Рішення

від 10.01.2018 по справі 807/152/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 січня 2018 року м. Ужгород№ 807/152/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання Кубічек Н.І.

за участі сторін:

позивача - представники ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

відповідача - представник ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСІБ" до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 10 січня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду у повному обсязі було складено 17 січня 2018 року. Розгляд даної справи здійснено за правилами загального позовного провадження із врахуванням відкриття провадження та призначення справи до судового розгляду відповідно до вимог КАС України, у редакції, що діяв до 15 грудня 2017 року.

09 лютого 2017 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулося з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "АСІБ" до Головного управління ДФС у Закарпатській області, якою просило суд: "1. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської об'єднаної ДПІ від 31 січня 2017 року № НОМЕР_1".

Розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з існуванням на те об'єктивних причин.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ "АСІБ" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб з 01 жовтня 2013 року по 30 вересня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2016 року складено акт від 10 січня 2017 року за № 1/13-2/36461416. Перевіркою встановлено, зокрема, невірне визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб протягом періоду з 01 січня 2014 року по 31 вересня 2016 року по фізичним особам ОСОБА_2 та ОСОБА_5. Тобто відповідачем встановлено, що в окремих податкових періодах позивач як податкових агент при наявності обов'язку сплати 17% ПДФО сплачував 15% ПДФО. 06 лютого 2017 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1 відповідно до якого визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 52730,80 грн., з яких 1154,82 грн. - сума грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням; 48743,03 грн. - сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями та 2832,85 грн. - сума пені відповідно до статті 129 пункту 129.1 підпункту 129.1.3 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що ним у встановлені податкові періоди нараховувався та сплачувався відповідний податок. Позивач вказує, що ним лише була допущена похибка при нарахуванні та сплаті податку на доходи фізичних осіб, яка за два роки складає 1154,92 грн.. Вважає, що прийняте відповідачем рішення є протиправним. Зокрема вказує, що стаття 127 пункт 127.1 Податкового кодексу України, на яку посилається відповідач в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, передбачає відповідальність лише за не нарахування, неутримання та/або несплату (перерахування) податків платником податків. Позивачем здійснювалося нарахування та сплата ПДФО, але в деяких випадках застосовувалась інша ставка. Крім того, ним не було допущено повторності, за допущення якої передбачена більша санкція.

Представники позивача під час розгляду справи по суті позовні вимоги підтримали з мотивів, що наведені у позовній заяві та просили суд задовольнити позовну заяву повністю.

Представник відповідача під час розгляду справи по суті проти задоволення адміністративного позову заперечив з мотивів наведених у письмових запереченнях проти адміністративного позову. Зокрема зазначив, що при прийнятті оскарженого рішення було дотримано всіх вимог законодавства, що регулюють спірні правовідносини. Зазначає, що за період, що перевірявся, позивачем на виконання умов договорів оренди з фізичними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 за користування обладнанням, офісно-складським приміщенням та автомобілем виплачувалися кошти цим особам. Однак позивач не належно виконував свої обов'язки як податковий агент, оскільки не завжди вірно застосовував ставки податку. У зв'язку із цим позивачеві донараховано податку на доходи фізичних осіб за спірний період у розмірі 1154,92 грн.. Таким чином, визначення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 48743,03 грн. та 2832,85 грн. - сума пені відповідно до статті 129 пункту 129.1 підпункту 129.1.3 Податкового кодексу України є правильним. З урахуванням зазначеного, просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що у період з 19 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року Ужгородською об'єднаною ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "АСІБ" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб з 01 жовтня 2013 року по 30 вересня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2016 року.

За результатами вказаної перевірки 10 січня 2017 року складено акт за № 1/13-2/36461416 (далі по тексту - акт перевірки) (а.с.а.с. 11-26).

У розділі "Висновок" акту перевірки Ужгородською об'єднаною ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області було зазначено, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема: "вимог п. 164.2, п.164.3 ст. 164 та п. 167.1 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого перевіркою донараховано податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 1154,92 грн.. "Роблячи такий висновок Ужгородська об'єднана ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області вказала, що позивачем невірно визначено базу оподаткування податку на доходи фізичних осіб протягом періоду з 01 січня 2014 року по 31 вересня 2016 року по фізичним особам ОСОБА_2 та ОСОБА_5

За наслідками розгляду акту перевірки 31 січня 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 52730,80 грн. (за податковими зобов'язаннями - 1154,92 грн., штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 48743,03 грн., пеня - 2832,85 грн.) (а.с. 9).

У відповідності до статті 168 пункту 168.1 підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статтею 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до статті 164 пунктів 164.2, 164.3 та 164.6 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку в тому числі включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) та дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу (підпункти 164.2.1, 164.2.5). При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах. Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Відповідно до статті 167 пункту 167.1 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01 січня 2014 року), ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до статті 167 пункту 167.1 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01 січня 2015 року), якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Відповідно до статті 167 пункту 167.1 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01 січня 2016 року), ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Перевіркою встановлено, що позивач за період, що перевірявся, на виконання умов договорів оренди з фізичною особою ОСОБА_5 та фізичною особою ОСОБА_2 за користування обладнанням, офісним-складським приміщенням та автомобілем виплачував вказаним фізичним особам кошти.

Відповідно статті 164 пунктів 164.2, 164.3 та 164.6, статті 167 пункту 167.1 Податкового кодексу України (в редакції станом на 01 січня 2014 року, 01 січня 2015 року та 01 січня 2016 року - і як зазначено вище - діяли різні ставки податку на доходи фізичних осіб від 15-20 %) перевіркою здійснено розрахунок сум податку на доходи фізичних осіб, що повинні були нараховані, утриманні та/або перераховані податковим агентом - ТОВ "АСІБ" з доходів платників податку - фізичних осіб ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3) протягом 01 січня 2014 року по 31 вересня 2016 року.

Відомості щодо сум нарахованого доходу від надання в оренду обладнання/майна, офісних-складських приміщень та транспортних засобів, суми фактично утриманого ТОВ "АСІБ" податку на доходи фізичних осіб належного до утримання податку фізичним особам ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3) наведено відповідачем помісячно в додатках до акту перевірки - Таблиці №№ 1-6 (а.с.а.с. 24-26) а також в розрахунках нарахування сум податку з доходів фізичних осіб (а.с.а.с. 115- 117).

Судом встановлено, що перевіркою згідно проведених розрахунків виявлено, що ТОВ "АСІБ" як податковим агентом за період, що перевірявся: занижено суму податку на доходи фізичних осіб до утримання та сплати з доходів ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2) у 2014 році на суму 5789,47 грн., у 2015 році на суму 10653,68 грн. з доходів ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3) у 2014 році на суму 1371,25 грн., у 2015 році на суму 170,66 грн.; - завищено суму податку на доходи фізичних осіб до утримання та сплати з доходів ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2) у 2016 ропі на суму 15012,14 грн., з доходів ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3) у 2016 році на суму 1818,00 грн.. У зв'язку з вищенаведеним донараховано податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 1154,92 грн. в тому числі: (5789,47 грн.+10653,68 грн.+1371,25 грн.+170,66 грн.-15012,14 грн.-1818 грн.).

З аналізу позовної заяви та під час розгляду справи по суті встановлено, що позивачем не заперечується допущення ним помилки щодо визначення (застосування) меншої ставки оподаткування.

Згідно зі статтею 126 пунктом 126.1 Податкового кодексу України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У той же час, статтею 127 пунктом 127.1 Податкового кодексу України передбачено, що не нарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом. До або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує, зокрема, суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України. Такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюють міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за нарахування і неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Судом зауважується, що не можна вважати виконаним обов'язку щодо нарахування і утримання та/або сплати (перерахування) податків, у випадку, коли, у спірному випадку, застосовано хибну ставку податку (меншу, ніж встановлено у певному податковому періоді).

З огляду на те, що позивачем допущено порушення щодо несплати (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, а не вчинено порушення щодо несвоєчасної сплати до бюджету узгодженої суми грошового зобов'язання - суд резюмує, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції на підставі положень статті 127 Податкового кодексу України.

У відповідності до статті 119 пункту 119.2 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до статті 129 пункту 129.4 Податкового кодексу України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. ОСОБА_1, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження. ОСОБА_1, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.

Відповідно до статей 6 частини 2, 19 частини 2 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 2 КАС України, її частини 2 пунктів 1, 3, 5, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно.

Оскаржуване позивачем рішення відповідає вищезазначеним критеріям.

У відповідності до статті 2 частини 3 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

У відповідності до статті 77 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем було доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 31 січня 2017 року за № НОМЕР_1.

З огляду на вищевказане, зважаючи на вказані норми Податкового кодексу України, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись статтями 2 частиною 3, 14 частиною 1, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АСІБ" (88000, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код 36461416) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Духновича, 52, ідентифікаційний код 39393632) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

СуддяОСОБА_6