Постанова

від 16.01.2018 по справі 820/3150/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Панченко О.В.

Суддя-доповідач: Ральченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3150/17 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017, суддя Панченко О.В., повний текст складено 13.10.17 по справі № 820/3150/17

за позовом Приватного науково-виробничого підприємства "Мікротех"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне науково-виробниче підприємство "МІКРОТЕХ" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0002291403 від 26.07.2017 року, №0002281403 від 26.07.2017 року та №0002271403 від 26.07.2017 року, прийнятих на підставі акту про результати документальної планової виїзної перевірки Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" від 10.07.2017 року за №7093/20-40-14-03-07/30291682;

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.

На підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим, відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р., валютного - за період з 01.01.2017р. по 31.03.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р.

За результатами перевірки складено акт від 10.07.2017р. №7093/20-40-14-03-07/30291682, яким встановлено порушення п.п.44.1, п.п.44.2 ст.44, п.п.14.1.36, п.п.14.1.54, п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134, п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (в редакції станом на 01.01.2014 зі змінами та доповненнями, у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-УІІІ), Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати" П(С)БО16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248, п.2 ст.З, ст.4 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Національного положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за №336/22868, Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 311 104 грн., у тому числі: 2014 - 286 309 грн., 2015-24 795 грн.; непідтвердження отримання Приватним науково-виробничим підприємством "МІКРОТЕХ" товарів (робіт, послуг) у постачальників: ПП "ВІАРТ" (податковий номер 33204854, м. Київ), ТОВ "СКАЙ ТАЙМ" (податковий номер 39218087, м. Харків) та відповідно не підтвердження факту реалізації таких товарів покупцям при визначенні доходів від цієї реалізації Приватним науково-виробничим підприємством "МІКРОТЕХ" зайво включено до складу доходів суму 2253897 грн., в тому числі за 2014 рік - 2161397 грн., за 2015 рік - 92500 грн.; проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат, не мають реального товарного характеру, тобто взаємовідносини з: ПП "ВІАРТ" (податковий номер 33204854, м. Київ), ТОВ "СКАЙ-ТАЙМ" (податковий номер 39218087, м. Харків) мають ознаки нереальності господарських операцій по ланцюгу до "вигодонабувача" на загальну суму 2253897 грн., в тому числі за 2014 рік - 2161397 грн., за 2015 рік-92500 грн.; ст. 185, ст. 186 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 360144 грн.; непідтвердження отримання Приватним науково-виробничим підприємством "МІКРОТЕХ" товарів (робіт, послуг) у постачальників: Приватним науково-виробничим підприємством "МІКРОТЕХ" (податковий номер 33204854, м.Київ), ТОВ "СКАЙ ТАЙМ" (податковий номер 39218087, м. Харків) та відповідно не підтвердження факту реалізації таких товарів покупцям при визначенні складу податкових зобов'язань всього в сумі 450780 грн.; проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тобто взаємовідносини з: ПП "ВІАРТ" (податковий номер 33204854, м. Київ), ТОВ "СКАЙ ТАЙМ" (податковий номер 39218087, м. Харків) мають ознаки нереальності господарських операцій по ланцюгу до "вигодонабувача" на загальну суму 450780 грн.; п. 120-1.1. ст. 120-1 Податкового кодексу України не здійснено своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; п.2 ст.6 розділу II, п.п.1.1 п.1 ст.7 та ч.5 ст.8 розділу Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме - за липень 2015р. на суму допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок не нараховано 33,2% єдиного внеску у сумі 32570 грн.; ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" несвоєчасна сплата єдиного внеску за періоди: серпень 2014р., листопад 2014р., січень 2015р., березень-квітень 2015р.та червень 2015р.;

В подальшому, Головним управлінням ДФС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.07.2017р. №0002291403, яким Приватному науково-виробничому підприємству "МІКРОТЕХ" зменшено суму податкового кредиту у розмірі 450780 грн.; №0002281403, яким Приватному науково-виробничому підприємству "МІКРОТЕХ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 210741,25 грн., з яких 168593 грн. - основний платіж, 42148,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0002271403, яким Приватному науково-виробничому підприємству "МІКРОТЕХ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 382680,00 грн., з яких 311103 грн. - основний платіж, 71577 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

Колегія суддів погоджуєтьсчя із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1 9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно зі ст. 1, ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Згідно з пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, : виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Як встановлено судовим розглядом, у перевіреному періоді Приватне науково-виробниче підприємство "МІКРОТЕХ" мало господарські взаємовідносини з ПП "ВІАРТ".

