Ухвала

від 15.01.2018 по справі 910/347/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про відмову у видачі судового наказу   15.01.2018Справа №  910/347/18 Суддя Васильченко Т.В., розглянувши заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмельницький» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 41, код ЄДРПОУ 34297819) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 27-А, код ЄДРПОУ 34726705) заборгованості за оренду технічних  приміщень в розмірі 17500,00 грн. основного боргу, 266,10 грн. - 3% річних, 1942,50 грн. - інфляційного збільшення боргу та 2267,81 грн.  пені, - ВСТАНОВИВ: 10.01.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хмельницький» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» заборгованості за оренду технічних приміщень в розмірі 17500,00 грн. основного боргу, 266,10 грн. - 3% річних, 1942,50 грн. - інфляційного збільшення боргу та 2267,81 грн. - пені, що в загальній сумі становить 21976,41 грн. Заяву обґрунтовано не виконанням з боку боржника -  ТОВ «Телесистеми України»  умов договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.01.2012 року б/н щодо сплати орендних платежів за період з червня 2017 року  по січень 2018 року за користування частиною технічних приміщень  багатоквартирного будинку на першому рівні паркінгу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 41, загальною площею 4 м.кв. При цьому, на підтвердження свого права грошової вимоги в заявленому розмірі посилається на додаток №1 до договору б/н від 01.01.2012 року, складений 01.01.2016 року, в якому і була визначена орендна плата на місяць за користування приміщенням в розмірі 2500 грн. Розглянувши подану заявником заяву та додані до неї документи, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до частини  1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 ЦК України). До заяви про видачу судового наказу, за умовами частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає форму і зміст заяви про видачу судового наказу, повинні  бути додані: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;  інші документи або їх копії, що підтверджують обставини якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Як вбачається з поданих заявником матеріалів, на підтвердження обставин якими обґрунтовано право його вимоги, подано ксерокопії договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.01.2012 року, укладеного між сторонами та додатку до договору б/н від 01.01.2012 року, складеного 01.01.2016 року саме за яким і пред'явлено вимогу про стягнення основної грошової заборгованості в розмірі 17500,00 грн. за період з червня 2017 року  по січень 2018 року (виходячи з розрахунку 2500 грн. орендної плати за місяць),  який не містить підпису боржника - ТОВ «Телесистеми України».     Крім цього, відповідно до ст. 91 ГПК України письмові докази, до яких належать і документи, подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Пунктом 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003) встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Тоді як, заявником до заяви, у підтвердження обставин якими він обґрунтовує свої вимоги, додано ксерокопії документів, в тому числі і актів здачі-прийняття робіт, які  посвідчені лише написом «копія вірна» та печаткою, а відтак не є ані оригіналами, ані засвідченими у встановленому законом порядку копіями (відмітка про засвідчення копії, яка передбачена п. 5.27 ДСТУ 4163-2003, на ксерокопіях відсутня). Отже, заявником не дотримано вимоги, встановлені ст. 150 ГПК України, в частині подання   укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі договору, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та документів або їх копії, що підтверджують обставини якими заявник обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до п.п. 1,8 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу та із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. З урахування зазначеного, виходячи з наявних матеріалів, суд не вбачає підстав для видачі судового наказу в частині стягнення з ТОВ «Телесистеми України» основної заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення б/н від 01.01.2012 року в розмірі 17500,00 грн. згідно додатку до договору б/н від 01.01.2012 року, складеного 01.01.2016 року. При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.1, 2, 8, 9 ч.1 ст.152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Також, як встановлено з матеріалів заяви, ОСББ «Хмельницький» просить стягнути з ТОВ «Телесистеми України» не тільки суму основного боргу в розмірі 17500,00 грн., а й  інфляційні втрати, 3% річних та пеню, що не відповідає приписам ст.148 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є заборгованістю за своєю правовою природою. Так, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти та інфляційні втрати, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а відтак не є заборгованістю за договором. Крім того, заявник просить суд стягнути з боржника суму пені, нарахованої за порушення боржником зобов'язань за договором. Проте суд зазначає, що відповідно до положень ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Приймаючи до уваги положення ст.230 Господарського кодексу України пеня не є заборгованістю за договором, а є видом штрафних санкцій, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч.1 п.3 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема,  заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу. З огляду на викладене, оскільки заявником заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних втрат,  3% річних та пені, які не відповідають вимогам статті 148 Господарського процесуального кодексу України, але можуть бути розглянуті окремо в позовному провадженні, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСББ «Хмельницький» в цій частині у відповідності до ч. 1 п. 3 ст. 152 ГПК України.   Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст.152 цього Кодексу в частині вимог про стягнення з боржника інфляційних втрат, 3% річних та пені, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 147, 148, 150, 152, 153, 154  Господарського процесуального кодексу України, суд, - УХВАЛИВ: 1. Відмовити Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Хмельницький» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 41, код ЄДРПОУ 34297819) у видачі судового наказу за вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 27-А, код ЄДРПОУ 34726705) заборгованості в розмірі 17500,00 грн. основного боргу, 266,10 грн. - 3% річних, 1942,50 грн. - інфляційного збільшення боргу та 2267,81 грн. пені, що в загальній сумі становить 21976,41 грн. 2. Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання. Суддя                                                                                           Т.В. Васильченко