Рішення

від 15.01.2018 по справі 812/1961/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 січня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1961/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Луганського обласного клінічного онкологічного диспансера про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.10.2017 по 30.11.2017 в сумі 7854,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов вищевказаний адміністративний позов, в обґрунтування якого позивач послався на таке. Відповідно до пункту 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, відповідач повинен вносити до Пенсійного фонду обов'язкові платежі у розмірі 100 % фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Заборгованість відповідача перед УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.10.2017 по 30.11.2017 склала 7854,02 грн. Відповідач добровільно не виконує свої зобов'язання, у зв'язку з цим позивач для захисту своїх інтересів та стягнення заборгованості змушений звернутися до суду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, просив розглянути справу без його участі. Надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості за спірний період, оскільки відповідачем своєчасно сплачувались кошти, однак позивач зараховував їх в порядку календарної черговості виникнення боргу. Також надав платіжні доручення про сплату заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.10.2017 по 30.11.2017 в сумі 7773,38 грн.

Ухвалою суду від 26.12.2017 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Зважаючи, що клопотання про розгляд справи без їхньої участі заявили всі особи, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Луганський обласний клінічний онкологічний диспансер (ідентифікаційний код 01983826) зареєстрований юридичною особою та знаходиться у м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Органом Пенсійного фонду за місцезнаходженням відповідача є управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

З жовтня 2017 року по листопад 2017 року органи Пенсійного фонду України сплачували та доставляли пенсіонерам, які працювали у відповідача, пільгові пенсії за списком № 2, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (арк. спр. 7-12).

У Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру за вказаними розрахунками за період з жовтня 2017 року по листопад 2017 року виникли зобов'язання з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 в сумі 7773,38 грн, що підтверджується карткою особового рахунку відповідача (арк. спр. 6).

Згідно з інформацією, наявною в картці особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру, за період з 01.10.2017 по 30.11.2017 позивачем зараховані сплачені відповідачем кошти, а саме: у жовтні 2017 року - 3851,85 грн, у листопаді 2017 року - 3921,53 грн, а всього за період з 01.10.2017 по 30.11.2017 в сумі 7773,38 грн (арк. спр. 6, 43).

Згідно з розрахунком суми заборгованості Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.10.2017 по 30.11.2017 платежі, які здійснювались відповідачем в період з 01.10.2017 по 30.11.2017, зараховано управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в погашення заборгованості за період до 01.10.2017 (арк. спр. 4).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 2 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування :

- пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди;

- до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення . При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (далі за текстом - Закон № 400) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону № 400 об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, передбачена діючим законодавством.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі за текстом - Інструкція № 21-1).

Відповідно до пункту 6.1 вказаної Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.7 Інструкції № 21-1).

Згідно з пунктом 6.8 Інструкції № 21-1 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 глави 6 Інструкції № 21-1 для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Пунктом 5.4 розділу V Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 988/18283, передбачено, що операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-166а15, право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню Пенсійного Фонду України лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею. Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про наявність в управління Пенсійного фонду України правових підстав для зарахування коштів, сплачених товариством на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, на інші платежі не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права".

Відтак, в межах спірних правовідносин, сплата відповідачем у жовтні, листопаді 2017 року 7773,38 грн на відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, не може бути зарахована управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в погашення заборгованості, що виникла раніше - за період до 01.10.2017.

Таким чином, як на час звернення до суду з позовом, так і на час судового розгляду справи у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.10.2017 по 30.11.2017 у розмірі 7773,38 грн, оскільки відповідач добровільно сплатив витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за спірний період, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями та карткою особового рахунку.

Щодо суми стягнення 7854,02 грн суд зазначає таке. З наданої позивачем картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру за період з 01.10.2017 по 30.11.2017 та з розрахунку суми заборгованості слідує, що відповідачу за спірний період нараховано 7773,38 грн. Щодо решти суми позивачем не зазначено, з чого вона складається, відтак, суд вважає її необґрунтованою.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1.30 статті 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З викладеного слідує, що право самостійно визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а органи Пенсійного фонду не наділені правом чи обов'язком змінювати будь-яким чином призначення платежу, якщо таке встановлено платником.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки під час судового розгляду справи судом встановлено, що заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.10.2017 по 30.11.2017 відповідачем сплачено в добровільному порядку в повному розмірі, тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач станом на час звернення до суду з даним позовом був звільнений від їх сплати в установленому порядку, а статтею 139 КАС України не передбачено їх стягнення в цьому випадку.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Луганського обласного клінічного онкологічного диспансера про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.10.2017 по 30.11.2017 в сумі 7854,02 грн відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 15 січня 2018 року.

Суддя І.О. Свергун