотеки, який було укладено 12 вересня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_5 та посвідчений за реєстровим № 1163; скасувати запис № 5648795 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,2500 га призначеної для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд б/н, що був внесений 12 вересня 2007 року приватним нотаріусом Кам'янка-Бузького нотаріального округу Робак Л. А. до державного реєстру іпотек на підставі договору іпотеки, укладеного 12 вересня 2007 року між АКІБ УкрСиббанк та ОСОБА_5, посвідчений за реєстровим № 1163.

Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваним договором іпотеки було порушено права позивача на користування житловим будинком АДРЕСА_1 разом з підсобними приміщеннями.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_4 відхилена, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при укладенні спірних договорів право неповнолітньої дитини на користування житлом порушено не було. Відсутність згоди органу опіки та піклування при укладенні зазначених договорів не призвело до погіршення житлових прав дитини.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення й задовольнити її позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що перебування будинку в іпотеці є підставою для його передачі банку на підставі оскаржуваного іпотечного договору, що може у майбутньому привести до її виселення із вказаного будинку, а тому вважає, що оспорюваним договором іпотеки порушено її право на житло.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми Закону, а також статтей 17, 18 Закону України Про охорону дитинства , статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з положеннями частин 4 та 5 статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

За змістом частини 6 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статті 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнаний недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред'явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Згідно із статтею 9 Закону України Про іпотеку іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України Про іпотеку , не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім'ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 09 жовтня 1979 року в справі Ейрі (п. 24), рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі НаталіяМихайленко проти України (п. 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 89 ЦПК України), дійшли правильного висновку про те, що права позивача оспорюваним правочином не порушені, оскільки порушення ОСОБА_5 умов кредитних договорів та у зв'язку з цим звернення банком стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок ймовірні. Проте ймовірність виникнення такої ситуації в майбутньому не може слугувати достатньою підставою для висновку про необхідність захисту, шляхом визнання недійсним іпотечного договору, примарного права на теперішній час повнолітньої ОСОБА_4 на збереження саме цього житлового будинку як місця її проживання.

Доводи ОСОБА_4 про те, що оспорюваним договором іпотеки порушено її право на житло спростовуються вищенаведеним, не відповідають встановленим у справі обставинам та є необґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 20 жовтня 2016 рокузалишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В.М. Коротун

М.Є. Червинська