Постанова

від 11.01.2018 по справі 810/1519/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1519/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення, вимоги про сплату боргу та податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому, з урахуванням зменшених позовних вимог, просив:

повністю скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська від 04.10.2013 №0011311303 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 338419,50 грн.;

повністю скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська від 20.12.2016 №Ф-0011291303 зі сплати єдиного внеску у розмірі 123197,23 грн.;

повністю скасувати рішення Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська від 20.12.2016 №0016941303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 14089,98 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ставить питання про скасування зазначеної постанови місцевого адміністративного суду та прийняття нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність наведених апелянтом доводів, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з 14.09.2012 перебував на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_4, а починаючи з 27.11.2014 перебував на податковому обліку в Лівобережній ОДПІ м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області, при цьому з 01.01.2013 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був зареєстрований як платник єдиного податку.

Відповідно до витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1504644500219 від 21.01.2015 місцезнаходженням позивача є: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішнього переміщення особи №3216002743 від 07.11.2016, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_4, а фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_2.

У період з 23.08.2016 по 13.09.2016 на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) посадовими особами Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 13.09.2012 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 20.09.2016 №1992/13-03/НОМЕР_1.

Згідно з висновками вказаного акта документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_2:

п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Кодексу, у результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності загальну суму 270735,6 грн., в т.ч. по періодах: 2013 р.- 127792,24 грн, 2014р. - 140071,26 грн., 2015р. - 2872,1 грн.;

п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI перевіркою встановлено заниження єдиного соціального внеску, що нараховується на суму чистого оподаткованого доходу, на суму 123197,23 грн., в т.ч.: 2013р. - 35405,07 грн. 2014р.- 81147,98 грн., 2015р. - 6644,18 грн;

п. 177.10 Кодексу в частині ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат за період з 01.01.2013 по 31.10.2014р. та неналежного ведення книги обліку доходів та витрат за період з 01.11.2014р. по 31.12.2015р.

п. 44.1, п. 44.6 Кодексу з урахуванням п. 85.2 ст. 85 Кодексу, у результаті ненадання до перевірки документів в повному обсязі;

п. 51.1 ст.51, п.п. б) п. 176.2 ст.176 Кодексу в частині не надання відомостей щодо суми доходу, виплаченої фізичнім особам-підприємцям за III кв. 2014р., IV кв. 2014р., І кв. 2015р., II кв. 2015р., III кв. 2015р., IV кв. 2015р.;

п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Кодексу в частині несвоєчасного подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2013р.

На підставі висновків названого акта та з урахуванням рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області ДФС України від 08.12.2016 №8059/10/04-36-10-01-09 (т. 1 а.с. 27-30) відповідачем прийнято рішення, серед яких оскаржуваними у даному спорі є:

податкове повідомлення-рішення від 04.10.2013 №0011311303, згідно з яким за порушення п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 338419,50 грн. (в т. ч. 270735,6 грн. - основний платіж та 67683,9 грн. - штрафна санкція);

вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2016 №Ф-0011291303 зі сплати єдиного внеску, якою за порушення п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ст. 6, п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачу донараховано 123197,23 грн. єдиного внеску (т. 2 а.с. 14);

рішення від 20.12.2016 №0016941303 про застосування штрафних санкцій, відповідно до якого на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивачу за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовано штрафні санкції у розмірі 14089,98 грн. (т. 2 а.с. 15).

Позивач, вважаючи ці рішення незаконним, звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржувані в цій адміністративній справі рішення, є необґрунтованими.

Апелянт, порушуючи питання про скасування цього рішення, обґрунтовує свої доводи тим, що порушення встановлені під час перевірки позивача є підтвердженими, а прийняті контролюючим органом на цій підставі оскаржувані рішення - є правомірними і правові підстави для їх скасування відсутні

За правилами частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого адміністративного суду, зазначає наступне.

Стосовно висновку контролюючого органу про заниження податку на доходи фізичних осіб.

Так, умовно, спірні відносини, які виникли між сторонами можна поділити на два основні періоди - порушення за період з 2013 року по листопад 2014 року, які встановлені відносно господарської діяльності позивача на території міста Донецьк, та листопад 2014 року - 2015 рік -після переміщення позивача з тимчасово окупованої території до м. Дніпро та продовження здійснення своєї господарської діяльності.

Як видно з акта перевірки, контролюючим органом встановлено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1 616 485, 05 грн., у тому числі: за 2013 рік - 757913,34 грн.; 2014 рік - 839424,33 грн.; 2015 рік - 19147,38 грн., за рахунок завищення витрат.

Зокрема, за результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_2 включено до складу витрат суму 1 592 159,32 грн., у тому числі: за 2013 рік - 757913,34 грн., 2014 рік - 834245,98 грн., яка, за висновком податкового органу, не підтверджена документально.

Поряд із цим стосовно періоду: грудень 2014 року - 2015 рік, контролюючий орган встановив, що ФОП ОСОБА_2 віднесено до складу витрат вартість придбання меблів, побутової техніки, комп'ютерних комплектуючих у загальній сумі 24325,73 грн., у т.ч.: за 2014 рік - 5178,35 грн., 2015 рік - 19147,38 грн., які не пов'язані із господарською діяльністю платника податків та фактичним отриманням доходу.

З огляду на ці два епізоди, відповідачем встановлено заниження ФОП ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 270735,60 грн., що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.10.2013 №0011311303, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 338419,50 грн. (в т. ч. 270735,6 грн. - основний платіж та 67683,9 грн. - штрафна санкція).

Порядок сплати податку на доходи фізичних осіб визначений розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування регулюється ст.177 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.177.1 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

За правилами п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з п. 177.3 ст.177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (у редакції до 01.01.2015) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно з п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (у цій же редакції) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції від 01.01.2015) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

З матеріалів справи судом правильно встановлено, що ФОП ОСОБА_2 було придбано за період з грудня 2014 по грудень 2015 товар на загальну суму 24325,73 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними: №А250000850 від 23.12.2014 на суму 2445,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 407,50 грн.), назва товару: крісло ПМК Кінг Люкс МБ Горіх Мадрас ДК Браун (1 шт.) (т.1, а.с.102); №0000048080 від 24.12.2014 на суму 3769,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 628,17), назва товару: стіл Luigi (1 шт.) (т.1, а.с.103); №1251 від 21.07.2015 на суму 4045,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 674,17 грн.), назва товару: стіл туалетний з гнутими ніжками В-СТН-2 (1000х400х772) (1 шт.) (т.1, а.с.97); №8107327 від 02.09.2015 на суму 7269,86 грн. (у тому числі ПДВ на суму 1211,64 грн.),назва товару: холодильник Indesit BIAA 18 8418108010 (1 шт.) та доставка холодильнику (т.1, а.с.98); №0000018950 від 09.08.2015 на суму 4678,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 779,67 грн.), назва товару: шафа Kent-Ebiu 158k - каштан (1 шт.), шафа Kent-Ereg 3w2s - каштан (1 шт.) (т.1, а.с.99); №724391 від 28.12.2015 на суму 1383,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 230,50 грн.), назва товару: жорсткий диск Western Digital Blue 1TB 7200rpm 64MB WD10Ezex 3.5 Sata III (1 шт.) (т.1, а.с.100); №9802 від 30.12.2015 на суму 5601,00 грн. (у тому числі ПДВ на суму 933,50 грн.), назва товару: гармонія - спальня - комод (1 шт.), стіл журнальний "Картер" 1200*600*500- білий глянець (1 шт.) (т.1, а.с.101).

За висновком відповідача ФОП ОСОБА_2 безпідставно відніс до складу витрат суму у розмірі 24325,73 грн. (у тому числі за 2014 рік - 5178,35 грн. та за 2015 рік - 19147,38 грн.) на придбання вказаних товарів, з огляду на те, що останнім не підтверджено зв'язку вказаних витрат із господарською діяльністю позивача.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з критичною оцінкою суду першої інстанції такого висновку контролюючого органу.

Як видно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.04.2017 №1002512358 місцем проживання ОСОБА_2 є адреса: АДРЕСА_1. Видом економічної діяльності позивача за КВЕД -2010 є: код КВЕД 73.11 Рекламні агентства (т.1, а.с.6).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішнього переміщення особи №3216002743 від 07.11.2016, фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.8).

Судом правильно встановлено, що 24.09.2014 між ОСОБА_3 (Орендодавець) та ОСОБА_2 (Орендар) було укладено договір оренди квартири, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове користування квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як пояснив позивач, у зв'язку із здійсненням на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операцій позивач виїхав з м.Донецька, 24.09.2014 зареєструвався як особа, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_1, та став на податковий облік в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області.

Вказані обставини підтверджуються довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 12.11.2014 №1239000647 (т.2, а.с.18).

Поряд із цим, згідно з доводами позивача, офіс, в якому позивачем з грудня 2014 року здійснювалась господарська діяльність з надання рекламних послуг, був розмішений за адресою його місця проживання та тимчасової реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, а саме: АДРЕСА_1.

У зв'язку з цим, з метою обладнання офісу та належного здійснення господарської діяльності, ним у період з грудня 2014 року по грудень 2015 року було придбано відповідні товарно-матеріальні цінності, вартість яких і була включена до складу витрат відповідного звітного податкового періоду.

На підтвердження обставин використання позивачем в якості офісу приміщення за адресою: АДРЕСА_1, позивачем надано ряд договорів, укладених ним із суб'єктами господарювання, за умовами яких передбачено надання послуг щодо виготовлення, розміщення і обслуговування рекламної продукції, зокрема: №36.09.2014 від 08.09.2014 із ТОВ "Торговий дім "Євромоторс" (т.1, а.с.36), №1912-01 від 19.12.2014 із ТОВ "Омега Принт"(т.1, а.с.39), №161214/1 від 16.12.2014 із КП "Запорізьке міське інвестиційне агентство" (т.1, а.с.41-42). На підтвердження виконання умов цих договорів надано копії актів здачі-приймання робіт.

Зі змісту договору на виготовлення рекламної та/або поліграфічної продукції №1912-01 від 19.12.2014, договору 161214/1 від 16.12.2014 та актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-018 від 22.12.2014 та №ОУ-0003463 від 31.12.2014, судом правильно встановлено, що у них вказано адресу місцезнаходження позивача: АДРЕСА_1.

Отже, дослідженими судом доказами підтверджується, що фактичним місцем здійснення ФОП ОСОБА_2 господарської діяльності є саме адреса: АДРЕСА_1.

Відповідач у листі адресованому позивачеві "Про надання пояснень та документального підтвердження" від 06.09.2016 №20386/10/04-64-13-03, просив надати пояснення, яким чином витрати на загальну суму 24325,73 грн. (у тому числі за 2014 рік - 5178,35 грн. та за 2015 рік - 19147,38 грн.) пов'язані із господарською діяльністю ФОП ОСОБА_2 (т.1, а.с.94-96).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, листом від 06.09.2016 №5 повідомив податковий орган про те, що виїхавши із м.Донецьк, він не мав можливості вивезти необхідні для здійснення господарської діяльності речі, а тому він був змушений придбати товар на загальну суму 24325,73 грн., який використовується ним під час роботи в офісі (т.1, а.с.110-111).

Відповідач стверджує, що позивачем йому не надавалася копія договору оренди квартири.

Разом з тим, такі доводи спростовуються матеріалами справи, скільки, як слідує зі змісту листа Лівобережної ОДПІ ГУ ДФС м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 04.10.2016 (т.1, а.с.150-153), ФОП ОСОБА_2 було надано копію договору оренди квартири від 24.09.2014 до заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 20.09.2016 №1992/1303/НОМЕР_1.

На думку колегії суддів, позивачем надано переконливі докази того, що витрати на придбання вказаних товарів на загальну суму 24325,73 грн. були спрямовані на обладнання офісу, в якому позивачем здійснювалась господарська діяльність з надання рекламних послуг (основний вид діяльності), а отже такі витрати безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю платника податків, відносяться до конкретних об'єктів витрат, при цьому підтверджуються належним чином складеними первинними та розрахунковими документами.

Відповідач належності наданих позивачем доказів не спростував, його мотиви з приводу того, що ФОП ОСОБА_2 віднесено до складу витрат вартість придбання вказаних товарів, які не пов'язані із господарською діяльністю платника податків та фактичним отриманням доходу, не мають нормативного і доказового підґрунтя, тобто є необґрунтованими, а тому оцінюються колегією суддів критично.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав на помилковість позиції контролюючого органу щодо завищення позивачем суми витрат у розмірі 24325,73 грн. та відповідно, порушення ним вимог п.177.2 та п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Стосовно висновків контролюючого органу з приводу завищення позивачем витрат за 2013 рік на 757913,34 грн., та за 2014 рік - на 834245,98 грн. під час здійснення ним господарської діяльності у м. Донецьк (порушення за період діяльності 2013 рік-листопад 2014 року), колегія суддів виходить з наступного.

Розглядуваний висновок відповідача мотивований тим, що включення позивачем витрат за 2013 рік у розмірі 757913,34 грн., та за 2014 рік - 834245,98 грн. не підтверджена документально.

Як встановлено з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2, з 14.09.2012 перебував на обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби, а з 27.11.2014 - в Лівобережній ОДПІ м.Дніпропетровська Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Вказаний Указ набрав чинності 14.04.2014.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), за приписами статті 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

В силу імперативних приписів статті 3 цього Закону органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Частиною 3 ст.11 Закону передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

За правилами ст. 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Однак, не зважаючи, що Законом № 1669-VII зміни до Податкового кодексу України щодо здійснення податкового контролю не внесені, але колегія суддів вважає, що оскільки статтею 3 Закону № 1669-VII встановлено мораторій на проведення перевірок у сфері господарської діяльності, податковий орган повинен здійснювати свою контролюючу функцію із урахуванням вказаного закону.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. До вказаних населених пунктів належить м. Донецьк.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053" від 05.11.2014 №1079-р було зупинено дію Розпорядження № 1053-р.

В подальшому, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (далі - Розпорядження №1275-р).

Відповідно до Додатку до Розпорядження №1275-р до зазначених населених пунктів, зокрема, належить місто Донецьк Донецької області.

З матеріалів справи встановлено, що позивач до 26.11.2014 здійснював господарську діяльність в м.Донецьк, яке відповідно до названих Розпоряджень №1053-р та №1275-р належить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Отже, частково, період щодо якого здійснено перевірку господарської діяльності позивача - з 14.04.2014 по 26.11.2014 стосується його діяльності на території проведення антитерористичної операції, яка не могла бути предметом перевірки з огляду на установлений мораторій.

З приводу доводів відповідача стосовно документального не підтвердження витрат у період: 2013 - листопад 2014 року, позивач пояснив, що він об'єктивно був позбавлений можливості надати документи, які вимагав контролюючий орган, оскільки під час залишення окупованої території він не мав змоги ввезти з Донецька первинні документи стосовно його господарської діяльності за період з 01.09.2012 по 31.07.2014 та книгу обліку доходів і витрат за період з 01.01.2013 по 31.10.2014 (т. 1 а.с. 45).

Отже, в решті періоду позивачем обґрунтовано наявність об'єктивних та непереборних причин, які унеможливили вивезення ним первинних документів для підтвердження обґрунтованості включення витрат за 2013 рік суми у розмірі 757913,34 грн., та за 2014 рік - 834245,98 грн., оскільки факт проведення антитерористичної операції на зазначених територіях, в тому числі у м. Донецьк, є загальновідомим і доказування не потребує, і, на думку колегії суддів, не міг бути проігнорований податковим органом.

При цьому колегія суддів враховує, що ненадання таких документів було підставою для прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 04.10.2016 № 0011331303 (т.1 а.с. 23) у зв'язку із порушенням вимог п 44.1, 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст.177 Податкового кодексу. Вказане рішення позивачем не оскаржується.

Водночас, ненадання документів, з урахуванням установлених у цій справ обставин, жодним чином не може бути покладено в основу висновку щодо завищення позивачем витрат.

За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією місцевого адміністративного суду про необґрунтованість висновків Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо завищення позивачем витрат у 2013 році на суму 757913,34грн. та у 2014 році (зокрема за січень-листопад 2014 року) на суму 834245,98 грн.

Підсумовуючи наведене, апеляційний суд погоджується з позицією місцевого адміністративного суду, що податкове повідомлення-рішення від 04.10.2013 №0011311303, згідно з яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 338419,50 грн. (в т. ч. 270735,6 грн. - основний платіж та 67683,9 грн. - штрафна санкція), прийнято відповідачем протиправно та підлягає скасуванню.

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем єдиного соціального внеску.

Так, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що позивачем занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 123197,23 грн., у тому числі: за 2013 рік на суму 35405,07 грн.; за 2014 рік на суму 81147,98 грн.; за 2015 рік на суму 6644,18 грн., що зумовлено заниженням ФОП ОСОБА_2 чистого оподаткованого доходу на суму 1616485,05 грн., який є базою для нарахування ЄСВ.

Розглядувана частина спірних правовідносин стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 20.12.2016 №Ф-0011291303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.12.2016 №0016941303.

За правилами п. 4 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності

Згідно з п. 2 ч.1 ст.7 цього ж Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч.11 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Наведені правові норми свідчать на користь висновку про те, що єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, про що правильно зазначив місцевий адміністративний суд.

Відповідно, підставою для прийняття оскаржуваних вимоги та рішення слугували висновки контролюючого органу про заниження позивачем чистого доходу на загальну суму 1592159,32 грн., у тому числі: за 2013 рік - 757 913,34 грн., за 2014 рік - 834245,98 грн. та за 2015 рік - 19147,38 грн., які були покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 04.10.2016 №0011311303.

Оскільки під час розгляду цієї адміністративної справи було встановлено безпідставність збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за період 2013-2015 роках, то і донарахування позивачеві суми єдиного внеску на вказану суму доходу є протиправним.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у частині визнання протиправними та скасування вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.12.2016 №Ф-0011291303 зі сплати єдиного внеску, якою позивачу донараховано 123197,23 грн. єдиного внеску, а також рішення від 20.12.2016 №0016941303 про застосування штрафних санкцій, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 14089,98 грн. - також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, на думку апеляційного суду, є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не спростовано правильності висновків місцевого адміністративного суду.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги згідно з ч. 2 ст. 308 КАС.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення, вимоги про сплату боргу та податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 15.01.2018