Рішення

від 12.01.2018 по справі 903/867/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

місто Луцьк

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 січня 2018 р. Справа № 903/867/17

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., при секретарі судового засідання Лівандовському Т.Г., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця Дробота Олександра Степановича

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Екогрінен"

про стягнення 7 974 грн. 58 коп.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: позивач - ФОП Дробот Олександр Степановича звернувся до суду позовом про стягнення з відповідача - ТОВ "Екогрінен" 7974грн. 58коп., з них: 5130грн. 01коп. боргу за поставлений товар на підставі договору поставки товару від 03.03.2016р., 2134грн. 16коп. інфляційних втрат та 710грн. 41коп. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позовна заява обгрунтована невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повної оплати вартості поставленого товару відповідно до договору поставки товару.

Ухвалою господарського суду від 15.11.2017р. справу призначено до розгляду на 12.12.2017р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про розгляд справи у суді.

На адресу суду відповідач надіслав лист (вх. №01-54/11317/17 від 11.12.2017р.), в якому визнав позовні вимоги повністю. Просив відкласти розгляд справи та надати можливість звернутися до позивача з проханням щодо укладення мирової угоди і сплати суми позову впродовж десяти днів до 22.12.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні 12.12.2017р. не заперечив щодо мирного врегулювання спору та відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.12.2017р. розгляд справи відкладено на 09.01.2018р.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

У відповідності до п.п.9 п.1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Розглянувши матеріали справи № 903/867/17, приймаючи до уваги, що попередня редакція ГПК України передбачала розгляд справ після їх порушення лише в позовному провадженні, з огляду на те, що розгляд справи по суті у даній справі не було розпочато, суд приходить до висновку, що справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

Відповідач двічі не з'явився в судове засідання.

На адресу відповідача, вказану у позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом надсилалися рекомендованими листами з повідомленнями про вручення ухвали від 15.11.2017 та від 12.12.2017. Надіслана ухвала від 12.12.2017р. повернулася до господарського суду з відміткою пошти "Причина повернення: за закінченням встановленого строку зберігання", що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України вважається, що вказана ухвала була вручена відповідачу належним чином і він повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

28.12.2017р. від позивача надійшла заява (вх.№01-54/11679/17), в якій останній зазначив, що станом на 26.12.2017р. заборгованість відповідачем не погашена та просив суд призначити судове засідання для розгляду справи по суті.

09.01.2018р. на адресу суду від позивача також надійшла копія клопотання (вх.№01-55/151/18) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якому позивач просив суд розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до ч.2 ст.250 ГПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Позивач має право в позовній заяві заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається цим Кодексом (ч.2 ст.171 ГПУ України).

Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній (ч.1 ст.249 ГПК України).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки позивачем порушені вимоги, зазначені в ч.1 ст.249 ГПК України щодо порядку подання такого клопотання.

Крім того, позивачем не надано доказів надіслання такого клопотання відповідачу.

Частиною 3 ст.185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Оскільки, відповідачем у своєму листі (відзиві) від 11.12.2017р. визнав вимоги позивача вцілому та повідомив, що сплатить суму позову до 22.12.2017р., суд вважає за можливе прийняти рішення по справі за результатами підготовчого провадження.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

03.03.2016 року між ФОП Дробот О.С. (Постачальник) та ТОВ "Екогрінен (Покупець) було укладено Договір на поставку товару.

За умовами Договору Постачальник поставляє Покупцю поліетиленові мішки у кількості 19310 шт. на загальну суму 41609,16грн.

Сторонами було домовлено, що Покупець сплачує Постачальнику авансовий платіж в розмірі 2864,04 грн. на протязі 15 днів після укладання договору та 38745,12 грн. протягом 5 ти робочих днів після отримання товару.

15.03.2016р. на виконання своїх зобов'язань відповідач перерахував позивачу авансовий платіж в рахунок поставки товару на суму 2864,04 грн., що підтверджується банківською випискою від 15.03.2016р.

На підставі видаткових накладних № РН-0000260 від 30.06.2016 року та № РН-0000261 від 14.07.2016 року, позивач передав відповідачу, а відповідач отримав товар (поліетиленові мішки) у кількості 18310 шт. на загальну суму 41609,16 грн., що підтверджується підписаними та засвідченими печатками від обох сторін видатковими накладними.

Зауважень щодо отриманого товару відповідачем пред'явлено не було.

Оплату отриманого товару відповідач здійснив частково на суму 6864,04грн, про що свідчать банківські виписки від 15.03.2016р, від 08.09.2016р. та від 02.11.2016р.

17.02.2017р. на вимогу позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати, ТОВ "Екогрінен" повернув позивачу товар на суму 29615,11грн, (видаткові накладні (повернення) № ВП-0000001 та № ВП-0000002 віл 17.02.2017р.).

Заборгованість відповідача за отриманий товар становить 5130,01 грн.

З метою мирного врегулювання спору позивач надіслав на адресу в ТОВ "Екогрінен" претензію від 09.10.2017р. з вимогою оплатити заборгованість в сумі 5130,01грн. Претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На день розгляду спору заборгованість відповідача за отриманий товар становить 5130,01грн., не погашена та визнана відповідачем у листі (відзиві) на позов, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивачем нараховано 710,41грн. 3% річних за період з 29.07.2016р. по 24.10.2017р. та 2134,16грн. інфляційних втрат за листопад 2016р. - жовтень 2017р., які є підставними та підлягають до стягнення.

Враховуючи викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують викладені в позові обставини, а також прийняте судом визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 12, 13, 74, 86, 129, ч. 3, 4 ст. 185, ч.4 ст. 191, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 233, 237, 238, ч.5 ст.240 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екогрінен" (45612, Волинська обл., Луцький район, с.Торчин, вул.Івана Франка, 19, код ЄДРПОУ 38400554) на користь фізичної особи-підприємця Дробота Олександра Степановича (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 7974грн. 58коп. (з них: 5130грн. 01коп. боргу, 2134грн. 16коп. інфляційних втрат та 710грн. 41коп. - 3% річних), а також 1600грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 12.01.2018.

Суддя О. Г. Слободян