Рішення

від 19.12.2017 по справі 917/1907/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.17 Справа № 917/1907/17

за позовом Приватного експериментально-виробничо-комерційного підприємства "Промтехсервіс", вул. Чорновола, 45, смт. Лисець, Тисменицького району, Івано-Франківська область, (адреса для листування: а/с 158, вул. Симоненка, 1, м. Івано-Франківськ, 76006), код ЄДРПОУ 25568687

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс", 36040, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39109641

про стягнення 764477,52 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №08/11-03 від 08.11.2017р.

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст.ст. 233, 240 ГПК України у судовому засіданні проголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення, судом повідомлено, що повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Суть справи: розглядається позовна заява Приватного експериментально-виробничо-комерційного підприємства "Промтехсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" про стягнення заборгованості за договором поставки №27/07-16 від 27.07.2016р. у розмірі 764477,52 грн., в т.ч. 626844,00грн. - сума основного боргу, 73589,79грн. - пеня, 64043,73грн. - інфляційні нарахування.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, у судове засідання не з'явився.

Ухвала суду, що надіслана відповідачу за вказаною у позові адресою, повернулася до суду з відміткою поштового відділення - за закінчення терміну зберігання.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, відповідач був належним чином та завчасно був повідомлений судом про дату, час і місце проведення судового засідання. Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача суд встановив:

27.07.2016p. між приватним експериментально-виробничо-комерційним підприємством "Промтехсервіс" (постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №27/07-16 (Договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався на умовах, визначених договором, поставити та передати у власність покупця продукцію (надалі - Товар), у відповідності до специфікації, а покупець зобов'язався прийняти цей Товар та оплати його (п.1.1 договору).

Ціна, кількість, асортимент, термін поставки товару, зазначаються у специфікаціях до даного договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього договору та є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору ціна за одиницю товару визначена у специфікаціях.

Оплата за товар здійчнюється у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування фінансових коштів на розрахунковий рахунок. Оплата здійснюється відповідно до специфікації (п.3.1, п.3.2 договору).

Відповідно до Додатку №1 від 27.07.2016р. (Специфікація №1) та додатку №2 від 16.09.2016р. (Специфікація №2) до договору поставки, сторони погодили - оплата здійснюється: 60% на день відвантаження, решта оплати на 15-й календарний день відвантаження.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що датою поставки є дата підписання повноважним представником покупця товаросупровідних документів. Передачу товару на видачу відповідних документів (видаткова накладна, податкова накладна, паспорти, сертифікати тощо) постачальник здійснює на підставі пред'явленої представником покупця належним чином оформленої довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей (п.5.3 договору)

На виконання умов Договору позивач відвантажив відповідачу труби обсадні ф177,8х9,19 марка №80 стандарт АP15CT, з'єднання преміум класу НС Рolsea, виробництво ОСОБА_2 в загальній кількості 39,0 тон на суму 1676844,00грн., що підтверджується видатковими накладними: №ПТ-0000030 від 29.09.2016р., №ПТ-0000034 від 31.10.2016р, №ПТ-0000040 від 01.12.2016р.

Відповідач частково сплатив вартість поставленої продукції на суму 1050000,00грн., що підтверджується банківськими виписками (в матеріалах справи).

Таким чином, вартість неоплаченого товару на день подачі позову склала 626 844,00грн.

Крім основної суми боргу, позивач нарахував відповідно до умов Договору пеню в розмірі 73589,79грн. за період з 17.12.2016р. по 08.11.2017р. та витрати від інфляції у розмірі 64043,73грн. за період з 17.12.2016р. по 08.11.2017р.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

В п. 7.1 договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату поставленого товару, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня від вартості невчасно оплаченого товару за кожен день затримки.

Відповідно до доданого розрахунку позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 73589,79грн. за період з 17.12.2016р. по 08.11.2017р.

Відповідно до ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Період нарахування заборгованості відповідача перед позивачем по пені за договором поставки перевищує шість місяців.

Зобов'язання по оплаті товару, згідно умов договору, мало бути виконано не пізніше 16.12.2016р., тобто 6-місячний строк нарахування пені закінчується 17.06.2017р., а не 08.11.2017р., як вказано позивачем.

Однак, здійснивши перерахунок пені з урахуванням положень чинного законодавства, сума пені вийшла більшою, ніж заявлена позивачем. отже, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 73589,79грн..

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 64043,73 грн., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України та умовам Договору є правомірними та такими, що підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підтверджені поданими доказами та відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 74, 76, 77, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Надійне обладнання та свердловинний сервіс" (36040, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 39109641, інші відомості: відсутні) на користь Приватного експериментально-виробничо-комерційного підприємства "Промтехсервіс" (вул. Чорновола, 45, смт. Лисець, Тисменицького району, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 25568687, інші відомості: відсутні) 626844,00 грн. - сума основного боргу, 73589,79 грн. - пені, 64043,73 грн. - інфляційні нарахування, 11467,16 грн. - судового збору. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 22.12.2017р

Суддя Паламарчук В.В.