Ухвала

від 09.01.2018 по справі 815/5982/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

ВЕРХОВНИЙ СУД У Х В А Л А 09.01.2018           м. Київ           К/9901/3962/17815/5982/16   Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевірив матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор Інтернешнл" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області 14.08.2017 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017. Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від   30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017. Законом України від 03.10.2017 №   2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2017 суддею-доповідачем у справі визначено суддю Верховного Суду Бившеву Л.І. Відповідно до підпункту 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.08.2017 касаційну скаргу відповідача залишив без руху як таку, що подана без додержання вимог статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), а саме: до касаційної скарги не додано документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків – 30 днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17.10.2017 продовжив скаржнику строк для усунення недоліків поданої касаційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2017 на 30 днів з дня отримання даної ухвали. Згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення копію ухвали Вищого адміністративного суду України про продовження процесуального строку від 17.10.2017 скаржник отримав 24.10.2017. У межах строку, встановленого Вищим адміністративним судом України ухвалою від 17.10.2017, відповідач надав дві заяви із клопотанням про продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги. Обґрунтовуючи заяви про продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги, скаржник посилається на відсутність кошторисних призначень для сплати судового збору, а також, що у період строку, наданого судом для усунення недоліків касаційної скарги, органом державної казначейської служби були зупинені операції по рахунку, що унеможливило виконати вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху. При цьому на підтвердження доводів, якими обґрунтоване клопотання про продовження процесуального строку, відповідач надає лист органу державної казначейської служби від 23.10.2017, яким податковому органу запропоновано надати інформацію щодо вжитих заходів для встановлення асигнувань КЕКВ 2800 або інших дій, спрямованих на виконання судового рішення, та виписку по рахунку про залишок коштів станом на 27.10.2017. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк. Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) покладає учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Вказані обов'язки закріплені і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017). Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №   2147-VII) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Аналогічні положення містила стаття 88 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги). Разом з тим, положення наведених статей процесуального закону надають суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №   3674-VI (у редакції, чинній як на час подання касаційної скарги, так і на час розгляду клопотання) у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов'язку сплачувати судовий збір, серед яких органи доходів і зборів відсутні (стаття 5 цього Закону). Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення). У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів. З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для продовження зазначеного строку. У зв'язку з цим доводи скаржника, наведені на обґрунтування підстав для продовження процесуального строку, не можуть бути оцінені як об'єктивна перешкода при вирішенні питання щодо продовження процесуального, встановленого судом. Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №   2147-VII) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. У зв'язку з цим доводи скаржника, наведені на обґрунтування підстав для продовження процесуального строку, не можуть бути оцінені як об'єктивна перешкода при вирішенні питання щодо продовження процесуального строку, встановленого судом. Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №   2147-VII) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Керуючись статтею 332, підпунктом 12 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В : У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області повернути. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику – копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                          Л.І. Бившева