Постанова

від 15.01.2018 по справі 825/1630/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/1630/17 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ключковича В.Ю.,

Літвіної Н.М.,

секретаря Козуб А.Г.,

за участі

представника позивача Коваленка О.Ю.,

представника відповідача Репеха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки-Агро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуки-Агро" звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.09.2017 року №№ 00003221400, 00003231400, 00003241400.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року позов задоволено повністю (а.с. 17-20).

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

09 січня 2017 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуки-Агро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просив апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року - без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явився представник відповідача (апелянт), який підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Прилуки-Агро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.10.2014 року по 31.12.2016 року, за результатом якої складено акт від 06.09.2017 № 499/14/39438023.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем: пп.134.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 49795 грн., у тому числі за 2016 року на суму 49795 грн.; п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 179760 грн., у тому числі за листопад 2016 року на суму 154589 грн., за грудень 2016р. на суму 25171 грн.; п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 83568 грн., у тому числі за грудень 2016 на суму 83568 грн.

На вказані висновки, викладені в акті перевірки, позивачем було направлено до ГУДФС у Чернігівській області письмові заперечення, за результатами розгляду яких, ГУДФС у Чернігівській області листом від 27.09.2017 року № 4851/10/25-01-14-01-06 повідомило позивача, що аргументи, викладені у письмових запереченнях, не є достатньо обґрунтованими та не можуть бути враховані при винесенні податкових повідомлень-рішень (а.с. 37-28).

На підставі висновків акту перевірки, податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення: від 29.09.2017 року №00003221400, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 179760 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 44 940 грн.; від 29.09.2017 року №00003231400, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту у розмірі 83568 грн.; від 29.09.2017 року №00003241400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 49795 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 12449 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.11.2016 року між позивачем та ТОВ Бромелінг укладено договір постачання товару № 07/11/2016.

ТОВ Бромелінг виписані податкові накладні від 09.11.2016 року № 199, 201, 200, 198, які зареєстровані в електронному вигляді в реєстрі податкових накладних.

Про реальність вказаних операцій також свідчать і товарно-транспортні накладні від 09.11.2016 року №ПП27, від 10.11.2016 року №ПП28, від 09.11.2017 року №ПП29, від 10.11.2017 року №ПП30, копії яких містяться в матеріалах справи.

Придбання сої ТОВ Прилуки-Агро відображено у рахунках: 201 Сировина і матеріали , 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками .

В подальшому рух сої щодо виробництва з неї олії соєвої та жмиху соєвого відображені по рахунку 26 Готова продукція .

За поставлений товар ТОВ Прилуки-Агро перераховано кошти згідно з платіжними доручення від 25.11.2016 року №371, від 01.12.2016 року №380, від 02.12.2016 року №381, про що зазначено в акті перевірки (а.с.24-26).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.11.2017 № 1003247609 ТОВ Бромелінг зареєстровано як юридична особа.

Податкові накладні по вказаним операціям зареєстровані в електронному вигляді у відповідності до чинного законодавства (а.с.104,106,108).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.12.2016 року ТОВ Прилуки-Агро укладено договір постачання товару з ТОВ Дронт , яке зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.11.2017 № 1003247638.

На підставі накладних від 12.12.2016 року № 217, 218 ТОВ Прилуки-Агро купило у ТОВ Дронт сою в кількості 27,12 т на суму 282048 грн. (в тому числі ПДВ- 47008 грн.), 24,8 т на суму 257920 грн. (в тому числі ПДВ- 42986,67 грн.).

По вказаних операціях ТОВ Дронт виписані податкові накладні від 12.12.2016 року відповідно №№ 217, 218, які зареєстровані в електронному вигляді.

Про реальність вказаних операцій свідчать також і товарно-транспортні накладні від 12.12.2016 року №ПП34, від 12.12.2016 №ПП35.

Придбання сої позивачем також відображено у відповідних рахунках: 201 Сировина і матеріали , 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками . В подальшому рух сої щодо виробництва з неї олії соєвої та жмиху соєвого відображені по рахунку 26 Готова продукція .

За поставлений товар ТОВ Прилуки-Агро перераховано кошти згідно з платіжними дорученнями від 25.11.2016 року №371, від 01.12.2016 року №380, від 02.12.2016 року №381, про що зазначено в акті перевірки.

Податкові накладні по вказаних операціях зареєстровані в електронному вигляді у відповідності до чинного законодавства, про що свідчать квитанції про їх реєстрації в реєстрі податкових накладних (а.с.112,114).

Вироблені у вказані періоди (шляхом переробки із сої соєвих олії та жмиху) олія та жмих соєві реалізовані покупцям, що підтверджує факт реального руху ТМЦ та зміни майнового стану позивача, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (на час формування спірних сум валових витрат), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому, відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України, під собівартістю реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу розуміються витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В контексті наведеного, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України передбачено, що дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У той же час, згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та їм присвоєно індивідуальні податкові номери.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Посилання апелянта на те, що контрагенти позивача ТОВ Бромелінг та ТОВ Дрон не подавали податкової звітності та не знаходяться за місцем реєстрації, як на підставу визнання статусу фіктивності даних товариств, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в своїй постанові від 05.04.2016 року в справі №2а/0470/12010/12.

Що стосується наявних в Єдиному реєстрі судових рішень ухвал слідчих суддів щодо здійснення кримінальних проваджень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.258-5 та ч.2 ст.205 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції)ю вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Тобто факт порушення кримінальної справи, протокол допиту свідків за відсутності обвинувального вироку не є достатніми доказами для висновку про нікчемність правочинів, укладених підприємствами, адже повинні бути відповідні судові рішення, що набрали законної сили, які б підтверджували ті чи інші юридичні факти.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду в суді апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ключкович В.Ю.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 17 січня 2018 року.