Постанова

від 10.01.2018 по справі 810/2555/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2555/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Федотова І.В., секретар судового засідання Качак Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року (повний текст 18 вересня 2017) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

26.07.2017 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання незаконною бездіяльності відповідача та зобов`язання надати їй відповідь на заяву від 24 травня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем допущена бездіяльність, яка полягає у не наданні відповіді на її звернення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, що полягає у ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_2 від 24.05.2017 та зобов`язано Бородянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області надати відповідь на заяву ОСОБА_2 від 24 травня 2017 року. Стягнуто з Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (ідентифікаційний номер 34779694) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на момент вирішення справи по суті Бородянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області заяву позивача не розглянув та жодної відповіді позивачеві не надав.

Не погоджуючись з постановою Київського окружного адміністративного суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій стверджує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про ненадання ними відповіді позивачу.

Сторони в судове засідання не з'явилися про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою, у якій просила повідомити чи перебувають на примусовому виконанні у Бородянському РВ ДВС виконавчі провадження де ОСОБА_2 є боржником, у тому числі солідарним, а також провадження, у яких було накладено арешт та/або інші обтяження та оголошення розшуку майна ОСОБА_3, що є сумісною власністю подружжя. (а.с.7)

Судом першої інстанції також встановлено та не спростовано судом апеляційної інстанції, що станом на момент звернення ОСОБА_2 до суду, відповідачем не надано жодної відповіді на подану заяву та не повідомлено про наслідки її розгляду.

З 15.12.2017р. набрав законної сили Кодекс адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017р.

Відповідно до п.10 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України Про звернення громадян від 02.10.1996 року №393/96-ВР (надалі - Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частинами першою та третьою ст. 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги; заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до частин першої, другої та третьої ст. 7 Закону №393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду; забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення; якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно з частинами першою, третьою та четвертою ст. 15 Закону №393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань); відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки; рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до частин першої та другої ст. 20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів; на обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Відповідно до частин першої, другої та шостої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Водночас згідно з частинами першою, другою, четвертою та п'ятою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час перегляду оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачу було надано відповідь на його звернення від 24.05.2017 року, що підтверджується реєстром вихідної документації від 22.06.2017 року.

Проте, зазначений реєстр не був залучений до матеріалів справи, зокрема, не наданий відповідачем й до апеляційної скарги.

Крім того, будь-яких інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин, що є предметом даного спору, а саме щодо отримання позивачем відповіді на його звернення, зокрема, дата та спосіб передачі вихідної кореспонденції до засобів поштового зв'язку, відповідачем до суду не надано.

Інші доводи апелянта щодо обізнаності позивача про її заборгованість у наслідок виконавчий дій з виконавчого провадження не заслуговують на увагу, оскільки дана інформація не позбавляє відповідача обов'язку розглянути звернення позивача згідно законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, постанови суду першої інстанції без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм процесуального права, тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 271, 287, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року - залишити без задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

І.В. Федотов