Відповідно до договору поставки №42-2014 від 30.05.2014 року, укладеного між Приватним науково-виробничим підприємством "МІКРОТЕХ" (покупець) та ПП "ВІАРТ" (постачальник), постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю обладнення, інструмент, матеріали (товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним правочином надано копії видаткових накладних (т.1 а.с.133-157), податкових накладних (т.1 а.с.177-202), товаро-транспортних накладних (т.1 а.с. 158-176), виписку по рахунку Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" за період з 01.07.2014 року до 31.12.2015 року ( т.1 а.с.131), звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку 26000052298481 Приватного науково-виробничого підприємства "МІКРОТЕХ" з 01.07.2014р. по 30.09.2014р. (т.1 а.с.132)

Дослідивши зазначену первинну документацію колегія суддів зазначає, що остання підтверджує реальних характер вчинення господарських операцій позивачем із ПП "ВІАРТ".

Також встановлено, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ДІСТІПРОМ".

На підтвердження реальності господарських операцій із вказаним кнтрагентом надано виписку по рахунку №26007000071534 з 01.07.2014р. по 31.12.2015р. (т.1 а.с.203); звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку 26000052298481 з 01.10.2014р. по 31.12.2014р. (т.1 а.с.204); копії рахунків-фактури: №69 від 26.09.2014р. на суму 58200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9700,00 грн.), №82 від 16.10.2014р. на суму 59700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9950,00 грн.), №69 від 26.09.2014р. на суму 58200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9700,00 грн.), №82 від 16.10.2014р. на суму 59700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9950,00 грн.) (т.1 а.с. 205-208); копії податкових накладних: №69 від 26.09.2014 року на суму 58200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9700,00 грн.), №82 від 16.10.2014р. на суму 59700,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9950,00 грн.) (т.1 а.с.209-210); копії товаро-транспортних накладних: № 69 від 26.09.2014р. на суму 58200,00 грн., № 82 від 16.10.2014р. на суму 59700,00 грн. (т.1 а.с. 211-212).

Крім того, позивач проводив господарські операції з ТОВ "ДІСТІ-СТОК", що підтверджується випискою по рахунку №26007000071534 з 01.07.2014р. по 31.12.2015р. (т.1 а.с.213); звітом про дебетові і кредитові операції по рахунку 26000052298481 з 01.07.2014р. по 30.09.2014р., з 01.10.2014р. по 31.12.2014р., з 01.01.2015р. по 01.03.2015р. (т.1 а.с.214-216); копіями рахунків-фактури (т.1 а.с.217-233); копіями видаткових накладних (т.2 а.с.1-2); копіями податкових накладних (т.2 а.с.3-15); копіями товаро-транспортних накладних: №69 від 26.09.2014р. на суму 58200,00 грн., №82 від 16.10.2014р. на суму 59700,00 грн. (т.1 а.с. 211-212).

Також, у підтвердження господарських операцій з ТОВ "СКАЙ ТАЙМ" надано виписку по рахунку №26007000071534 з 01.07.2014р. по 31.12.2015р. (т.2 а.с.16); звіт про дебетові і кредитові операції по рахунку 26000052298481 з 01.10.2014р. по 31.12.2014р. (т.2 а.с.17); копії рахунків-фактури (т.2 а.с.18-45); копії видаткових накладних (т.2 а.с.46-75); копії податкових накладних (т.2 а.с.108-135); копії товаро-транспортних накладних (т.2 а.с.83-107).

Отже, на підставі викладеного колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо підтвердження факту реальності госопдарських операцій, що здійснені Приватним науково-виробничим підприємством "МІКРОТЕХ" із ПП "ВІАРТ", ТОВ "СКАЙ ТАЙМ", ТОВ "ДІСТІ-СТОК", ТОВ "ДІСТІПРОМ".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що при укладанні та виконанні зазначених договорів, здійснення операцій дії господарюючих субєктів були направлені на реальне настання юридичних наслідків.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно діяльності підприємств-контрагентів, а саме про неможливість поставки товару (виконання робіт), зазначених в податкових накладних та видаткових накладних, колегія суддів, що належними в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення суду про визнання правочину недійсним.

У ході судового розгляду справи не надано доказів зазначених вище обставин.

Слід вказати, що лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких обставин колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів та господарських операцій за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

Враховуючи наведене, колегія суддів підтримує виснвоки суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0002291403 від 26.07.2017 року, №0002281403 від 26.07.2017 року та №0002271403 від 26.07.2017 року є неправомірним, а тому підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 по справі № 820/3150/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов