Рішення

від 16.01.2018 по справі 805/3720/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 р. Справа№805/3720/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма КМК про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В

Головне управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ:39406028, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозької дивізії, б 114) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма КМК (ЄДРПОУ 23983590, юридична адреса: вул. Краснофлотська, будинок 119, м. Маріуполь, 87533) про стягнення заборгованості у розмірі 24 866,13грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач має податковий борг з орендної плати з юридичних осіб (18010600) у розмірі 24 866,13грн., який утворився внаслідок несплати самостійно визначених сум податкового зобов'язання відповідно до податкових декларацій з плати за землю №9011585450 від 08.02.2016р. та №9008894748 від 01.02.2017р. (з серпня 2016 року по липень 2017 року) на суму 24 866,13грн.

Просив суд стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма КМК відкритих у банківських установах, обслуговуючих такого платника податків заборгованість з податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 24 866,13грн.

Ухвалою суду від 12.12.2017 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду на 26.12.2017 року.

Ухвалою суду від 26.12.2017 року відкладено розгляд справи 16.01.2018 року.

Представник позивача надав до суду клопотання про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача, до суду не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлено належним чином.

За приписами ч. 8 ст. 126 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 9 ст.205 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - Головне управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обов'язкових платежів, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п. 7 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма КМК зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 2398359, юридична адреса: вул. Краснофлотська, будинок 119, м. Маріуполь, 87533.

Відповідач перебуває на податковому обліку у Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області у якості платника податків з 16.04.1997року за №834.

Станом на дату звернення до суду, за Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма КМК рахується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 24 866,13грн., що підтверджується зворотнім боком картки особового рахунку платника податків.

Вказаний податковий борг виник на підставі поданої відповідачем на адресу Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області податкової декларації з плати за землю №911585450 від 08.02.2016р. та №9008894748 від 01.02.2017р. (з серпня 2016 року по липень 2017 року) на суму 24 866,13грн.

04.02.2010 року Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області виставлено відповідачу податкову вимогу №1/16 яка була отримана відповідачем 01.02.2010року. та 10.03.2010 №2/50 отримана відповідачем 10.03.2010року.

Строки добровільної сплати узгоджених податкових зобов'язань сплинули, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкових зобов'язань, не призвели до їх погашення.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу, платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів сплати заборгованості відповідачем до суду не надано.

Станом на момент звернення до суду з позовом та розгляду справи судом податкове зобов'язання не сплачене відповідачем, а отже, є податковим боргом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Таким чином, позивач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 8. Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. .До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Тобто, на відповідача у справі покладений обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в визначеному порядку і встановлені строки.

Відповідно до Податкового кодексу України, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Податковий борг - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пунктом 14.1.137 орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.п.14.1.72. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу);

Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно зі п.15.1. ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється..

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПКУ, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Суд, звертає увагу на те, що Податковий кодекс України передбачає можливість встановлення податкової пільги.

Згідно з п. 30.1. ст.30 Кодексу , податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Відповідно до п.30.2. ст.30 Кодексу, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пунктом 30.9. ст.30 Кодексу передбачено, що податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства про захист економічної конкуренції виключно Податковим кодексом України, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до Податкового кодексу України, тобто є чітка норма Податкового кодексу України, якою передбачені права та обов'язки контролюючого органу.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ.

Абзацом 1 статті 2 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України " від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Суд зазначає, що 30.10.2014року на виконання Закону №1669 Кабінетом Міністрів України було прийнято Розпорядження за №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція". Відповідно до Додатку до Розпорядження місто Красноармійськ внесено до переліку населених пунктів, на які поширюється дія Закону №1669.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014року за №1079-р "Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р" було зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015року по справі №826/18330/14, яка була залишена в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015року, визнано нечинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014року за №1079-р "Про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014року за №1053-р".

За результатами касаційного оскарження ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/19984/15 від 30.09.2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в частині задоволеного позову в цій справі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Пунктом 3 даного Розпорядження визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

Згідно з додатком до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція віднесено м. Маріуполь.

Також, суд зауважує, що основною задачею Закону України №1669, є, зокрема, забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

З наведеного можна зробити висновок, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання, не в повному обсязі платниками земельного податку, обов'язків, передбачених Податковим Кодексом України.

Аналогічної думки дотримується і Вищій адміністративний суд України по адміністративній справі К/800/19383/15.

Відповідно до ст.ст.6-7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст. 10 Закону №1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Так, відповідачем на виконання приписів Закону не було надано суду сертифікат торгово-промислової палати або доказів звернення до торгово-промислової палати України чи її структурних підрозділів.

Окрім іншого, відповідачем не було надано суду заперечень на позов та відомостей стосовно місцезнаходження спірної земельної ділянки, яка є об'єктом оподаткування.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ:39406028, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозької дивізії, б. 114) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма КМК (ЄДРПОУ 23983590, юридична адреса: вул. Краснофлотська, будинок 119, м. Маріуполь, 87533) про стягнення заборгованості у розмірі 24 866,13грн. з рахунків у банках - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма КМК (ЄДРПОУ 23983590, юридична адреса: вул. Краснофлотська, будинок 119, м. Маріуполь, 87533) податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 24 866,13 (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) 13 коп. за рахунок коштів, що перебувають на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч.ч. 4, 5, 6 ст. 250 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.