Ухвала

від 10.01.2018 по справі 520/12282/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/31/18

Номер справи місцевого суду: 520/12282/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представників власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ТОВ «Карго-Марін» в особі директора підприємства ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2017 року про накладення арешту,

ВСТАНОВИЛА:

Як вбачається з матеріалів справи, слідчий СУ ГУ НП в Одеській області звернувся до слідчого судді Київського районного суду з клопотанням про накладення арешту в рамках кримінального провадження № 12016160480002843 від 15.07.2016 року на тимчасово вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме на фінансову документацію, ноутбук «Асус» та жорсткий диск. Слідчий суддя, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2017 року задовольнив вказане клопотання, та прийняв рішення про накладення арешту на тимчасово вилучене під час проведення обшуку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20, а саме на: фінансову документацію, ноутбук «Асус» та жорсткий диск. Директор ТОВ «Карго-Марін» подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію оскаржуваної ухвалу було отримано лише 18.12.2017, майже через два місяці після її постановлення, а також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді про арешт наступного майна: фінансової документації у вигляді: архівних папок з документацією ТОВ «Карго-Марін»; архівних папок з документацією ТОВ «Одесспассервіс»; контрольних стрічок касових апаратів; добових звітів касирів; відомостей продажу квитків; а також жорсткого диску с/н WMAV2HA19956; жорсткого диску с/н WMAV2HA95603; жорсткого диску с/н 6SYOM7DE; ноутбук ТМ «Асус» чорного кольору, К50НВ, с/н 9ВNOАS3257466, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання відмовити і зобов`язати СУ ГУ НП в Одеській області повернути вилучене майно в повному обсязі, посилаючись на те, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, лише якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду, натомість були вилучені також особисті речі працівників Автостанції «7км.» та жорсткі диски, на яких була лише програма продажу квитків, а також жорсткий диск з серверу, на якому знаходилось програмне забезпечення роботи спеціалізованої програми «Автостанція», які не мають відношення до мети обшуку, ухвалою ж від 17.10.2017 року було накладено арешт лише на частину вилученого майна. Апелянт вважає, що ухвала від 17.10.2017 року постановлена з порушенням ч. 4 ст. 173 КПК України, було накладено арешт на ноутбук, який є особистим майном працівника, а також на жорсткий диск, без уточнення на який саме, проте було вилучено три жорстких диски, а також на документацію, без уточнення що це за документація та кому вона належить, відсутні докази, що клопотання слідчого було подано у встановлений строк, слідчий суддя не перевірив точний час подання клопотання, строки розгляду клопотання не були додержані, відповідно до ухвали від 11.10.2017 року, обшук проводився з метою відшукання та вилучення зброї, вибухових пристроїв, мобільних телефонів, сім-карток операторів мобільного зв`язку, електронних носіїв, одягу та побутових предметів, які зберегли на собі сліди злочину, але слідчий вилучив фінансові документи, які не були зазначені в ухвалі та не мають відношення до розслідування кримінального провадження, обшук за адресою: м. Одеса, вул. Базова, 20 було проведено на підставі того, що в приміщення автостанції заходили для покупки квитків люди, які не мають відношення до ТОВ «Карго-Марін».

Заслухавши доповідача, представників власника майна, які підтримали апеляцію, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляції, приходить до висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню. У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, а також майно, в яке було повністю або частково перетворено. Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Слідчий суддя або суд під час судового провадження відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України накладає арешт на майно, якщо є підстави вважати, що воно відповідає вищезгаданим у ч. 2 ст. 167 КПК України критеріям.

Частина 2 ст. 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

У відповідності до ст. 173 ч. ч. 1,2 п. 5 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На думку колегії суддів, клопотання слідчого не відповідає вимогам КПК України, оскільки в клопотанні не зазначено передбачені законом підстави для накладення арешту на вилучене майно, яке саме доказове значення для кримінального провадження мають вилучені в ході обшуку речі, зокрема, фінансова документація і яка саме, дозвіл на вилучення якої слідчим суддею не надавався, у клопотанні зазначено лише один із трьох вилучених під час проведення обшуку жорстких дисків, не обґрунтована співрозмірність втручання у право власності особи.

Однак слідчий суддя, на порушення вимог закону не повернув клопотання для належного оформлення та прийняв рішення, яке не відповідає вимогам діючого кримінального процесуального законодавства, оскільки в ухвалі також не зазначені підстави для накладення арешту на майно, зокрема, на яку саме фінансову документацію, із чого вона складається, яких питань стосується, яке має відношення до кримінального провадження, на який саме жорсткий диск має бути накладений арешт, та з яких підстав, та чому було накладено арешт лише на один з жорстких дисків, а не на інші диски і рішення в цій частині не мотивоване.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор не зміг пояснити яке відношення вилучені речі і документи мають до кримінального провадження.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з поверненням клопотання прокурору для належного оформлення у передбачений ч. 3 ст. 172 КПК України.

Керуючись ст.ст. 170-173, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора ТОВ «Карго-Марін» частково задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.10.2017 року про накладення арешту на майно - скасувати, постановити нову ухвалу, якою повернути клопотання прокурору для усунення виявлених недоліків, протягом 72 годин з моменту отримання копії ухвали апеляційного суду.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4