Ухвала

від 09.01.2018 по справі 10/389

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

УХВАЛА

09 січня 2018 року Справа № 10/389

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Борхаленко О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Кузовова Н.М. - уповн. предст., дов. від 04.01.2018р.,

Польща Н.Ю.- уповн. предст., дов. від 04.01.2018р.

від ДВС: Тітова О.Л. - уповн. предст., дов. від 29.12.2017р.

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ДП "Херсонська ТЕЦ" на дії заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Романа Григоровича у справі

за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ

до відповідача: Державного підприємства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон

про стягнення 14493209,96грн.

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон

до відповідача: Державного підприємства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон

про визнання договору недійсним,

Описова частина ухвали: Про обставини справи зазначено в рішенні господарського суду Херсонської області від 12.11.2003р. (суддя Александрова Л.І.), яким здійснено процесуальне правонаступництво, відповідачем у справі визнано ВАТ "Херсонська теплоелектроцентраль"; первісний позов задоволено частково. Зобов'язано ВАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" повернути до державного резерву 19014,723 тис.куб.м. природного газу, надавши при цьому приймальний акт по формі №Р-16. Постановлено стягнути з ВАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" :

а) на користь державного комітету України з державного матеріального резерву 6160770 грн. 25 коп. штрафу, 993116 грн. 20 коп. пені, 518806 грн. 81 коп. відсотків за користування позичкою;

б) на користь ДП "Судовий інформаційний центр" - 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу;

в) в доход державного бюджету 1700 грн. державного мита.

В решті позову про стягнення 659746 грн. 45 коп. пені відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

12.12.2017р. за вх. № 2388/17 до господарського суду надійшла скарга ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" на дії органу державної виконавчої служби.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.12.2017р. № 439 у зв'язку із звільненням судді Александрової Л.І. та надходженням скарги на дії державної виконавчої служби призначено повторний автоматизований розподіл справи №10/389.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 10/389 розподілено судді Павленко Н.А.

Відповідно до наказу голови господарського суду Херсонської області №01.02-01/2 від 12.01.2015р., протоколу засідання експертної комісії № 2 від 19.03.2015р., за актом № 1 від 19.03.2015р. "Про виділення до знищення документів, які не підлягають зберіганню" справу №10/389 за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до Державного підприємства "Херсонська теплоелектроцентраль" про визнання договору недійсним знищено.

З метою вирішення питання про прийняття вказаної заяви вчинено копії з документів, вилучених зі справи №10/389 для постійного зберігання, і які зберігаються в архіві суду.

Ухвалою суду від 14.12.2017р. скарга ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" на дії органу державної виконавчої служби прийнята до розгляду, а її розгляд призначений в судовому засіданні на 22.12.2017р.

У скарзі боржник стверджує про незаконність вчинення державним виконавцем дій у процесі примусового виконання наказу суду № 10/389, виданого 17.06.2004р., а саме: накладення арешту на рахунок 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313. Скаржник зазначає, що з цього рахунку здійснюються виплати заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету. Арешт коштів, що обліковуються на вказаному рахунку, унеможливлює здійснення підприємством виплати заробітної плати працівникам та виконання обов'язку щодо сплати податків та зборів до бюджету, що, в свою чергу, призведе до порушення прав працівників на своєчасну оплату праці та спеціальних правових норм. За текстом поданої скарги заявник просив суд зняти арешт з коштів в сумі 23901355,47грн., що обліковуються на р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313; допустити першочергову сплату з р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313 заробітної плати та виплат, прирівняних до неї, податків і зборів на загальну суму 23901355,47грн. перед списанням коштів за платіжними вимогами будь-яких органів державної виконавчої служби.

22.12.2017р. до суду надійшло клопотання ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" про заміну учасника провадження (вх. № 2470/17 від 22.12.2017р.) у справі, у якій з посиланням на норми ГПК України у новій редакції, заявник просить замінити особу, дії якої оскаржуються, з органу ДВС- ВПВР Департаменту ДВС МЮУ на посадову особу органу ДВС - заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Романа Григоровича.

