Рішення

від 10.01.2018 по справі 467/1103/17

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/1103/17

2/467/30/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2018 року Арбузинський районний суд

Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря Сіваченко Ю.І., Романенко Т.І.

позивача Федорова О.І.

представника позивача Багдасаряна А.Ю.

відповідача ОСОБА_3

Коробань І.О.

представників відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом дочірнього підприємства Південь до ОСОБА_3, фермерського господарства Фортуна - 2015 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Південь (далі ДП) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, фермерського господарства Фортуна - 2015 (далі ФГ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки.

Свої вимоги мотивує тим, що 01 серпня 2010 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 6,07 га, розташованої на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, терміном на п ять років, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 вересня 2010 року.

Пунктом 8 зазначеного договору передбачено, що орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк.

Позивач добросовісно, належним чином виконував свої обов'язки за договором та більш як за місяць до спливу строку його дії, тобто до 01 вересня 2015 року, а саме 26 червня 2015 року направив ОСОБА_3 лист повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом перед іншими особами на оренду земельної ділянки з проектом додаткової угоди.

На момент закінчення строку дії договору оренди землі та після спливу такого, позивач користувався земельною ділянкою належною ОСОБА_3, таку обробляв, за що останній сплачував орендну плату, оскільки орендодавець у визначений законом строк протягом місяця з моменту отримання, так і не направив жодної відповіді на лист повідомлення ДП Південь та жодним іншим чином не повідомив позивача про прийняте ним рішення щодо поновлення договору оренди землі, в тому числі про наявність своїх заперечень, які міг направити позивачу у місячний термін після закінчення строку дії договору.

Така пасивна поведінка відповідача була сприйнята як визнання ОСОБА_3 саме за ДП Південь переважного права на поновлення договору оренди та його не заперечення проти продовження між сторонами договірних відносин щодо оренди землі.

26 жовтня 2017 року позивачем було направлено ОСОБА_3 лист про поновлення договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди.

Проте, як стало відомо позивачу, 22 серпня 2017 року ОСОБА_3 уклав з ФГ Фортуна - 2015 договір оренди землі, належної на праві приватної власності ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 6, 07 га, право оренди згідно якого було зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36812082 від 29 серпня 2017 року.

Позивач такі дії відповідачів розцінює як порушення переважного права ДП Південь на поновлення договору оренди землі від 01.08.2010 року, оскільки ним було повністю дотримано вимоги ст. 33 Закону України Про оренду землі .

В зв'язку з чим, просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, площею 6,07 га, кадастровий номер НОМЕР_2, укладений 22 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством Фортуна - 2015 , визнати поновленим договір оренди земельної ділянки, площею 6,07 га від 01 серпня 2010 року, укладений між дочірнім підприємством Південь та ОСОБА_3, який зареєстрований в Арбузинському реєстраційному відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , запис у Державному реєстрі земель під № 0410479000154 від 01 вересня 2010 року та стягнути із відповідачів на його користь сплачений судовий збір.

В судовому засіданні представник ДП Південь Федоров О.І. підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник позивача ДП Південь Багдасарян А.Ю. в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги позивача з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову та пояснив суду, що дійсно між ним та ДП Південь був укладений договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки площею 6,07 га строком до 2015 року.

Належною йому земельною ділянкою позивач ДП Південь користувався до вересня 2017 року. Від позивача він отримав орендну плату за користування належною йому земельної ділянки за 2015, 2016, 2017 роки. У серпні 2017 року він звернувся до позивача із заявою про повернення земельної ділянки у відповідності до умов договору та законодавстві, оскільки не має наміру продовжувати дію договору оренди землі, укладену між ним від 01 серпня 2010 року. Вважає, що оскільки від позивача не отримав пропозиції щодо поновлення договору оренди землі, він у серпні 2017 року уклав договір оренди із ФГ Фортуна - 2015 .

В судовому засіданні представник ФГ Фортуна - 2015 Коробань І.О. позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та ОСОБА_3 є законним, правомірно складеним та зареєстрованим, ним не порушувались права позивача. Крім того, в період реєстрації укладеного із ОСОБА_3 не існувало інших договірних зобов'язань.

