Рішення

від 09.01.2018 по справі 925/1577/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2018 року Справа № 925/1577/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - адвокат,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова

компанія» , смт. Баришівка, Київської області

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

м. Черкаси

про визнання строку дії договору оренди землі продовженим та

зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди землі.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про:

- визнання укладений 02 березня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» та Драбівською районною державною адміністрацією Черкаської області договір оренди земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 63,8 га, розташованої в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, та складається з земельних ділянок з кадастровими номерами: 7120686900:03:002:1154; 7120686900:03:002:1156; 7120686900:03:001:0858; 7120686900:03:001:0860; 7120685700:03:002:1142; 7120685700:03:002:0004;

7120685700:03:002:1148; 7120685700:03:002:1140; 7120686900:03:001:0859;

7120685700:03:002:1139; 7120686900:03:001:0863; 7120686900:03:001:0864;

7120686900:03:001:0861; 7120686900:03:001:0855; 7120685700:03:002:1145;

7120686900:03:001:0854; 7120686900:03:001:0857; 7120686900:03:001:0862;

7120685700:03:002:1149; 7120685700:03:002:1155; 7120685700:03:002:1150;

7120685700:03:002:1141; 7120686900:03:001:0856; 7120685700:03:002:1146;

7120685700:03:002:1147; 7120685700:03:002:1144; 7120685700:03:002:1143; 7120686900:03:001:0869, який було зареєстровано у Драбівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України 21 травня 2008 року за № 04.08.781.00746, строк дії якого Додатковою угодою від 09 серпня 2012 року за №276 було продовжено до 01 січня 2017 року - автоматично пролонгованим до 01 січня 2024 року;

- зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» додаткову угоду про поновлення договору оренди землі - земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 63,8 га, розташованої в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, та яка складається з земельних ділянок з кадастровими номерами: 7120686900:03:002:1154; 7120686900:03:002:1156; 7120686900:03:001:0858; 7120686900:03:001:0860; 7120685700:03:002:1142; 7120685700:03:002:0004; 7120685700:03:002:1148; 7120685700:03:002:1140; 7120686900:03:001:0859; 7120685700:03:002:1139; 7120686900:03:001:0863; 7120686900:03:001:0864;

7120686900:03:001:0861; 7120686900:03:001:0855; 7120685700:03:002:1145; 7120686900:03:001:0854; 7120686900:03:001:0857; 7120686900:03:001:0862; 7120685700:03:002:1149; 7120685700:03:002:1155; 7120685700:03:002:1150;

7120685700:03:002:1141; 7120686900:03:001:0856; 7120685700:03:002:1146; 7120685700:03:002:1147; 7120685700:03:002:1144; 7120685700:03:002:1143; 7120686900:03:001:0869.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11 грудня 2017 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 09 січня 2018 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з великим обсягом судових справ.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

До клопотання не було надано суду жодних доказів, що підтверджують неможливість явки представника в судове засідання.

Крім того, керівник Головного управління не був позбавлений можливості уповноважити іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з юридичною особою трудовими відносинами, або з'явитися в судове засідання особисто.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення по суті позовних вимог, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за необхідне клопотання відповідача залишити без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 09 січня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1577/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 02 березня 2007 року між Драбівською районною державною адміністрацією Черкаської області (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» (орендар) було укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1. вищевказаного договору орендодавець відповідно до розпорядження голови райдержадміністрації від 01 березня 2007 року №98 зобов'язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Михайлівської сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 63,8 га, у тому числі ріллі - 63,8 га (п. 2. договору).

Договір зареєстрований в Драбівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» при Держкомземі України» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 травня 2008 року за №04.08.781.00746.

Згідно п. 8. строк дії договору оренди становить 5 років .

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 договору).

10 серпня 2012 року сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 02 березня 2007 року, згідно п. 7 якої сторони визначили, що договір укладено терміном до 01 січня 2017 року .

Отже строк дії договору від 02 березня 2007 року сторонами було продовжено до 01 січня 2017 року.

Законом України від 06 вересня 2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , який набрав чинності 01 січня 2013 року ст. 122 Земельного кодексу України викладено в новій редакції, зокрема внесено зміни до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України згідно якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 6 1 п. 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року №445 визначено, що Держземагенство України передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб, у даному випадку у Черкаській області - Головне управління Держземагенства в Черкаській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2015 року №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1, реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2. Установлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Наказом комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України від 29 квітня 2015 року №3 Головне управління Держземагенства у Черкаській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Частиною першою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі» .

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об'єктом оренди є земельна ділянка.

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно п. 8. договору та п. 7 додаткової угоди після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі» .

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

В листопаді 2016 року позивач направив на адресу відповідача лист (заяву) від 07 листопада 2016 року за №299 про поновлення договору оренди землі на 7 років , в додатку до вказаного листа було, зокрема, зазначено копію договору оренди землі (додаткова угода договору оренди землі) (а.с. 57).

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що до листа від 07 листопада 2016 року було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на сім років, а не додаткову угоду від 10 серпня 2012 року, яку між сторонами вже було укладено на той час.

Водночас вказаної додаткової угоди (проекту) матеріали справи не містять.

Згідно ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

30 грудня 2016 року відповідач надав відповідь за №17573/2-16 (а.с.62) на лист позивача від 30 листопада 2016 року вх. 7884/0/1-16 в якому зазначив, що для поновлення договору позивач повинен надати витяг з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, рішення районної ради про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, на які позивач має намір поновити договір оренди.

Доказів, що підтверджують відповідь відповідача (лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення) на лист-пропозицію позивача від 07 листопада 2016 року матеріали справи не містять.

Тобто, доказів того, що на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення матеріали справи не містять.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі, передбачена частиною 1 статі 33 Закону України «Про оренду землі» , можлива лише за умови дотримання встановленої законом процедури та наявності волевиявлення сторін.

Так, для визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендареві про наявність заперечень та своє рішення.

Проте, у справі, яка розглядається, судом встановлено, що матеріально-правовою підставою позову товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» є частина 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , яка передбачає поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Матеріалами справи підтверджується, що в лютому 2017 року на адресу позивача надійшов лист відповідача від 01 лютого 2017 року №27-23-0.32-1195/2-17 в якому останній заперечує проти поновлення договору та пропонує в 10-ти денний термін з дня отримання зазначеного листа підписати акт приймання-передачі земельної ділянки та надіслати його відповідачу (а.с. 64).

Як вказувалося вище, сторони в додатковій угоді від 10 серпня 2012 року до договору оренди землі встановили, що договір укладено терміном до 01 січня 2017 року, отже останнім днем дії договору є день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 грудня 2016 року).

Таким чином лист-повідомлення в порядку ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» повинен був бути надісланий відповідачем позивачу по 31 січня 2017 року включно.

Отже, суд дійшов висновку, що протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення про заперечення орендодавця у поновленні договору оренди землі відповідач позивачу не направив.

У своєму листі відповідач лише вказав, що позивачем не дотримано вимог статей 15, 33 Закону України «Про оренду землі» та статті 18 Закону України «Про оцінку земель» , а тому позитивне вирішення порушеного питання не є можливим, у зв'язку з чим Головне управління заперечує проти поновлення договору оренди землі від 02 березня 2007 року.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди.

У цьому разі Закон також вимагає обов'язкового укладення додаткової угоди до договору оренди землі про його поновлення у місячний строк (частина 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі» ).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» у цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 11 статті 33 Закону України «Про оренду землі» ).

Таким чином, для поновлення договору оренди землі відповідно до частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди землі; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Разом з тим, у своєму позові позивач просить суд визнати договір оренди землі автоматично пролонгованим до 01 січня 2024 року, тобто на інший строк ніж передбачав сам договір.

Іншою вимогою позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «Баришівська зернова компанія» додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, проте не вказує на яких умовах, та на який саме строк.

Проекту додаткової угоди позивачем до позову також не додано.

Також слід вказати, що вирішення спорів про внесення змін до договору, (укладання додаткової угоди до договору про його поновлення на новий строк) пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 ЦК України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, про укладання додаткової угоди згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору чи укласти договір.

Звертаючись до суду позивач вказував, що останній продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі від 02 березня 2007 року, проте, в підтвердження даних обставин, жодних доказів суду не надав (зокрема, не надав суду доказів сплати орендної плати, копії цивільно - правових договорів про надання послуг з обробки земельних угідь та актами виконаних робіт, договором поставки засобів захисту рослин, насіння та мікродобрив; витрати на придбання дизельного пального, посівного матеріалу, тощо)

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів підписання між сторонами акту про повернення землі орендодавцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо визнання строку дії договору оренди землі продовженим та зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди землі задоволенню не підлягають, оскільки відповідач не довів суду тих обставин, що договір оренди землі в силу приписів ч.6 ст.33 Закону продовжено до 01 січня 2024 року.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 16 січня 2018 року.

Суддя А.В.Васянович