Постанова

від 15.01.2018 по справі 803/1323/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/30/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Шацьке ремонтно-транспортне підприємство на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (суддя Костюкевич С.В., м. Луцьк, повний текст виготовлений 02.12.2017 року) про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 803/1323/17 у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства Шацьке ремонтно-транспортне підприємство до Шацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання постанови такою, що не підлягає до виконання,-

В С Т А Н О В И В :

приватне акціонерне товариство Шацьке ремонтно-транспортне підприємство звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Шацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області в якому просило визнати постанову відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №41251570 від 27.12.2013 року такою, що не підлягає до виконання.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року позовну заяву залишено без розгляду з підстав передбачених ст.ст. 99, 100, 181 КАС України (2005р.).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції приватне акціонерне товариство Шацьке ремонтно-транспортне підприємство оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі зазначає, що на виконанні Шацького РВ ДВС перебувало виконавче провадження ВП №41251570 про примусове виконання виконавчого листа Шацького районного суду №170/1010/13~ц від 09.12.2013 року про стягнення з ПрАТ Шацьке РТП на користь ОСОБА_2 заборгованості зі сплати відсоткового доходу за облігаціями за 17 відсотковий період в сумі 139 383,65 грн. та витрат по сплаті судовою збору в розмірі 1 394 грн.

27.12.2013 року у зв'язку з добровільним невиконанням боржником виконавчого листа, начальником ВДВС Шацького РУЮ було винесено оскаржувану постанову ВП №41251570 про стягнення з боржника ПрАТ Шацьке РТП виконавчого збору у розмірі 14 077,76 грн. В подальшому, 20.06.2017 року стягувач звернувся до Шацького РВ ДВС з заявою про повернення виконавчого документа стягувану і відповідно 30.06.2017 року начальником ВДВС Шацького РУЮ винесено постанову ВП № 41251570 про повернення виконавчого документа стягувачеві у якій, серед іншого, постановлено виділити в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору із боржника.

Як вбачається з копії супровідного листа ВДВС Шацького РУЮ №2638/03-20/1 від 27.11.2013 року до ПрАТ Шацьке РТП про направлення для відому постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 41251570 від 27.12.2013 року вказану постанову ДВС 30.12.2013 року особисто отримав Шепеля О.С. - директор ПрАТ Шацьке РТП .

З огляду на це суд першої інстанції вважав, що про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з боку державного виконавця позивач дізнався ще 30.12.2013 року, а з позовом про визнання такою, що не підлягає до виконання постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №41251570 від 27.12.2013 року позивач звернувся лише 06.10.2017 року, а саме, майже через 4 роки, тобто з пропуском строку, встановленого, як ч.2 ст. 181 КАС України так і ч.2 ст. 99 КАС України.

При цьому апелянт зазначає, що згідно ч. 1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Частиною 2 цієї статті встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року (із змінами та доповненнями), всі адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час проведення виконавчих дій, розглядаються з особливостями, встановленими статтею 181 КАС України. Щодо справ про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності цих органів, то такі справи розглядаються за загальними правилами КАС України. Тобто на адміністративні справи щодо оскарження інших рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, не пов'язаних з проведенням виконавчих дій, не поширюються особливості розгляду таких справ, які встановлені статтею 181 КАС України, в тому числі й щодо скороченого 10 денного строку розгляду адміністративних справ.

З огляду на це апелянт вважає, що строки звернення до суду, які визначено ч. 2 ст. 181 КАС України, можуть застосовуватися у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, які прийняті (вчинені) під час проведення виконавчих дій, а позовні вимоги не стосуються оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, які прийняті (вчинені) під час проведення виконавчих дій, бо предметом позову є визнання такою, що не підлягає до виконання постанови ВП № 41251570, яка була винесена 27.12.2013 року у зв'язку з добровільним невиконанням боржником виконавчого листа. Відтак, в даному випадку слід застосовувати процесуальні строки, встановлені ч. 2 ст. 99 КАС України, згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому апелянт не заперечує той факт, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП № 41251570 була винесена 27.12.2013 р. і отримана тодішнім директором позивача 30.12.2013 р. Однак, до суду позов подано в 2017 році оскільки 28 травня 2014 року господарським судом Волинської області відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства Шацьке ремонтно-транспортне підприємство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Справу про банкрутство було порушено за загальною процедурою банкрутства, де виявлення всіх без виключення кредиторів боржника відбувається у порядку, встановленому ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом .

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Оскільки право вимоги відповідача про стягнення виконавчого збору настало до порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ Шацьке РТП при першому надходженні виконавчого документу, то відповідач був зобов'язаний подати до господарського суду письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Однак, така заява відповідачем не була подана, що підтверджується ухвалою Господарського суду Волинської області від 04.03.2015 р. у справі № 903/395/14, якою було затверджено реєстр вимог кредиторів.

При цьому апелянт зазначає, що ч. 4 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом передбачає, що у випадку припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з затвердженням звіту керуючого санацією, мирової угоди чи звіту ліквідатора або якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами вважаються такими, що не підлягають виконанню. Аналогічні відомості містить і ухвала господарського суду Волинської області від 20 липня 2016 року у справі № 903/395/14 про затвердження мирової угоди у справі про банкрутство ПрАТ Шацьке РТП , де зазначено, що вимоги кредиторів, які виникли до дати введення та під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів та не заявлені у справі про банкрутство, у даній угоді не розглядаються та вважаються погашеними.

Тому апелянт вважає, що вимоги Шацького районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 14 077,76 грн. згідно постанови ВП № 41251570 від 27.12.2013 р. вважаються погашеними, а сама постанова, як виконавчий документ не підлягає до виконання.

Проте, всупереч вищенаведеному, 03 серпня 2017 року товариством отримано від Шацького районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54417950 від 01.08.2017 р. про стягнення з ПрАТ Шацьке РТП виконавчого збору в сумі 14077,76 грн. Тобто, не вчинивши жодних виконавчих дій з моменту затвердження мирової угоди, відповідач виділив в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 41251570 від 27.12.2013 р., вимоги по якій є погашеними, а отже про порушенням свого права, яке полягає у тому, відповідач відкрив виконавче провадження стосовно виконання постанови, вимоги по якій вважаються погашеними, апелянт дізналися саме 03 серпня 2017 року. А отже в даному випадку процесуальний строк для звернення до суду розпочався 04 серпня 2017 року.

Більше того, 27 листопада 2017 р. у судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про поновлення процесуальних строків на звернення до суду, де серед іншого було обґрунтовано причину звернення до суду саме в жовтні 2017 року, оскільки у серпні 2017 року, відразу після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 54417950 від 01.08.2017 р. товариство звернулось до Волинського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправною і скасування даної постанови. Відповідно постановою суду від 15.09.2017 року у цій справі було відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Постанова набрала законної сили 06.10.2017 р

Відтак, після набрання законної сили даною постановою апелянт звернувся до суду із позовом про визнання постанови про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції на підставі позовної заяви та доданих до неї документів (зокрема клопотання про поновлення пропущених строків) міг визнати причини пропуску такого строку поважними.

Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску.

При цьому, нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено подання відповідачем заяв про застосування наслідків пропущення процесуального строку.

Проте, згідно оскаржуваної ухвали, вона була винесена за наслідками розгляду судом клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском встановленого законодавством строку звернення до суду. Тобто, позовну заяву було залишено без розгляду не з ініціативи суду, а з ініціативи відповідача, що прямо суперечить ст. 155 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАТ Шацьке ремонтно-транспортне підприємство звернулося з адміністративним позовом до Шацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання такою, що не підлягає до виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №41251570 від 27.12.2013 року.

Задовольняючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що спір виник з приводу оскарження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №41251570 від 27.12.2013 року. А оскільки про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з боку державного виконавця позивач дізнався ще 30.12.2013 року, з часу отримання копії постанови то з урахуванням вимог ст.ст. 99, 100, 181 КАС України (2005 р.) суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу.

Проте суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.

Згідно ч. 1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Частиною 2 цієї статті встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цього суд апеляційної інстанції вважає, що строки звернення до суду, які визначено ч. 2 ст. 181 КАС України, можуть застосовуватися у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, які прийняті (вчинені) під час проведення виконавчих дій, а в даній спірній ситуації предметом позову є визнання такою, що не підлягає до виконання постанови ВП № 41251570, яка була винесена 27.12.2013 року у зв'язку з добровільним невиконанням боржником виконавчого листа, тобто позовні вимоги не стосуються оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, які прийняті (вчинені) під час проведення виконавчих дій. Відтак, в даному випадку слід застосовувати процесуальні строки, встановлені ч. 2 ст. 99 КАС України, згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поза увагою суду першої інстанції залишено ту обставину, що ПрАТ Шацьке ремонтно-транспортне підприємство перебувало в процедурі банкрутства, і ухвалою господарського суду Волинської області від 20 липня 2016 року у справі № 903/395/14 було затверджено мирову угоду у справі про банкрутство ПрАТ Шацьке РТП , а ч. 4 ст. 83 Закону України Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом передбачає, що у випадку припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з затвердженням звіту керуючого санацією, мирової угоди чи звіту ліквідатора або якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами, господарський суд в ухвалі про припинення провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами вважаються такими, що не підлягають виконанню, про що було зазначено у вказані вище ухвалі господарського суду .

Згідно матеріалів справи ПрАТ Шацьке РТП 03 серпня 2017 року отримало від Шацького районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54417950 від 01.08.2017 р. про стягнення з ПрАТ Шацьке РТП виконавчого збору в сумі 14077,76 грн.

Зазначеним вище обставинам судом першої інстанції не дано належної оцінки, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм процесуального права і висновки суду не відповідають обставинам справи, а справу направити для продовження її розгляду.

Керуючись ст. 272, ст. 287, ст. 308, ст. 311, ст. 312, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Шацьке ремонтно-транспортне підприємство - задовольнити, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 803/1323/17 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошння шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин