Рішення

від 11.07.2006 по справі 1/478-14/111

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/478-14/111

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

11.07.06                                                                                           Справа№ 1/478-14/111

За  позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області, м. Львів

До  відповідача-1: Підприємства Львівської виправної колонії № 48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, м. Львів

До відповідача 2: Приватного підприємства  “Науково-виробниче підприємство “Укрзахідпромметал”, м. Львів

Про: визнання недійсною угоди № 23 від 02.01.2002року та виселення ПП НВП “Укрзахідпромметал”  (м.Львів, вул.Стрийська,80) з орендованого приміщення площею 15,08 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Хуторівка,2.

                                                                                               Суддя:  Кітаєва С. Б.

                                                                                               Секретар судового засідання Митник Ю.

Представники :

від  позивача: Орищин Н.В.–представник (довіреність № 11-1791 від 27.03.2006р.).

від відповідача 1: Данилишин С.П. –представник (доручення № 1830 від 20.04.2006р.).

від відповідача 2: Кругляк С.О. - директор.

          Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз”яснено.

Суть спору: на розгляд господарського суду Львівської області подано позов Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області, м. Львів, до  відповідача 1: Підприємства Львівської виправної колонії № 48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, м. Львів, та до відповідача 2: Приватного підприємства  “Науково-виробниче підприємство “Укрзахідпромметал”, м. Львів, про визнання недійсною угоди № 23 від 02.01.2002року та виселення ПП НВП “Укрзахідпромметал”  (м.Львів, вул.Стрийська,80) з орендованого приміщення площею 15,08 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Хуторівка,2.

      Хід розгляду справи викладено в ухвалах про відкладення розгляду справи.

      Згідно ст.69 ГПК України, за спільним  клопотанням  сторін, строк вирішення  спору продовжено.

    Представник позивача, з підстав наведених у позові за № 11/8-11-2479 від 25.04.2006р.,  заявлені вимоги підтримує повністю, із запереченнями відповідачів не погоджується.   

      Представник відповідача-1 в судових засіданнях  позовні вимоги заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву №1/30  від 30.05.2006р.

      В судовому засіданні 11.07.2006р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

   Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив:

    02.01.2002р. між відповідачми по справі було укладено Угоду № 23, відповідно до якої орендодавець (по справі-відповідач-1) передав, а орендар (по справі-відповідач-2) прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення, розміщене за адресою м.Львів, вул.Хуторівка, 2 (мета оренди –під офіс) площею 15,08 м.кв. Дану угоду укладено строком на 5 років, тобто з 02.01.2002р. по 02.01.2007р.

     Позивач вважає, що даний договір укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме з порушенням п.2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995р., а також всупереч п.3 “Порядку надання Фондом державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів їх струтурних підрозділів та нерухумого майна”, затвердженого наказом ФДМУ, Міністерством фінансів, Міністерством економіки від 04 травня 2000р. № 935/95/31. На підставі наведеного позивач просить визнати недійсною угоду № 23 від 02.01.2002р., укладену між підприємством Львівська виправна колонія № 48 Управління з питань виконання покарань у Львівській області та приватним  підприємством “Науково-виробниче підприємство “Укрзахідпромметал” та виселити відповідача-2 з орендованого приміщення.

        Відповідач-1 у відзиві, його представник в засіданні позовні вимоги заперечив, вважає, що порушення зафіксовані у Довідці про результати перевірки, проведеної 03-29.06.2005 року регіональним відділенням ФДМУ по Львівській області на виконання вимоги Львівської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, не відповідають дійсності і що підстави для визнання недійсною угоди № 23 від 02.01.2002 року –відсутні. На думку відповідача-1, Угода № 23 від 02.01.2002р. укладена з дотриманням вимог Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, який діяв на момент заключення даної угоди; орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 року: розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем, тому, вважає відповідач-1, не потрібно погоджувати з органом, визначеним в абзаці другому ст.5 Закону України “Про оренду  державного та комунального майна” –угода № 23 відповідає типовому договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом ФДМУкраїни від 23.08.2000р. № 1774 та зареєстрованого Міністертсвом юстиції 21.12.200р. № 931/5152;

-          відповідачем-1 здано в оренду відповідачу-2 вказане в Угоді № 23 майно, яке знаходилось у незадовільному стані і не використовувалось у виробничій  діяльності, через що орендарем проведено цілий ряд робіт по здійсненню покращення об”єкта оренди.

     Відповідач-2 у відзиві, його представник в засіданні позовні вимоги заперечив з тих же підстав, що й відповідач-1.

        Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

     Згідно зі ст.48 ЦК УРСР (чинної на момент укладення оспорюваної угоди), недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.

      Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

       Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли з укладеної між відповідачами 02.01.2002р. Угоди № 23 оренди індивідуально визначеного (нерухомого майна), предметом якої є нежитлове приміщення площею 15,08 кв.м., розміщене по вул.Хуторівка, 2 в м.Львові, що належить до державної власності та розмір орендної плати за користування яким визначено на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України.

       Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України зміст правочину не може  суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

    Недодержання в момент вчинення правочину стороною зазначених вимог є, згідно ст.215 ЦК України, підставою для його недійсності.

       Як вбачається з матеріалів справи, предметом Угоди № 23  є визначене нежитлове приміщення площею 15,08 кв.м. по вул.Хуторівка, 2 у м.Львові, що належить до державної власності, що перебуває у державній власності.

       Статтею 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що відносини щодо оренди державного майна, майна що належить Автономній республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюється договором оренди, цим Законом та іншиими нормативно-правовими актами.

   Судом встановлено, що розмір орендної плати визначено відповідачами у відповідності з Методикою розрахунку та порядку використання орендної плати за оренду державного майна.

       На  підставі ст.4 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, державні підприємства, на балансі яких знаходиться нерухоме майно, мають право самостійно, без погодження з Фондом державного майна України або його органами, укладати договори оренди нерухомого майна індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв.м.

     Як вбачається з Угоди № 23 від 02.01.2002р. площа нежитлового приміщення, що є предметом оренди, становить 15,08 кв.м., тому суд прийшов до висновку, що відповідно до згаданої вище норми узгодження оренди цієї площі з Фондом державного майна України не потрібне. Разом з тим, згідно пункту 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. за № 786 (з наступними змінами), у разі коли орендодавцем цілісного майнового комплексу (філії, цеху, дільниці) державного підприємства, а також нерухомого майна (будинку, споруди, приміщення) є державне підприємство, організація, розмір орендної плати погоджується з органом, визначеним в абзаці  другому статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (абзац другийпункту 2 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.1998р. № 699, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000р. № 75).

     За змістом наведених норм узгодження з Фондом державного майна України укладення договору (угоди) оренди майна площею до 200 кв.м. не вимагається, проте, визначення розміру орендної плати відбувається за обов”язковим погодженням з Фондом  державного майна України.

       Висновки відповідачів щодо відсутності суперечностей між змістом правочину та вимогами Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та про безпідставність вимог позивача про визнання Угоди про оренду недійсною у зв”язку з неузгодженням розміру орендної плати з Регіональним відділенням Фонду державного майна України не підтверджується матеріалами справи та не відповідають вимогам Закону України “Про оренду державного та комунального майна та Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. (в редакції, чинній на момент укладення спірної Угоди), які не містять обмежень прав суб”єктів господарювання щодо укладення договорів оренди нерухомого майна площею до 200 кв.м., проте зобов”язують погодження розміру орендної плати з Фондом державного майна України.

      Окрім того, відповідно до п.3 “Порядку надання Фондом державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів їх структурних підрозділів та нерухомого майна”, затверджений наказом  ФДМУ, Міністерством фінансів, Міністерством економіки від 4 травня 2000р. № 935/95/31, який передбачає перевірку звітів з експертної оцінки вартості об”єктів оренди та надання висновків про можливість застосування даних звітів про експертну оцінку нерухомого майна при розрахунках орендної плати, державне підприємство –орендодавець звіти про експертну оцінку до регіонального відділення не подав, а тому регіональне відділення перевірку та рецензію звітів не проводило.

      Відповідачі не спростували зазначене належними доказами.

    За таких обставин позовні вимоги про визнання недійсною угоди № 23 від 02.01.2002р. підлягають до задоволення.

    Оскільки відповідач-2 використовує майно без належних правових підстав, позовні вимоги про виселення приватного підприємства “Науково-виробниче підприємство “Укрзахідпромметал” з приміщення, площею 15,08 кв.м., яке знаходиться у м.Львові, вул.Хуторівка, 2 підлягають до задоволення.

      Судові витрати покладаються на відповідачів порівну.   

      На підставі наведеного, керуючись  ст.ст. 1,2,12,33,43,49,82,84,85 ГПК України, суд,-    

                                                                            В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задоволити повністю.

2.          Визнати недійсною угоду № 23 від 02.01.2002р., укладену між підприємством Львівської виправної колонії № 48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, м.Львів, вул.Хуторівка,2 та приватним підприємством “Науково-виробничим підприємством “Укрзахідпромметал”,м.Львів, вул.Хуторівка,2  - недійсним.

3.          Виселити приватне підприємство “Науково-виробниче підприємство “Укрзахідпромметал” (м.Львів, вул.Стрийська,80) з орендованого приміщення площею 15,08 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Хуторівка, 2.

4.          Стягнути з Підприємства Львівської виправної колонії №48 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, м.Львів, вул. Хуторівка,2, (р/р 26005030235  в ЛФ ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 325570, ЄДРПОУ 30274646):

а) в доход державного бюджету України 42,50 грн. державного мита;

б) на користь  ДП “Судовий інформаційний центр”, м.Київ 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.          Стягнути з приватного підприємства “Науково-виробниче підприємство “Укрзахідпромметал”, м.Львів, вул.Стрийська, 80 (р/р 260083046 в ЛОД АППБ “Аваль” м.Львів, МФО 325570, ЄДРПОУ 30274646):

а)  в доход державного бюджету України 42,50 грн. державного мита;

б) на користь  ДП “Судовий інформаційний центр”, м.Київ 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                       Кітаєва С.Б.