Рішення

від 11.01.2018 по справі 910/22677/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2018Справа № 910/22677/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., при секретарі судового засідання Чаплигіній А.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського

до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю РАЯН-ЛТД

про стягнення 102 531, 91 грн.

Представники:

від позивача: Казьмірова І.В.;

від відповідача: не з'явився;

вільний слухач: Скиба Я.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського (далі -позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю РАЯН-ЛТД (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 102 531, 91 грн., з яких: 84 329, 76 грн. - основний борг, 8 549, 06 грн. - пеня, 2 529, 89 грн. - штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості, 5 692, 49 грн. - інфляційних втрат та 1 430, 71 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 4808 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.12.2009 в частині сплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.01.2018 за участю представників сторін.

У даному судовому засіданні суд повідомив, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що у справа № 910/22677/17 не є складною з огляду на наявні в ній матеріали, враховуючи обсяг та характер доказів у справі, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 суд ухвалив здійснювати розгляд справи №910/22677/17 у порядку спрощеного позовного провадження.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав документи на виконання вимог ухвали суду від 14.12.2017.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Господарського товариства з обмеженою відповідальністю РАЯН-ЛТД є: 03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 1

Ухвала Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 судом направлена на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 14.12.2017.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.01.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Господарським товариством з обмеженою відповідальністю РАЯН-ЛТД (далі - орендар) укладено договір оренди № 4808 нерухомого майна, що належить до державної власності, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення загальною площею 131, 1 кв.м. розміщене за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 1 кімнати (№15, № 16, № 17, №18, № 19, № 20, № 21, № 22) та частини коридору на цокольному поверсі десятиповерхової будівлі гуртожитку № 17, що перебуває на балансі Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.04.2009 і становить за незалежною оцінкою 762 760, 00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення буфету, який не здійснює продаж товарів підакцизної групи (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2009 - 3 894, 32 грн.

Керуючись п. 20, п. 32 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13.10.2004 року № 2149 та Протоколом № 2 від 18.12.2009, розмір орендної плати встановлюється на умовах запропонованих орендарем - 3 900, 00 грн. без ПДВ за базовий місяць (вересень 2009).

Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2009 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень, листопад, грудень місяці 2009 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6. договору, перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50 % орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

За умовами п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

У відповідності до п. 3.11. договору, у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно п. 5.3. договору, орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 5.9. договору, орендар зобов'язується щомісяця до 15 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України). На вимогу орендодавця та балансоутримувача проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.

Пунктом 5.10 договору визначено, що орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві/балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) оредованого майна з вини орендаря.

Даний договір укладено строком на 1 (один) рік, що діє з 28.12.2009 до 28.12.2010 включно (п. 10.1. договору).

Згідно п. 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Відповідно до розрахунку орендна плата за базовий місяць оренди визначена за результатами конкурсу становить 3 900, 00 грн.

На виконання умов договору, 28.12.2009 сторонами складено та підписано акт приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 1 відповідно до якого орендодавець, згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4808 від 28.12.2009 передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 131, 1 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 1, гуртожиток № 17, приміщення цокольного поверху № 15, № 16, № 17, №18, № 19, № 20, № 21, № 22 та частину коридору, що перебуває на балансі Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут .

20.05.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Господарським товариством з обмеженою відповідальністю РАЯН-ЛТД (далі - орендар) укладено договір № 4808/06 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4808 від 28.12.2009 відповідно до якого сторони вирішили пункт 1.1. розділу 1 договору оренди викласти у наступній редакції: 1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, загальною площею 131, 10 м 2 , розміщене за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 1, кімнати (№ 15, № 16, № 17, №18, № 19, № 20, № 21, № 22), що перебуває на балансі Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.11.2014 і становить 1 442 100, 00 грн. без ПДВ .

Пункт 3.1. розділу 3 договору оренди виклали в наступній редакції: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2014 - 7 210, 50 грн. Орендна плата за перший місяць оренди грудень 2014 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2014 .

Відповідно до змін до розрахунку орендної плати за перший/базовий/ місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі, орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди - листопад 2014: 7 210, 50 грн.

Згідно п. 1.2. Статуту Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського , затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 02.11.2016 № 1308, Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського є правонаступником Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут .

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2017 позивачем отримано заяву № 30-06/1002 від 27.01.2017 Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про припинення договору оренди № 4808 від 28.12.2009 у зв'язку із закінченням строку його дії, в якій Регіональне відділення повідомило, що у зв'язку із закінченням 28.12.2016 строку дії договору оренди державного нерухомого майна за № 4808 від 28.12.2009, керуючись ст. 764 ЦКУ, ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та п. 10.4. договору оренди, Регіональне відділення ФДМУ по м. Києву, як орендодавець по договору, відмовляє в продовженні строку дії та вважає цей договір припиненим, у зв'язку з чим Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву доручило позивачу у триденний строк з моменту отримання даного листа, прийняти майно з орендованого користування, оформивши належним чином та направивши на адресу Регіонального відділення підписані акти приймання-передачі (повернення) у 3 (трьох) примірниках, в іншому випадку, повідомити Регіональне відділення про звільнення (не звільнення) орендарем орендованих площ.

Крім того, Регіональне відділення повідомило позивача, що за орендарем станом на 11.01.2017 значиться заборгованість з орендної плати - 15 965, 40 грн. та пеня - 816, 85 грн.

З акту державного виконавця від 21.09.2017 вбачається, що рішення суду фактично виконано, а саме: виселено Господарське товариство з обмеженою відповідальністю РАЯН-ЛТД з орендованого державного нерухомого майна - нежилого приміщення, загальною площею 131, 1 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 1 (кімнати (№ 15, № 16, № 17, №18, № 19, № 20, № 21, № 22) та частини коридору на цокольному поверсі будівлі гуртожитку № 17.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що за період з 01.10.2016 по 21.09.2017 року за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 84 329, 76 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8 549, 06 грн. - пені за загальний період з 11.12.2016 по 11.11.2017, 2 529, 89 грн. - штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості, 5 692, 49 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 11.11.2016 по 31.10.2017 та 1 430, 71 грн. - 3 % річних за загальний період з 11.11.2016 по 30.11.2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору оренди № 4808 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.12.2009, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна закріплено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі -Закон).

Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов'язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до статті 5 Закону, орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно частини 1 статті 287 Господарського кодексу України, Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору оренди № 4808 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.12.2009, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 131, 1 кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 1, гуртожиток № 17, приміщення цокольного поверху № 15, № 16, № 17, №18, № 19, № 20, № 21, № 22 та частину коридору, що перебуває на балансі Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут , що підтверджується актом від 28.12.2009 приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 1.

Судом також встановлено, що 21.09.2017 Господарське товариство з обмеженою відповідальністю РАЯН-ЛТД виселено з орендованого державного нерухомого майна - нежилого приміщення, загальною площею 131, 1 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 1 (кімнати (№ 15, № 16, № 17, №18, № 19, № 20, № 21, № 22) та частини коридору на цокольному поверсі будівлі гуртожитку № 17, про що державним виконавцем складено акт державного виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги у період з 01.10.2016 по 21.09.2017 відповідач не розрахувався, внаслідок чого за Господарським товариством з обмеженою відповідальністю РАЯН-ЛТД утворилась заборгованість у розмірі 84 329, 76 грн.

Згідно п. 5.3. договору, орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 3.6. договору, перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50 % орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.6. договору, відповідач зобов'язаний був перераховувати орендну плату до 10 числа місяця, наступного за звітним, тобто починаючи з 10 числа кожного місяця наступного за звітним, відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору оренди № 4808 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.12.2009, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 84 329, 76 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8 549, 06 грн. - пені за загальний період з 11.12.2016 по 11.11.2017, 2 529, 89 грн. - штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості, 5 692, 49 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 11.11.2016 по 31.10.2017 та 1 430, 71 грн. - 3 % річних за загальний період з 11.11.2016 по 30.11.2017.

Відповідно до п. 3.7. договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку пені і встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 8 549, 06 грн. - пені за загальний період з 11.12.2016 по 11.11.2017

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 529, 89 грн. - штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості, суд відзначає наступне.

Згідно п. 3.8. договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.

Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Тож, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 3.8. договору, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 2 529, 89 грн. - штрафу.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 692, 49 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 11.11.2016 по 31.10.2017 та 1 430, 71 грн. - 3 % річних за загальний період з 11.11.2016 по 30.11.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди № 4808 нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.12.2009, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 5 692, 49 грн. - інфляційних втрат за загальний період з 11.11.2016 по 31.10.2017 та 1 430, 71 грн. - 3 % річних за загальний період з 11.11.2016 по 30.11.2017.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського задовольнити.

2. Стягнути з Господарського товариства з обмеженою відповідальністю РАЯН-ЛТД (03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд. 1, ідентифікаційний код - 23515563) на користь Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 37, ідентифікаційний код - 02070921) 84 329 (вісімдесят чотири тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 76 коп. - заборгованості, 2 529 (дві тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 89 коп. - штрафу, 8 549 (вісім тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 06 коп. - пені, 5 692 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 49 коп. - інфляційних втрат, 1 430 (одну тисячу чотириста тридцять) грн. 71 коп. - 3 % річних та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.01.2018

Суддя Щербаков С.О.