Рішення

від 15.01.2018 по справі 373/938/17

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/938/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2018 р. м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого ? судді Реви О.І.

за участю:

секретаря судових засідань: ОСОБА_1

представника позивача - адвоката ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький справу за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства Соєва сфера про захист права власника земельної ділянки та відшкодування шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

З урахуванням уточненої позовної заяви позивач просить суд зобов'язати Приватне підприємство Соєва сфера повернути їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,624 га кадастровий номер 3223388500:03:001:0012, яка розташована на території Шевченківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району, шляхом передачі її по акту у стані не гіршому ніж на початок її використання, та стягнути з відповідача орендну плату, понесені нею збитки за час користування земельною ділянкою відповідачем у сумі 66 694 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 30.04.2009 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 1,624 га. Відповідач користується цією земельною ділянкою без укладення з позивачем договору оренди, сплачуючи позивачу орендну плату, але у заниженому розмірі (за 2016 рік - 2500 грн.)

На неодноразові звернення позивача відповідач не реагував, а тому 23.12.2016 позивач направила відповідачу листа, у якому попередила його, що земельну ділянку, яка їй належить вона буде обробляти самостійно.

У зв'язку з тим, що на той момент ділянка була вже засіяна відповідачем, без укладення відповідного договору із позивачем їй було надано у користування земельну ділянку аналогічного розміру до повернення належної їй земельної ділянки.

Понесені позивачем збитки за час користування земельною ділянкою відповідачем у сумі 66 694 грн. 00 коп. позивач обґрунтовує тим, що у 2014 році відповідач у зв'язку з використанням зазначеної земельної ділянки отримав прибуток у сумі 52 000 грн.00 коп.; у 2015 році - 91 000 грн. 00 коп.; у 2016 році 109 620 грн. 00 коп. У зв'язку з чим упущена вигода позивача складає 50 524 грн. 00 коп. ; також відповідачем не сплачено у ці роки 1 170 грн. 00 коп. податку на землю (пай) й проведення позивачем відновлення родючості землі, якою користувався відповідач останні роки, складатиме 15 000 грн. 00 коп.

Відповідач, в особі свого представника, заперечив щодо задоволення позову, зважаючи на те, що користування спірною земельною ділянкою відбувалось оплатно у розмірі 6% нормативної оцінки землі за згоди позивача.

Заява позивача про звільнення належної їй земельної ділянки отримана відповідачем лише 23.12.2016, у зв'язку з чим їй відповідачем 23.12.2016 запропоновано укласти договір оренди земельної ділянки на 2017 рік і на умовах, які б влаштовували позивача, однак, ця пропозиція, була відхилена, тому що позивач вважала його некоректним.

Надання іншої земельної ділянки позивачу було здійснено відповідачем за ініціативи саме позивача.

Відповідачем податки з сум доходу нарахованого на користь позивача сплачені у 2014 році у сумі 327, 18 грн., у 2015 році - 449,10 грн., у 2016 році - 559, 01 грн. Фіксований сільськогосподарський податок відповідачем також сплачувався у тому числі й за ділянку позивача у 2015, 2016 роках.

Позовні вимоги позивача відповідач вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судом задоволені клопотання сторін щодо витребування та приєднання до матеріалів справи письмових доказів, виклик та допит свідка ОСОБА_5

Відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про приєднання до матеріалів справи листа Держгеокадастру про кількість договорів оренди.

Дослідивши позовні вимоги та заперечення на них, а також подані сторонами докази, суд встановив.

Між позивачем та відповідачем склались відносини щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,624 га кадастровий номер 3223388500:03:001:0012, яка розташована на території Шевченківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району.

Зазначена земельна ділянка належить позивачеві на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.04.2009. Відповідач користувався цією ділянкою у тому числі у 2014 -2016 роках, за що було сплачено позивачу орендну плату у сумі: у 2014 році - 1854 грн., у 2015 році - 2500 грн., у 2016 році - 2500 грн., що становить 6 % від нормативної грошової оцінки землі без урахування сплачених за ОСОБА_4 податків з сум доходу. Це підтверджується копіями платіжних відомостей із зазначенням відповідних сум та містить підписи позивача, а також показаннями свідка ОСОБА_5

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача орендної плати, оскільки така плата сплачувалась відповідачем позивачеві.

Доказів укладення письмового договору оренди землі суду не надано. За таких обставин суд доходить висновку, що фактично між сторонами виникли та існували цивільно-правові відносини оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки сторони прийняли фактичні обставини користування у 2014-2016 роках землею відповідачем та отримання за це орендної плати позивачем.

Також, сторонами досягнуто згоди щодо окремих обставин повернення цієї земельної ділянки, що вбачається з листа позивача від 23.12.2016 та листа відповідача від 26.01.2017 № 11. При цьому відповідачем виконано вимогу позивача про надання тимчасово іншої земельної ділянки аналогічного розміру до повернення власної ділянки.

Факт звільнення 02.08.2017 спірної земельної ділянки відповідачем підтверджується довідкою Виконкому Шевченківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 12.10.2017 № 239.

Зважаючи на те, що сторонами не дотриманий порядок передачі (повернення) спірної земельної ділянки на підставі акту приймання-передачі й фактично спірна земельна ділянка не прийнята позивачем, суд доходить висновку, що земельна ділянка має бути повернення її власнику у відповідному порядку, у зв'язку з цим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Обставини сплати податків відповідачем, на які він посилається, підтверджуються наданим судові податковими деклараціями із додатками за 2015, 2016 роки та платіжними дорученнями щодо оплати відповідних сум податків та зборів за ці роки, а також податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 2015 -2017 роки, а також листом Переяслав-Хмельницького відділення Броварського ОДПІ від 04.04.2017 № 3474/10/10-17-13-00.

Обставини розслідування кримінального провадження щодо самовільного зайняття земельної ділянки позивача відповідачем суд не бере до уваги як неналежні, оскільки рішення за результатами цього розслідування суду не надано.

За таких обставин твердження позивача про несплату відповідачем податків та зборів за користування належної їй земельною ділянкою спростовуються вищенаведеним доказами.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК України.

Згідно зі статтею 211 ЗК України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року № 923/2075/15.

Будь-яких доказів, у тому числі визначених постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 Пропорядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам щодо понесення позивачем реальних збитків за час користування земельною ділянкою, відповідачем суду не надано. Також відсутні докази необхідності понесення позивачем реальних витрат для відновлення її порушених прав, у тому числі упущеної вигоди.

Зазначені позивачем розрахунки упущеної вигоди некоректні та не враховують витрати, які особа понесла (або мала понести) при експлуатації земельної ділянки та реалізації зібраної з неї продукції.

За таких обставин позивачем не доведено наявність обставин для цивільно-правової відповідальності відповідача у частині, понесення нею збитків за час користування земельною ділянкою відповідачем у сумі 66 694 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст. 10 - 13, 76 - 83, 89, 90, 259, 263 - 265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 до приватного підприємства Соєва сфера про захист права власника земельної ділянки та відшкодування шкоди задовольнити частково .

Зобов'язати приватне підприємство Соєва Сфера (с. Хоцьки Переяслав-Хмельницького району Київської області, код ЄДРПОУ 34249519), в особі його керівника, повернути ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) належну їй на праві власності земельну ділянку площею 1,624 га, кадастровий номер 3223388500:03:001:0012 шляхом передачі її по акту приймання-передачі в стані придатному для її цільового використання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (03.10.2017) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 15.01.2018.

Суддя О. І. Рева