Представник відповідачів ОСОБА_6 в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні позову за його безпідставністю.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ухвалою суду від 17 жовтня 2017 року за клопотанням представника позивача витребувано договір оренди від 22 серпня 2017 року укладений між ОСОБА_3 та ФГ Фортуна-2015 кадастровий номер НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2017 року за клопотанням представника відповідачів витребувано документи про отримання ОСОБА_3 орендної плати за 2010-2016 роки, договір оренди укладений між ОСОБА_3 та ДП Південь від 01 серпня 2010 року, нормативно грошову оцінку земельної ділянки за 2010-2016 роки, оригінал реєстру відправлених листів, інформацію про отримані доходи ОСОБА_3 за 2016 рік.

Як встановлено судом, не заперечувалось сторонами та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 6,0698 га, розташована на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 серпня 2010 року між позивачем ДП Південь , як орендарем, та ОСОБА_3, як орендодавцем, було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на п ять років, починаючи від дня його державної реєстрації п. 43 Договору, яка була здійснена 01 вересня 2010 року за № 0410479000154 (а.с. 8-10, 60-61).

Факт укладення даного договору сторонами не заперечувався.

Згідно з пунктом 8 вказаного договору оренди, орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.

Пунктом 43 цього ж договору передбачено набрання його чинності після підписання сторонами та державної реєстрації. Державна реєстрація договору була здійснена 01 вересня 2010 року.

Зазначені обставини сторонами не оспорювалися, а тому, суд визнає їх встановленими та такими, що додаткового доказування не потребують.

Судом також встановлено, що ДП Південь на період дії строку оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_3, та після закінчення строку дії такого, тобто після 01 вересня 2015 року, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконувало свої обов'язки орендаря, використовувало земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачувало відповідачу орендну плату, що в ході судового розгляду ОСОБА_3 підтвердив, та дослідженими відомостями та іншими документами, які також не заперечувались ОСОБА_3 (а.с. 62-85).

Доказів, які б стверджували той факт, що в період дії строку спірного договору, та по закінченню такого, тобто з 01 вересня 2015 року та протягом 2016-2017 років, позивач неналежно виконував свої обов'язки як орендаря, і з цього приводу відповідач ОСОБА_3 висловлював свої зауваження щодо неналежного виконання позивачем своїх обов'язків як орендаря, відповідачами надано не було, не здобуто таких і в ході розгляду справи.

Поряд з тим встановлено, що до закінчення строку дії договору про оренду землі, укладеного із ОСОБА_3 01 серпня 2010 року та після закінчення строку дії договору, позивач, з метою скористатись своїм переважним правом щодо поновлення такого, направляв відповідачу листи повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до яких було додано проект додаткової угоди, а саме 26 червня за № 20 та 26 жовтня 2015 року за № 35 (а.с. 11-15).

Зазначені обставини в ході судового розгляду були стверджені списком № 1 від 26 червня 2015 року щодо осіб, яким позивачем ДП Південь відправлено поштові відправлення, в яких відповідно під номером 4 значиться прізвище відповідача ОСОБА_3 із зазначенням адреси.. Дата відправлення вбачається згідно поштового штемпеля, за яким відправлення були прийняті поштою саме 26.06.2015 року (а.с. 13)

Крім того, встановлено, що 22 серпня 2017 року між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_3 кадастровий номер НОМЕР_2, який зареєстровано 23 серпня 2017 року, що відповідачами не оспорювалось, та підтверджено на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 40-46, 123).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ДП Південь посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 Закону України Про оренду землі , унаслідок чого було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки з іншим орендарем.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як убачається зі змісту оспорюваного договору від 22 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ Фортуна - 2015 , ДП Південь не є стороною зазначеного договору. Разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Так, пунктами 28-31 договору оренди землі від 01 серпня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ДП Південь , встановлено права та обов'язки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України Про оренду землі , яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення цього договору.

Частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права в орендаря) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення орендаря щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, передбачене статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає можливість поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та немає заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

За умовами п. 8 договору оренди землі, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 01 серпня 2010 року, передбачалось, що після закінчення строку дії цього договору орендар (тобто позивач) має переважне право на його поновлення на новий строк.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що переважне право позивача, як орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, було порушене, зокрема, в разі укладення договору оренди з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 33 Закону України „Про оренду землі" заперечення у поновленні договору повинно бути висловлено на протязі місяця після закінчення строку дії договору, а не до його закінчення, а також у формі листа-повідомлення на адресу орендаря, а не фактом укладання договору оренди з іншим орендатором.

Приймаючи до уваги, що після закінчення строку дії договору земельна ділянка, належна ОСОБА_3, що орендувалася ДП Південь , фактично продовжувала тривалий час (майже два роки), знаходитись у користуванні останнього як орендаря, а ОСОБА_3 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не звернулася до позивача з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні, договір оренди землі земельної ділянки площею 6.07 га від 01 серпня 2010 року, укладений між ДП Південь та ОСОБА_3, відповідно до ст. 33 Закону України „Про оренду землі" підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Договір оренди землі укладений між відповідачами підлягає визнанню недійсним.

За встановлених судом обставин, аналізуючи всі дослідженні в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач ДП Південь належно виконувало умови договору оренди землі, укладеного із ОСОБА_3, дотрималось строків та процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, тим самим надсилав відповідачу листи-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди, до яких було додано проект додаткової угоди, на період дії строку договору оренди належної ОСОБА_3 земельної ділянки та після закінчення строку дії договору, тобто після 01 вересня 2015 року, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору виконував свої обов'язки орендаря, використовував земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачував відповідачу орендну плату. Тому відповідно вимогам статті 33 Закону України Про оренду землі є добросовісним орендарем,

Окрім того, суд також установив, що ОСОБА_3 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не звернувся до позивача з листом-повідомленням про відмову у його поновленні. Таке повідомлення ОСОБА_3 на адресу позивача було надіслано лише 08 серпня 2017 року (а.с. 122)

Відповідач ФГ Фортуна-2015 , який не являється учасником укладеного між позивачем і ОСОБА_3 договору, не надав суду доказів невиконання позивачем покладених на нього договором та Законом зобов'язань.

Суд також вважає, що законодавчими актами не встановлено обов'язку орендарю надсилати на адресу орендодавця повідомлення рекомендованим поштовим листом та отримувати такий лист адресатом під розпис.

Ураховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що конклюдентні дії ДП Південь , а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчать про намір ДП Південь скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав для визнання договору оренди землі від 22 серпня 2017 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ Фортуна-2015 , недійсним, а також для поновлення договору оренди землі від 1 серпня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та ДП Південь .

При цьому, відповідно до вимог норм ст. 417 ЦПК України, суд враховує правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-2540цс16 від 23 листопада 2016 року.

Така ж позиція, що стосується предмету спору в даній цивільній справі, закріплена в Постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2539 цс16

Крім цього, укладаючи договір оренди землі, власник повинен усвідомлювати всі можливі правові наслідки його укладення, які передбачені законом також розуміти, що орендар має право на захист свого права, в тому числі від порушень з боку орендодавця - власника землі.

Вказані висновки узгоджуються з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6- 2027цс15, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2539цс16.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку, про задоволення позову в повному обсязі, то судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в сумі по 1600 грн. з кожного.

Керуючись ст. 33 Закону України Про оренду землі , ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 626, 764,777,792 ЦК України, правовими позиціями Верховного Суду України у справі № 6- 2027цс15 від 13 квітня 2016 року, № 6-2540цс16 від 23 листопада 2016 року та № 6-2539цс16 від 06 вересня 2017 року, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги дочірнього підприємства Південь до ОСОБА_3, фермерського господарства Фортуна - 2015 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання поновленим договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, площею 6,07 га, кадастровий номер НОМЕР_2, укладений 22 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством Фортуна - 2015 .

Визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, договір оренди земельної ділянки, площею 6,07 га від 01 серпня 2010 року, укладений між дочірнім підприємством Південь та ОСОБА_3, який зареєстрований в Арбузинському реєстраційному відділі Миколаївської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру , запис у Державному реєстрі земель під № 0410479000154 від 01 вересня 2010 року.

Стягнути із ОСОБА_3 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та фермерського господарства Фортуна - 2015 (55301, Миколаївська область, смт. Арбузинка, пров. Косовського, 67, ЄДРПОУ 40041278) на користь дочірнього підприємства Південь (код ЄДРПОУ 32886172) судовий збір по 1600 грн. з кожного.

Повний текст рішення складено 15 січня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Миколаївської області.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова