Рішення

від 11.01.2018 по справі 916/2653/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕННЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2653/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІЯЛ" про стягнення 836124,21грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІЯЛ" про стягнення 836124,21грн. у тому числі 191488,29грн. заборгованості за кредитом, 69333,37грн. пені по процентам та кредиту, 505325,28грн. інфляційних витрат.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеної між сторонами кредитної угоди №9 від 07.10.2009р.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, подав письмові пояснення від 06.12.2017р. (вх.суду№26195/17 від 07.12.2017р.) щодо нарахування штрафних санкцій та надав до суду копії меморіальних ордерів в якості доказів надання відповідачу кредитних коштів.

Під час розгляду справи позивач звертався до суду з клопотаннями про розгляду справи без його участі (вх.суду№27147/17 від 18.12.2017р., вх.суду№356/18 від 09.01.2018р.).

Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

07.10.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія") (позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІЯЛ" (відповідач, Позичальник) було укладено кредитну угоду №9 (далі угода) відповідно до умов якої Банк надає Позичальнику кредит на термін по 05 жовтня 2012р. у розмірі 400000,00грн. (п.3.1. угоди).

Відповідно до пп. 3.4.1. п.3.4. угоди Позичальник сплачує банку проценти в розмірі 19,5% річних. Нарахування процентів (комісії) за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення. Будь-який наступний період нарахування процентів в подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом. Нараховані проценти сплачуються Позичальником у валюті кредиту з 1 по 10 число кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту. Погашення заборгованості за договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами, прострочена заборгованість за нарахованими комісіями, прострочена заборгованість за кредитом, строкова заборгованість за нарахованими процентами, строкова заборгованість за нарахованими комісіями, строкова заборгованість за кредитом, пеня за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів, комісій, штраф, тощо.

Граничним терміном повернення кредиту є 5 жовтня 2012р. Погашення кредиту здійснювати згідно встановленого графіку: 10 липня 2012р. - 100000,00грн.; 10 серпня 2012р. - 100000,00грн.; 10 вересня 2012р. - 100000,00грн.; 05 жовтня 2012р. - 100000,00грн. (пп.3.5.1. п.3.5. угоди).

У разі порушення строків оплати процентів та комісії за кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених процентів/комісії, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. У разі порушення граничного терміну повернення кредиту з урахуванням встановленого угодою графіку погашення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму простроченої заборгованості, починаючи з дати її виникнення до дати повернення кредиту у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня (п.п. 7.3., 7.4. угоди).

Відповідно до п.п.8.1., 8.2. угоди, угода набуває чинності з дати її підписання повноважними представниками Позичальника та Банку. Ця угода залишається чинною до дати повної сплати Позичальником заборгованості за кредитом, процентів та інших платежів за цією угодою відповідно до умов цієї угоди.

Всі додаткові угоди до цієї угоди є її невід'ємними частинами (п.8.5. угоди).

01.08.2012р. між сторонами була укладена додаткова угода №1 до кредитної угоди за якою сторони встановили термін повернення кредиту по 01 липня 2013р., збільшили проценти за користування кредитом до 24% річних.

20.11.2012р. сторони уклали додаткову угоду №2 до кредитної угоди.

06.12.2012р. між сторонами було укладено додаткову угоду №3 до кредитної угоди за якою збільшили проценти за користування кредитом до 25% річних та встановили, що додаткова угода №3 набирає чинності з 19.12.2012р.

08.04.2013р. сторони уклали додаткову угоду №4 відповідно до якої встановили термін погашення кредиту по 30.11.2014р. та узгодили графік погашення кредиту: 31.08.2014р. - 100000,00грн., 30.09.2014р. - 100000,00грн., 31.10.2014р. - 100000,00грн., 30.11.2014р. - 100000,00грн.

16.07.2013р. між сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень №5 до кредитної угоди.

Як зазначає позивач, на виконання умов угоди, на підставі меморіального ордеру №4595552 від 10.10.2011р. (копія в матеріалах справи), позивач надав відповідачу кредит у сумі 400000,00грн.

Як вказує позивач, додатковою угодою №4 встановлено графік погашення заборгованості, а саме31.08.2014р. - 100000,00грн., 30.09.2014р. - 100000,00грн., 31.10.2014р. - 100000,00грн., 30.11.2014р. - 100000,00грн., позовна заява направлена до суду 31.10.2017р., з урахуванням трирічного строку позовної давності, стягненню з відповідача підлягає заборгованість за жовтень та листопад 2014р., яка з урахуванням суми погашення заборгованості (меморіальний ордер №11307658 від 10.11.2014р. - 8492,83грн., меморіальний ордер №10299581 від 17.10.2014р. - 7,10грн.), сума заборгованості відповідача складає 191488,29грн.

З неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за угодою щодо своєчасного погашення кредиту та сплати процентів/комісій, позивач нарахував останньому пеню на суму заборгованості за кредитом та пеню на проценти всього на загальну суму 69333,37грн. та відповідно до ст.625Цивільного кодексу України нарахував відповідачу інфляційні витрати у сумі 505325,28грн.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 836124,21грн. у тому числі 191488,29грн. заборгованості за кредитом, 69333,37грн. пені по процентам та кредиту, 505325,28грн. інфляційних витрат.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 179 Господарського кодексу України встановлює, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Юридичний зміст господарського зобов'язання становлять взаємопов'язані права та обов'язки його учасників (сторін). Під правом розуміється можливість кредитора вимагати від іншої сторони вчинення певного діяння (дії або бездіяльності), а під обов'язком - необхідність для боржника вчинення цього діяння.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Чинним законодавством України визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України).

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Судом встановлено, що позивачем, на виконання кредитної угоди №9 від 07.10.2011р. було надано відповідачу кредит у сумі 400000,00грн., що підтверджується меморіальним ордером №4595552 від 10.10.2011р. (копія в матеріалах справи). Відповідач кредит повернув частково у сумі 8499,93грн. (меморіальний ордер №11307658 від 10.11.2014р. - 8492,83грн., меморіальний ордер №10299581 від 17.10.2014р. - 7,10грн.) у зв'язку з чим станом на день розгляду справи з урахуванням строків позовної давності заборгованість відповідача становить 191488,29грн. за кредитом та 69977,26грн. за процентами за користування кредитними коштами.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів та несплати процентів за користування кредитними коштами, позовні вимоги про стягнення з відповідача 191488,29грн. заборгованості за кредитом та 69977,26грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 69333,37грн. пені по процентам та кредиту, 505325,28грн. інфляційних витрат слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, виходячи з матеріалів справи, відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 7.3., 7.4. угоди сторони встановили, що у разі порушення строків оплати процентів та комісії за кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених процентів/комісії, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. У разі порушення граничного терміну повернення кредиту з урахуванням встановленого угодою графіку погашення кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню. Пеня нараховується на суму простроченої заборгованості, починаючи з дати її виникнення до дати повернення кредиту у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок пені позивача за період з 25.10.2016р. по 25.10.2017р. на суму 69333,37грн. та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодавство" зазначає. що стягненню з відповідача підлягає пеня по процентам та кредиту за період з 25.10.2016р. по 25.10.2017р. у сумі 69311,92грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних витрат позивача за період з 28.01.2015р. по 30.09.2017р. на суму 505325,37грн., вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати у сумі 505325,37грн. за період з 28.01.2015р. по 30.09.2017р.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІЯЛ" підлягають частковому задоволенню у сумі 836102,75грн. у тому числі 191488,29грн. заборгованості за кредитом, 69977,26грн. заборгованості за процентами, 69311,92грн. пені за процентами та кредитом, 505325,28грн. інфляційних витрат.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІЯЛ" про стягнення 836124,21грн. у тому числі 191488,29грн. заборгованості за кредитом, 69333,37грн. пені по процентам та кредиту, 505325,28грн. інфляційних витрат - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІЯЛ" (65015, м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 59Д, код ЄДРПОУ 33915586) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (юридична адреса: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 3-А, адреса для листування: 04050, м. Київ, Вознесенський узвіз, 10-А, код ЄДРПОУ 05839888) 191488/сто дев'яносто одна тисяча чотириста вісімдесят вісім/грн. 29грн. заборгованості за кредитом, 69977/шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім/грн. 26коп. заборгованості за процентами, 69311/шістдесят дев'ять тисяч триста одинадцять/грн. 92коп. пені за процентами та кредитом, 505325/п'ятсот п'ять тисяч триста двадцять п'ять/грн. 28коп. інфляційних витрат, 12541/дванадцять тисяч п'ятсот сорок одна/грн. 86коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. В частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІЯЛ" пені у сумі 21,45грн. - відмовити.

Повне рішення складено 11 січня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова