Рішення

від 11.01.2018 по справі 817/1864/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 січня 2018 року м. Рівне №817/1864/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Недашківської К.М., суддів Друзенко Н.В. та Щербакова В.В., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представників позивача - Кондратенко О.О. (довіреність від 06 вересня 2017 року) та Антонюка В.В. (витяг з ЄДР); представника відповідача - не прибув; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Олес до Державної фіскальної служби України про зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Олес (далі іменується - позивач) Державної фіскальної служби України (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій щодо направлення подання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про застосування до ТОВ фірми Олес спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність .

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що фахівцями Головного управління ДФС у Рівненській області проведено перевірку ТОВ - фірми Олес , за результатами якої складено Акт Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ - фірма Олес (код ЄДРПОУ 31479062) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 від 04.09.2017 №790/17-00-14-01/31479062. На підставі Акту перевірки, фіскальним органом винесені два податкові повідомлення-рішення. Також, в Акті перевірки зазначено про порушення платником податків норм статті 5 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , за що передбачені санкції відповідно до статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність . Позивач зазначає, що ГУ ДФС у Рівненській області протиправно сформовані висновки про порушення товариством норм здійснення ЗЕД. Проте, фіскальний орган надіслав до ДФС України матеріали для прийняття рішення щодо підготовки подання про застосування до платника податків спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , що може негативно вплинути на здійснення діяльності товариством. Відтак, позивач вказує на необхідність зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій щодо направлення подання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про застосування до ТОВ фірми Олес спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність .

Ухвалою судді від 28.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 29.11.2017 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Олес про забезпечення позову залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 30.11.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання прибули представники позивача, підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити такі вимоги у повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказує, що жодним чином не допускав протиправних дій або бездіяльності відносно платника податків, а відтак вимога про зобов'язання відповідача утриматися від вчинення дій щодо направлення подання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про застосування до ТОВ фірми Олес спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність є безпідставною та необґрунтованою. Відповідач вказує, що позов не підлягає задоволенню, оскільки законне право чи інтерес платника податків не порушено.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 11.01.2018.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі направлень від 11.08.2017 та наказу від 03.07.2017 №778, фахівцями Головного управління ДФС у Рівненській області проведено перевірку ТОВ - фірми Олес , за результатами якої складено Акт Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ - фірма Олес (код ЄДРПОУ 31479062) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 від 04.09.2017 №790/17-00-14-01/31479062 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 17-43).

Актом перевірки встановлено, порушення позивачем, зокрема, статті 5 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі іменується - Закон України №185/94-ВР), внаслідок чого платником податків не сплачено до Державного бюджету позитивне значення курсової різниці в сумі 81694 грн. 39 коп., що виникло внаслідок повернення нерезидентами валютних коштів, отриманих у вигляді передоплати за товар при виконанні імпортних контрактів №GS-6969 від 14.01.2014, укладеного з фірмою-нерезидентом Gansu Yubaoze Nongken Poppyseed Biology Co., Китай та №1 від 25.01.2011, укладеного з фірмою-нерезидентом CZ-SK KOMODITY s.r.o., Чехія.

Позивач зазначає, що Головним управлінням ДФС у Рівненській області направлені до ДФС України матеріали для прийняття рішення щодо підготовки подання про застосування до платника податків спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність №959-XII від 16.04.1991 (далі іменується - Закон України №959-XII).

Позивачем подано до ДФС України Клопотання про відсутність підстав до застосування спеціальних санкцій від 17.11.2017 №58, в якому платник податків просив відповідача не приймати рішення щодо підготовки подання про застосування спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України №959-XII до ТОВ-фірми Олес (а.с. 88).

Державною фіскальною службою України направлено на адреси платника податків та ГУ ДФС у Рівненській області лист від 08.12.2017 про зобов'язання ГУ ДФС у Рівненській області розглянути лист позивача від 17.11.2017 №58 та надати обґрунтовану відповідь з порушених питань (а.с. 124).

Головним управлінням ДФС у Рівненській області сформовано лист від 19.12.2017 Про надання відповіді на клопотання , в якому вказано, що ГУ ДФС у Рівненській області розглянуло за дорученням ДФС України Клопотання про відсутність підстав до застосування спеціальних санкцій від 17.11.2017 №58 та повідомило, що станом на 19.12.2017 ГУ ДФС у Рівненській області до ДФС України, з метою звернення до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, не направлялися подання щодо застосування до ТОВ-фірми Олес спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України №959-XII (а.с. 119).

Позивач зазначає, що матеріали ГУ ДФС у Рівненській області містять недостовірну інформацію, а висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки, є помилковими та безпідставними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися між платником податків та ДФС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 37 Закону України №959-XII, за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Застосуванню спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарювання може передувати офіційне попередження центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

З аналізу даних норм вбачається, що санкції центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики можуть застосовуватися до суб'єктів господарювання виключно на підставі обґрунтованого подання відповідного органу. При чому, центральний орган самостійно обирає вид санкцій, що підлягає застосуванню до платника податків, а застосуванню таких санкцій може передувати офіційне попередження центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

При цьому, цією ж статтею визначено, що відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій, на підставі яких приймаються відповідні рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом.

Застосування санкцій, зазначених у цій статті, може бути оскаржено в суді. Представництво інтересів держави при розгляді таких судових спорів забезпечується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики та державними органами, які внесли подання про застосування санкцій. Оскарження застосування санкцій у судовому порядку до винесення судом відповідного рішення не зупиняє їх дію.

Відповідно до пункту 1.1 Наказу Міністерства економіки України Про затвердження Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність №52 від 17.04.2000 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 травня 2000 р. за №260/4481) (далі іменується - Положення №52), спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки (пункт 1.2. Положення №52).

Відповідно до пункту 1.4. Положення №52, застосування санкцій може бути оскаржено в судовому порядку. Представництво інтересів держави при розгляді таких судових спорів забезпечується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та державними органами, які внесли подання про застосування санкцій. Оскарження застосування санкцій у судовому порядку до винесення судом відповідного рішення по суті справи не зупиняє їх дію.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що відповідачем сформовано відповідне подання про застосування до позивача санкцій.

У відзиві на адміністративний позов відповідач ствердив, що як на момент звернення позивача до суду з позовом, так і на момент надання відзиву, будь-які матеріали для прийняття рішення про підготовку подання в порядку статті 37 Закону України №959-XII, до ДФС не надходили.

Разом з тим, навіть наявність факту існування сформованого ДФС України подання про застосування до платника податків санкцій відповідно до статті 37 Закону України №959-XII, по своїй суті не порушує права та інтереси такого платника податків, оскільки визначення як виду так і порядку накладення санкцій належить до компетенції центрального органу. Саме рішення центрального органу про застосування певного виду санкції до платника податків може бути оскаржене в суді.

Відповідно до пункту 4.1. Положення №52, опрацювання подань щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності від органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, Національного банку України покладено на відділ контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності департаменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності та відділ правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

За правилами пункту 4.2. Положення №52, подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію. У поданні повинна міститись пропозиція щодо виду санкції, яку пропонується застосувати.

Якщо в отриманих поданнях зазначену інформацію повністю не відображено та відсутня в них інформація не перебуває в розпорядженні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, то Міністерство економічного розвитку і торгівлі України робить запит до ініціатора подання або до інших органів державного управління та валютного контролю, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, щодо яких є подання про застосування спеціальних санкцій, щодо уточнення інформації про суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України фактично наділено повноваженнями щодо перевірки подання фіскального органу на відповідність вимогам статті 37 Закону України №959-XII, та має вживати відповідних заходів з метою отримання необхідної інформації для прийняття обґрунтованого рішення щодо суб'єкта господарювання, відносно якого подано подання про застосування спеціальної санкції, з метою уникнення безпідставного застосування санкцій за відсутності порушення вимог чинного законодавства України.

Суд зазначає, що з урахуванням статті 37 Закону України №959-XII, підставою для застосування санкцій центральним органом (Міністерством економічного розвитку і торгівлі України) є факт вчинення правопорушення, а не наявність відповідного подання.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом другим частини першої статті 4 КАС України встановлено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів мають бути доведеними належними та допустимими доказами.

Тобто, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, оскільки право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає, оскільки звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Відтак, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів юридичних осіб є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень; наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

У свою чергу, неодмінним елементом публічних правовідносин є їх зміст: суб'єктивне право особи та її юридичних обов'язок. Судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлює одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Протравним також є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу особи на момент звернення до суду, а також визначає чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зазначає, що позивачем в жодній мірі не обґрунтовано наявність факту порушення його прав та інтересів відповідачем по справі. Позивач лише обґрунтовує свою незгоду з висновками Акту перевірки, який складений не відповідачем, а ГУ ДФС у Рівненській області, посилаючись на можливе порушення у майбутньому його прав та інтересів.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З даного приводу суд зазначає, що єдиною та основною передумовою для можливості зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій є встановлення беззаперечного факту вчинення таким суб'єктом протиправних дій.

Натомість, в межах даного спору відповідачем не вчинялися будь-які дії, які можуть бути визнані судом протиправними та які породжують негативні наслідки для платника податків.

У разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Резолютивна частина рішення не може містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити рішення про зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Олес (місцезнаходження: 33024, місто Рівне, вулиця Соборна, 444А; код ЄДРПОУ 31479062) до Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, місто Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197) про зобов'язання утриматися від вчинення певних дій - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 16.01.2018.

Головуючий cуддя Недашківська К.М.

Судді Друзенко Н.В.

Щербаков В.В.