22.12.2017р. судом отримано уточнення до скарги (вх. № 2/4633/17 від 22.12.2017р.). ПрАТ "Херсонська ТЕЦ", посилаючись на норми ГПК України у новій редакції, змінило формулювання вимог за скаргою, виклавши їх наступним чином:

1) визнати незаконними дії заст. начальника ВПВР ДДВС МЮУ Сидоренко Р.Г. у виконавчому провадженні № 8951313 в частині накладення арешту постановою від 18.10.2017р. на кошти боржника у сумі 23901355,47грн. на р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313;

2) визнати недійсною постанову від 18.10.2017р. у виконавчому провадженні №8951313 в частині накладення арешту на кошти боржника у сумі 23901355,47грн. на р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313;

3) зобов'язати заст. начальника ВПВР ДДВС МЮУ Сидоренко Р.Г. скасувати постанову від 18.10.2017р. у виконавчому провадженні №8951313 в частині накладення арешту на кошти боржника у сумі 23901355,47грн. на р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313;

4) визнати недійсними наслідки виконавчої дії з винесення постанови від 18.10.2017р., які полягають в арешті коштів боржника у сумі 23901355,47грн. на р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313.

Зазначене уточнення надано представнику ДВС у судовому засіданні 22.12.2017р.

Ухвалою суду від 22.12.2017р. було замінено особу, дії якої оскаржуються за скаргою ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" (за вх. № 2388/17 від 12.12.2017р.), на посадову особу органу ДВС - заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Романа Григоровича.

Враховуючи положення ст. 339 та ч. 3 ст. 342 ГПК України, оскаржуються дії саме державного виконавця, а не органу ДВС.

Окрім того, суд не приймає до уваги посилання представника ДВС на ч. 2 ст. 340 ГПК України, як на підставу того, що оскарженню підлягають дії органу ДВС, а не його посадової особи.

Так, ч. 2 с. 340 ГПК України передбачає обов'язок суду при поданні скарги повідомляти відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця про надходження такої скарги, не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Але дана норма жодним чином не передбачає, що оскаржуються дії саме органу ДВС, а передбачає лише повідомлення органу ДВС про надходження скарги на дії державного виконавця. Поряд з цим, ст. 339 та ч. 3 ст. 342 ГПК України унормовують, що скарга подається саме на дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Також, ухвалою суду від 22.12.2017р. задоволено клопотання щодо зміни формулювання вимог за скаргою та ухвалено вважати такими, що розглядаються вимоги за скаргою ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Романа Григоровича про:

1) визнання незаконними дій заст. начальника ВПВР ДДВС МЮУ Сидоренко Р.Г. у виконавчому провадженні №8951313 в частині накладення арешту постановою від 18.10.2017р. на кошти боржника у сумі 23901355,47грн. на р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313;

2) визнання недійсною постанови від 18.10.2017р. у виконавчому провадженні №8951313 в частині накладення арешту на кошти боржника у сумі 23901355,47грн. на р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313;

3) зобов'язання заст. начальника ВПВР ДДВС МЮУ Сидоренко Р.Г. скасувати постанову від 18.10.2017р. у виконавчому провадженні № 8951313 в частині накладення арешту на кошти боржника у сумі 23901355,47грн. на р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313;

4) визнання недійсними наслідків виконавчої дії з винесення постанови від 18.10.2017р., які полягають в арешті коштів боржника у сумі 23901355,47грн. на р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313.

02.01.2018р. за вх. №81/18 від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов, мовою оригіналу: "відзив на скаргу ", який не підписаний.

Відповідно до ч. 6 ст. 165 ГПК України до відзиву додаються:

1) докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;

2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч.7 ст.165 ГПК України до відзиву, підписаного представником відповідача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

До означеного відзиву відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не додано доказів надіслання його іншим учасникам справи. Окрім того, як зазначалося вище, відзив не підписаний і до нього не надано доказів повноважень Тітової О.Л. на подання означеного відзиву, суду неможливо ідентифікувати ким поданий даний відзив, враховуючи, що він не підписаний.

Відповідно до ч.2 ст.170 ГПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Частиною 3 ст.170 ГПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи означене, та недотримання вимог ст. ст.165, 170 ГПК України при поданні відзиву на скаргу ПрАТ "Херсонська ТЕЦ", відзив Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судом залишається без розгляду.

В судовому засіданні 09.01.2018р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були подані уточнення до відзиву на скаргу, копія означених уточнень перед судовим засіданням була надана представнику скаржника.

Відділ державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби у вказаних уточненнях до відзиву зазначає на необґрунтованості скарги ПрАТ "Херсонська ТЕЦ", і вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

Так, орган, дії посадової особи якого оскаржуються, зазначає, що у разі накладання державним виконавцем арешту на рахунок боржника зі спеціальним режимом використання, банк та інші фінансові установи відповідно до норм чинного законодавства, зобов'язанні повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. На думку органу ДВС, дії посадової особи якого оскаржуються, боржник може використовувати зазначені рахунки не тільки для виплати заробітної плати, що фактично призведе до неможливості виконання рішення суду.

В судовому засіданні 09.01.2018р. представники скаржника підтримали вимоги скарги та наполягали на їх задоволенні.

Представник особи, дії якої оскаржуються, заперечував проти задоволення скарги з підстав, викладених у письмових поясненнях.

В судовому засіданні на підставі ст. 233 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши копії з документів, вилучених зі справи № 10/389 для постійного зберігання, скаргу, а також мотиви її обґрунтування, суд встановив:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.11.2003р. по справі №10/389, яким здійснено процесуальне правонаступництво, відповідачем у справі визнано ВАТ "Херсонська теплоелектроцентраль"; первісний позов задоволено частково. Зобов'язано ВАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" повернути до державного резерву 19014,723 тис.куб.м. природного газу, надавши при цьому приймальний акт по формі №Р-16. Постановлено стягнути з ВАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" :

а) на користь державного комітету України з державного матеріального резерву 6160770 грн. 25 коп. штрафу, 993116 грн. 20 коп. пені, 518806 грн. 81 коп. відсотків за користування позичкою;

б) на користь ДП "Судовий інформаційний центр" - 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу;

в) в доход державного бюджету 1700 грн. державного мита.

В решті позову про стягнення 659746 грн. 45 коп. пені відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.12.2003р. по справі № 10/389, яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.04.2004р., надано відстрочку виконання рішення по справі № 10/389 на 4 місяці - до 26.04.2004р.

17.06.2004 р. на виконання рішення господарського суду Херсонської області від 12.11.2003р. видано наказ №10/389 про стягнення з ВАТ "Херсонська ТЕЦ" 7672693,26грн. на користь державного комітету України з державного матеріального резерву.

07.05.2008р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського РУЮ м. Херсона постановою № 15-258 про відкриття виконавчого провадження було відкрите виконавче провадження по примусовому виконанню наказу № 10/389, виданого 17.06.2004р. Господарським судом Херсонської області про стягнення з ВАТ "Херсонська ТЕЦ" 7672693,26грн. на користь державного комітету України з державного матеріального резерву.

10.07.2017р. головним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області при примусовому виконанні наказу Господарського суду Херсонської області № 10/389 від 17.06.2004р. було прийнято постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження, якою було змінено назву сторони виконавчого провадження (боржника) з Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" на Приватне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль".

17.08.2017р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області винесено постанову про передачу виконавчого провадження. Означеною постановою встановлено, що постановою Директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.08.2017р. виконавче провадження передано на подальше виконання з Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. З урахуванням означеного, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області постановлено передати наказ №10/389, виданий 17.06.2004р. Господарським судом Херсонської області, до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

18.10.2017р. заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. при примусовому виконанні наказу № 10/389 від 17.06.204р. прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 8439962,58грн., що містяться на рахунках Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", зокрема на рахунок №26009000008419 в ПАТ "Державний експортно -імпортний банк України", МФО 322313.

Боржник у справі - ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" вважає незаконними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. в частині накладання арешту постановою від 18.10.2017р. на кошти боржника в сумі 23901355,47грн. на розрахунковому рахунку № 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України", МФО 322313, які, за твердженням скаржника, спрямовані на оплату першочергових платежів, а саме заробітної плати та прирівняних до неї виплат, також сплати обов'язкових зборів, платежів до бюджету та податків, в тому числі єдиного соціального внеску, військового податку, податку на доходи фізичних осіб, тощо. Скаржник мотивує свою позицію наступним:

- до кінця січня 2018р. ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" повинно виплатити заробітну плату, податки та збори на загальну суму 23901355,47грн., але накладення арешту на розрахунковий рахунок № 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" заблокувало означені виплати;

- накладання арешту на розрахунковий рахунок № 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" порушує встановлені Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законами України "Про оплату праці", "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування", "Про загальнообов'язкове державне страхування" права працівників підприємства як громадян України;

- накладання арешту на розрахунковий рахунок № 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" порушує права ПрАТ "Херсонська ТЕЦ", встановленні Конституцією України, та не дає змоги виконувати визначені чинним законодавством обов'язки щодо своєчасної виплати заробітної плати, податків та зборів, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості у вигляді нарахування додаткових штрафів, пені та інших штрафних фінансових санкцій;

- Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено такої спеціальної норми, яка б дозволяла звертати стягнення на кошти, що належать до виплати у якості заробітної плати та прирівняних до неї виплат, які знаходяться на рахунках підприємства - роботодавця та підлягають виплаті його працівникам;

- державний виконавець при проведенні виконавчих дій повинен керуватися не лише Законом України "Про виконавче провадження", а й іншими спеціальними Законами України, що мають пріоритет перед загальними нормами Закону України "Про виконавче провадження".

В судовому засіданні 09.01.2018р. представник скаржника посилався на ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", зазначаючи, що відповідно до частини 5 означеної статті Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення. В свою чергу, невжиття виконавцем заходів для встановлення призначення рахунків, на які було накладено арешт, зокрема рахунку, призначеного для виплати заробітної плати, порушує норми Закону України "Про виконавче провадження", а отже дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р.Г. в частині накладання арешту постановою від 18.10.2017р. на кошти боржника в сумі 23901355,47грн. на розрахунковому рахунку № 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України", МФО 322313, на думку скаржника, є незаконними.

Надавши правову кваліфікацію діям учасників виконавчого провадження, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню у відносинах сторін, дослідивши фактичні обставини, пов'язані з виконанням рішення суду, врахувавши доводи боржника, заперечення представника державного виконавця, дії якого оскаржуються, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Конституційним Судом України у п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст.326 ГПК України).

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст.327 ГПК України).

Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у Законі України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно зі ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення, передбачені цим Законом, і зокрема, накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (ст.10 Закону України "Про виконавче провадження").

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника врегульований ст.48 Закону України "Про виконавче провадження".

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження", не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

До того ж, забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (ч.2 ст.48 Закону).

Необхідно розглянути поняття поточних рахунків із спеціальним режимом використання.

Стаття 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-ІІІ (в редакції від 06.11.2016) зазначає, що банкам надається право відкривати для своїх клієнтів вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Відповідно до п.7.1.2 ст.7 вищезазначеного Закону, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать:

· рахунки зі спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України:

· поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

· поточні рахунки типу "П", що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

· поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів та фонду референдуму;

· інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України відповідно до вимог цієї Інструкції для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні (пункт 1.8 Розділу І Інструкції "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої постановою Правлінням Національного банку України від 12.11.2003 № 492).

До поточних рахунків із спеціальним режимом належать рахунки, відкриті в порядку наступних законів:

1) Закон України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-ІV, в редакції від 15.04.2017р.;

2) Закон України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. № 575/97-ВР, в редакції від 01.01.2017р.;

3) Закон України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" від 24.06.2004р. № 1868- ІV, в редакції від 05.10.2016р.;

4) Закон України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015р. № 329-VІІІ, в редакції від 01.11.2016р.;

5) Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999р. № 1105-ХIV, в редакції від 01.01.2017р.;

6) Закону України "Про угоди про розподіл продукції" від 14.09.1999р. № 1039- ХIV, в редакції від 01.01.2015р.

Так, відповідно до ст.19-1 Закону України "Про теплопостачання" на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Стаття 15-1 Закону України "Про електроенергетику" зазначає, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями учасників оптового ринку електричної енергії та операції на поточних рахунках із спеціальним режимом використання не підлягають призупиненню.

Нецільове використання коштів із спеціального рахунку забороняється. Забороняється накладення будь-яких видів стягнень на кошти фінансового резерву, відповідно до ст.10 Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Статтею 10 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, на кошти, що обліковуються за цими рахунками, не накладається арешт, а операції за цими рахунками не підлягають зупиненню.

Відповідно до ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Стаття 33 Закону України "Про угоди про розподіл продукції" зазначає, стягнення коштів із банківських рахунків, відкритих інвестором (представництвом іноземного інвестора на території України) на території України для цілей угоди про розподіл продукції, не може бути здійснено в безспірному порядку.

Таким чином, законодавством не передбачено чіткий перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, на які заборонено накладати арешт, але, виходячи із аналізу нормативно-правових актів, до таких поточних рахунків належать рахунки, зазначені в Законах України "Про теплопостачання", "Про електроенергетику", "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", "Про ринок природного газу", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", "Про угоди про розподіл продукції", тощо.

Скаржником не доведено та не надано доказів, що розрахунковий рахунок №26009000008419 в ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України", МФО 322313 - це рахунок зі спеціальним режимом використання, і тому державний виконавець не мав права накладати арешт на кошти, що обліковуються на такому рахунку.

Більш того, банківська виписка з рахунку № 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" свідчить, що з цього рахунку скаржником робляться виплати не тільки для заробітної плати.

Відповідно до ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 343 ГПК України, передбачені судові рішення, які суд приймає за результатами розгляду скарги, так у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Тобто, при розгляді скарги на дії державного виконавця, суд встановлює, чи були вони вчинені з дотриманням норм чинного законодавства та чи не порушують прав заявника.

Зазначаючи в скарзі вимогу про визнання незаконними дії державного виконавця в частині арешту рахунку № 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" на кошти боржника в сумі 23901355,47грн., які спрямовані на оплату першочергових платежів, а саме: заробітної плати та прирівняних до неї виплат, ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" жодним чином не обґрунтувало, в чому полягає незаконність дій державного виконавця, яким чином державний виконавець повинен був встановити, що саме в розмірі означеної суми відбувається виплата заробітної плати із саме з цього розрахункового рахунку.

Посилання скаржника на ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" та те, що державний виконавець під час виконання рішення та накладання арешту на рахунки не скористався своїм правом доступу до інформації про боржника та не встановив, що на рахунку № 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" знаходяться кошти, призначені для виплати заробітної плати та прирівняних до неї виплат, не можна розцінювати як незаконні дії державного виконавця.

Так, з переліку наявних відкритих банківських рахунків ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" неможливо встановити з якого рахунку і в межах якої суми виплачується заробітна плата.

Рахунок № 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" не є рахунком із спеціальним режимом використання, скаржник не звертався до державного виконавця та не повідомляв, що саме з цього рахунку виплачується заробітна плата, а тому не можна вважати дії державного виконавця в частині арешту коштів боржника в сумі 23901355,47грн. на рахунку №26009000008419 в ПАТ "Державний експортно -імпортний банк України" незаконними.

До того ж, положенням статті 73 Закону передбачено перелік коштів, стягнення на які заборонено законом, а саме на:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;

2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;

3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;

6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;

7) допомогу при усиновленні дитини;

8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування;

9) допомогу на дітей одиноким матерям;

10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

11) допомогу на лікування;

12) допомогу на поховання;

13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Стягнення не здійснюється також із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;

4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

5) грошової допомоги, пов'язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, який втратив функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої учасниками антитерористичної операції, незалежно від її розміру та джерела походження.

Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови державного виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

В свою чергу державний виконавець повинен зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із Законом України "Про виконавче провадження", про що виноситься постанова про зняття арешту з коштів. Зазначена постанова повинна бути надіслана в день її винесення до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

В матеріалах скарги відсутні докази того, що рахунок боржника №26009000008419 в ПАТ "Державний експортно -імпортний банк України" належить до категорії рахунків, на які забороняється звернення стягнення та накладення арешту. Отже, державним виконавцем постанову від 18.10.2017р. у виконавчому провадженні № 8951313 про арешт коштів боржника винесено відповідно до вимог чинного законодавства, в межах Закону України "Про виконавче провадження".

Як зазначалося вище, перелік коштів, на які не може бути звернуто стягнення, також визначено ст.73 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, системний аналіз правових норм підтверджує, що державним виконавцем правомірно накладено арешт на кошти боржника відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", який визначає умови і порядок виконання рішення суду, і норми якого є імперативними.

Питання зняття арешту з усього майна боржника або його частини визначено статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема частина 4 зазначеної статті встановлює виключний перелік підстав, за наявності яких державний виконавець повинен зняти арешт та винести постанову про зняття арешту з такого майна (коштів) боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження документів, які підтверджують одну з підстав, зазначених в ч.4 ст.59 Закону.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону підставою для зняття арешту з майна або його частини державним виконавцем є отримання державним виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, державний виконавець знімає арешт з майна боржника на підставі п.1 ч.4 ст.59 Закону за наступних обов'язкових умов: 1) отримання документального підтвердження з банківської установи про те, що конкретний рахунок має спеціальний режим використання; 2) заборона на звернення стягнення, визначена законом.

Аналогічна ситуація має місце у випадку накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках боржника та призначені для виплати одноразової допомоги у зв'язку з народженням дитини, відповідно до п.6 ч.1 ст.73 Закону. Після отримання підтвердження з банку про те, що зазначений рахунок призначений виключно для нарахування такої допомоги, та не підтверджується банківською випискою, державний виконавець знімає арешт із зазначеного рахунку не пізніше наступного робочого дня з дня отримання підтверджуючих документів, про що виносить постанову.

З наведеного вбачається, що державний виконавець має право зняти арешт із рахунків у випадках накладання арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках із спеціальним режимом використання за умови одержання від банку відповідних документів.

Рахунок № 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" призначений для зберігання коштів і здійснення будь - яких розрахунково - касових операцій, в тому числі виплати заробітної плати. Даний рахунок, навіть в разі виплати з нього заробітної плати, не має особливого/спеціального статусу. Заробітна плата може виплачуватись з будь-якого, відкритого в банку поточного рахунку, з балансовим номером 2600.

Посилання скаржника на положення Конституції України щодо прав особи на оплату праці, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці" є безпідставними, оскільки наведеними нормами матеріального права регулюються трудові правовідносини, в той час як спірні виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості з юридичної особи, відтак вони регулюються нормами Закону України "Про виконавче провадження", при цьому, як вже зазначалося, ст. 52 даного Закону, яка передбачає перелік рахунків, кошти на яких не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, або будь-який інший нормативний акт - не містять заборони щодо стягнення на кошти, які знаходяться на рахунках, з яких виплачується заробітна плата.

Судом було враховано судову практику Вищого господарського суду України, відображену в постанові від 29.10.2015р. у справі № 37/37-54/79; постанові від 14.03.2017р. у справі № 908/4337/14; постанові від 07.12.2016р. у справі № 905/3470/15.

Враховуючи наведене, доводи скарги ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" є необґрунтованими, не доведеними належними та допустими доказами, а тому відсутні підстави для визнання незаконними дій заст. начальника ВПВР ДДВС МЮУ Сидоренко Р.Г. у виконавчому провадженні № 8951313 в частині накладення арешту постановою від 18.10.2017р. на кошти боржника у сумі 23901355,47грн. на р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313 та визнання недійсною постанови від 18.10.2017р. у виконавчому провадженні № 8951313 в частині накладення арешту на кошти боржника у сумі 23901355,47грн. на р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313.

Враховуючи, що вище вказані вимоги ПрАТ "Херсонська ТЕЦ" в скарзі на дії державного виконавця не підлягають задоволенню, то і відсутні правові підстави для задоволення похідних вимоги: про зобов'язання заст. начальника ВПВР ДДВС МЮУ Сидоренко Р.Г. скасувати постанову від 18.10.2017р. у виконавчому провадженні № 8951313 в частині накладення арешту на кошти боржника у сумі 23901355,47грн. на р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313 та визнання недійсними наслідків виконавчої дії з винесення постанови від 18.10.2017р., які полягають в арешті коштів боржника у сумі 23901355,47грн. на р.рахунку 26009000008419 в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", МФО 322313.

Керуючись ст. ст. 233-235, 343 ГПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" ( вх.№2388/17 від 12.12.2017р.) на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Р. Г.

На підставі ст.235 ГПК України дана ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення - 09.01.2018р. і може бути оскаржена протягом 10 днів з дня складання повного тексту ухвали в порядку ст.257 ГПК України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст ухвали складено 15.01.2018р.

Суддя Н.А. Павленко