Рішення

від 11.01.2018 по справі 910/18171/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.01.2018Справа №910/18171/17 За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Континент" до     Товариства з обмеженою відповідальністю "Осмос Трейд"                           про стягнення 156 618,00 грн. та розірвання договору                      Суддя Борисенко І.І. Секретар судового засідання Холодна Н.С. Представники сторін: від позивача не з'явився від відповідача не з'явився                                                                                                                     ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 126  000,00 грн. суми попередньої оплати, штрафну санкцію у вигляді пені в розмірі 30  618,00грн. (0,3% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення) за договором поставки від 07.06.2017 №070617/1. Позов мотивований тим, що відповідачем всупереч умов вищезазначеного договору (п.2.1 Договору) не було здійснено поставку товару. При цьому, позивач вказує, що у зв'язку з завершення літнього періоду та відпадання потреби у товарі (резервуарі для поливу), через зрив відповідачем строків поставки товару подальше виконання зазначеного договору втратило зміст. З урахуванням вказаних обставин та керуючись статями 509, 526, 530, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173,193, 265, 267 Господарського кодексу України, позивач просить суд розірвати Договір постачання від 07.06.2017 №070617/1 та стягнути з Відповідача суму попередньої оплати в розмірі 126  000,00 грн. та пеню в розмірі 30  618,00грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 порушено провадження у справі №910/18171/17 та призначено до розгляду на 28.11.2017. Відповідно до ст. 120 ГПК України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 9. Розгляд справи відкладався 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції. Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., спрощене позовне провадження призначене для малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Розглянувши матеріали справи № 910/18171/17, господарський суд дійшов висновку, що справу №910/18171/17 слід розглядати за правилами спрощеного позовного провадження,    враховуючи характер спірних правовідносин, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 07.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСМОС ТРЕЙД» (далі – відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальності «Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Континент» (далі – позивач, покупець) укладено Договір поставки №070617/1 (далі – Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі – по тексту або окремо іменується – «товар»), в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Найменування, кількість, асортимент та ціна товару, що є предметом цього договору: №Найменування Одиниця виміруКількістьЦіна за одиницю (грн., без ПДВ)Загальна вартість (грн., без ПДВ) 1.Резервуар 73м, куб.(№50324961)шт.1105000,00105000,00 2.Резервуар 73м, куб.(№57163495)шт.1105000,00105000,00 3.Резервуар 73м, куб.(№50324664)шт.1105000,00105000,00                                                                                                              Усього, грн.            315000,00                                ПДВ 20%, грн.        63  000,00                               Сума з ПДВ, грн.    378 000,00 Відповідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до п. 2.1 Договору строк передачі товару: 10 календарних днів з моменту отримання постачальником передплати в розмірі зазначеному в п.3.2. Договору. Згідно з п. 3.2. Договору цей договір є підставою для проведення розрахунків, що здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: - попередня оплата у розмірі 100% загальної вартості товару, визначеного в п.1.1. Договору. Відповідно до п. 3.3. Договору, якщо відбулася оплата (попередня оплата) за непоставлений (недопоставлений) чи за неякісний товар постачальник зобов'язаний повернути відповідну суму отриманих коштів протягом 3-х робочих днів з моменту відправлення письмового повідомлення покупця.   В свою чергу, Позивач на виконання умов п. 3.2. Договору перерахував Відповідачу, згідно договору, авансовий платіж у розмірі 126 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.06.2017 №443. Отже, Покупець виконав обов'язки, що були покладені на нього Договором, проте Постачальник не виконав свої зобов'язання за Договором, а саме не здійснив поставку Товару. Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Претензією №14/08 від 14.08.2017 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою повернути авансовий платіж в розмірі 126 000,00 грн. Вказана претензія була надіслана 14.08.2017, про що свідчить квитанція та опис вкладення у цінний лист. Судом встановлено, що Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару та щодо повернення суми попередньої оплати не виконав. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України). Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” днем пред'явлення вимоги слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Як встановлено судом Позивач звернувся до відповідача з вимогою 14.08.2017 проте станом на час прийняття рішення Відповідач не повернув Позивачу кошти, сплачені ним за отримання товару. Отже, строк виконання обов'язку Відповідачем щодо повернення коштів є таким, що настав. Статтею 525 ЦК України не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання. Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Відповідно до ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.06.2012 по справі №55/385 за позовом про стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань вказав, що згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Оскільки станом на час прийняття рішення Відповідач суму попередньої оплати не повернув, строк повернення якої настав, позов в частині стягнення з Відповідача 126 000,00 грн. попередньої оплати підлягає задоволенню. Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 30  618,00 грн. суд вказує наступне. Згідно ст. 546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання. За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 230), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до п. 4.1. Договору у випадку порушення установлених цим договором строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві штрафну санкцію у розмірі 0,3% від вартості товару за кожен день прострочення. За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України управнена сторона має право на неустойку, яке виникає незалежно від наявності у неї збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до частини першої статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить, що неустойка (штраф, пеня) не є зобов'язанням, а являється санкцією за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Відтак, виходячи з вищенаведених правових норм, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання може потягнути за собою такі наслідки: повернення суми попередньої оплати, сплата неустойки. При цьому, чинним законодавством не встановлено обмежень згідно яких управнена сторона не може вимагати комплексного застосування таких наслідків. Таким чином, відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 199, 230, 231 Господарського кодексу України та згідно з п. 4.1 Договору № 070617/1, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі 0,3% від вартості товару за кожен день прострочення. Перевіривши арифметичний розрахунок пені судом встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 30  618,00 грн. пені від вартості товару за кожен день прострочення. В частині вимоги позивача про розірвання договору поставки №070617/1 суд закриває провадження у справі, з огляду на наступне.           Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.           Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.           Відповідно  до  ст.   626  Цивільного  кодексу  України,  договір  є  підставою  виникнення цивільних прав та обов'язків.           Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.           Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.           Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.           Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.           Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).           Відповідно до п.5.2 Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017, але у будь-якому разі до повного виконання ними своїх зобов'язань. Між тим, з позовною заявою про розірвання договору поставки №070617/1 від 07.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Континент» звернулось 18.10.2017, тобто ще до закінчення  терміну дії вказаного договору, проте на час вирішення спору в суді термін дії договору закінчився. Суд зазначає, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Континент» Договору поставки №070617/1 від 07.06.2017 є необґрунтованими.           Тому, в частині вимоги позивача про розірвання договору поставки №070617/1 від 07.06.2017, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСМОС ТРЕЙД» та Товариством з обмеженою відповідальності «Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Континент» суд закриває провадження у справі за відсутністю предмету спору.           Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача. На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129,130, 231, 233, 238, 250, 252  ГПК України, суд В И Р І Ш И В: Позов задовольнити в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Осмос Трейд” (03039 м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 9, код ЄДРПОУ 38315129) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Континент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Осмос Трейд" (88000, м. Ужгород, Закарпатська обл., вул. Загорська, 26/91, ідентифікаційний код 32269994) 126    000 (сто двадцять шість тисяч) грн. суму попередньої оплати, 30   618 (тридцять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. пені, 2 349 (дві тисячі триста сорок дев'ять) грн. 27 коп. судового збору. Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України. В частині вимоги про розірвання договору провадження у справі закрити. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено: 15.01.2018        Суддя                                                                                                             І.І. Борисенко