Рішення

від 09.01.2018 по справі 904/9670/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2018м. ДніпроСправа № 904/9670/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал", м. Дніпро

про стягнення 541 928,87 грн

Представники:

від позивача: юрисконсульт 1 категорії ОСОБА_1, довіреність № 3365 від 30.10.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

14.11.2017 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (позивач, замовник) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" (відповідач, підрядник) про стягнення 390188,79 грн пені та 151740,08 грн штрафу за прострочку виконання підрядних робіт.

Ухвалою суду від 15.11.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 27.11.2017 на підставі ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діяла до 15.12.2017. Ухвалами від 27.11.2017 та 12.12.2017 судом розгляд справи відкладено через неявку представника відповідача у засідання суду та неподання ним витребуваних документів.

15.12.2017 на підставі Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 9 частини першої розділу ХІ "Перехідні положення" нової редакції Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, розгляд цієї справи слід здійснювати за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального та спрощеного).

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 247 ГПК України у спрощеному провадженні господарський суд розглядає малозначні справи, а крім того, у спрощеному порядку може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ зазначених у частині четвертій цієї статті.

Ця справа не відповідає ознакам малозначної справи, наведеним у ч. 5 ст. 12 ГПК України. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 247 ГПК України мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, наразі також свідчать про відсутність підстав для розгляду цієї справи у спрощеному порядку.

Слід зазначити, що у засіданні 27.11.2017, що розглядалося за правилами Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діяла до 15.12.2017, суд перейшов до розгляду справи по суті, що підтверджується протоколом судового засідання від 27.11.2017.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що ця справа підлягає подальшому розгляду за правилами загального позовного провадження на стадії розгляду справи по суті.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про час та місце судового слухання повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Від відповідача повернулися на адресу господарського суду поштові відправлення з відмітками поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, зокрема п.п. 4 та 5 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статтей 182, 183, Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст. 194 Господарського процесуального кодексу України).

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку, вищевизначеному чинними правовими нормами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2014 року між державним підприємством "Південна залізниця" та товариством з обмеженою відповідальністю "Укртехнокапітал" був укладений договір підряду за № П/П-14132/НЮ, згідно з яким підрядник зобов'язався виконати будівельні роботи на залізничних коліях на ділянці Гребінка-Полтава на загальну суму 9674673,52 грн, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити роботи.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2014.

Додатковою угодою до договору від 30.12.2014 № 1 строк його дії був продовжений до 31.12.2015, а також викладений в новій редакції додаток № 2 до договору "Календарний план".

Згідно з додатковою угодою до договору від 28.09.2015 № 2 сторонами досягнуто домовленість про збільшення ціни договору на 4997392,36 грн, а також викладено в новій редакції додаток № 2 до Договору "Календарний план". З урахуванням внесених змін вартість договору становить 14672065,88 грн.

На підставі додаткової угоди до договору від 30.11.2015 № 3 строк його дії був продовжений до 31.12.2016, а також викладений в новій редакції додаток № 2 до договору "Календарний план".

Згідно з додатковою угодою від 22.12.2015 № 4 до договору з 01.12.2015 всі права і обов'язки державного підприємства "Південна залізниця" за договором перейшли до ПАТ "Укрзалізниця".

У відповідності до пункту 1.1 договору підрядник зобов'язувався на свій ризик, частково із свого матеріалу, своїми силами та засобами виконати роботи на об'єкті "Будівництво двоколійних вставок на напрямку Гребінка-Полтава по перегонах Миргород-Пост 237км, Яреськи-Федунка, влаштування земляного полотна на перегоні Миргород-Пост 237км" відповідно до проектно-кошторисної документації, яка надається підряднику замовником. Відповідно до 5.3. договору робота вважається виконаною після підписання акту приймання виконаних підрядних робіт замовником або уповноваженою ним особою.

Пунктом 6.4 договору передбачено зобов'язання підрядника виконати повний обсяг робіт в строки, передбачені п 5.1. договору, договірною ціною (додаток №1) і здати роботи замовнику у відповідності з проектно-кошторисною документацією, будівельними нормами і правилами, правилами по охороні праці, пожежної безпеки. В свою чергу, пунктом 5.1. договору передбачено, що строк виконання робіт визначається календарним планом, що становить невід'ємну частину договору (додаток №2). Згідно календарного плану до договору (в редакції згідно додаткової угоди до договору від 30.11.2015 № 3) термін закінчення передбачених договором робіт - 31.12.2016.

В обумовлений календарним планом строк підрядник - ТОВ "Укртехно Капітал" не виконав частину робіт по договору на суму 2167715,48 грн. Частина робіт по договору на суму 12504350,40 грн виконані відповідачем належним чином, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в: від 31.12.2014 № 1; від 31.12.2014 № 2; від 31.12.2014 № 3; від 30.09.2015 № 1; 30.09.2015 № 2; 30.09.2015 № 3; від 16.09.2015 № 1; від 16.09.2015 №2; від 29.10.2015 № 1; від 29.10.2015 № 2; від 30.10.2015 № 3; від 25.06.2015 № 1, від 27.08.2015 № 1, від 31.08.2015 № 1, від 20.11.2015 № 1, від 20.11.2015 №2, від 22.12.2015 № 1 та визнається позивачем.

Позивачем на адресу відповідача направлено лист від 06.10.2016 № П-00-07/4001 з вимогою завершити передбачений договором комплекс робіт. У відповідь відповідач надіслав лист від 17.10.2016 № 1710/1, у якому заявив про свій намір забезпечити виконання договору, але просив перенести строк закінчення робіт на 2017 рік.

Листом від 28.10.2016 № П-00-07/4292 позивач повторно наполягав на завершенні робіт в строки, передбачені умовами договору, але в строк до 31.12.2016 відповідач не завершив виконання робіт по договору та не передав їх у встановленому договором порядку, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом з вимогами стягнути з відповідача 390188,79 грн пені за період прострочки виконання робіт з 01.01.2017 по 30.06.2017 та 7% штрафу від вартості невиконаних робіт у розмірі 151740,08 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не оспорив.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором підряду, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 846 цього кодексу передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За умовами договору відповідач мав виконати весь об'єм робіт до 31.12.2016 і цей строк сторонами договору не змінювався.

З матеріалів слідує, що відповідачем не виконані до цього часу підрядні роботи на суму 2167715,48 грн.

Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.4. договору сторони дійшли згоди про те, що за порушення підрядником встановлених договором строків виконання робіт він сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від цієї суми.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Верховний суд України у постанові від 21.09.2016 по справі №6-1252цс16 вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для нарахування процентів та пені за невиконання зобов'язань після закінчення строку дії договору.

Таким чином суд вважає нарахування пені та штрафу після закінчення строку дії договору цілком обгрунтованим.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку про його правомірність та відповідність вимогам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку вчасно та в повному обсязі виконати підрядні роботи, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються 8128,93 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал", (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 35446685) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ, вул. Тверська, 5, код 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" , (м. Харків, вул. Євгена Котляра, 7, код 40081216) 390188,79 грн пені, 151740,08 грн штрафу та 8128,93 грн витрат по сплаті судового збору , видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 15.01.2018.

Суддя ОСОБА_2