Рішення

від 15.01.2018 по справі 911/3356/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2018 р. Справа № 911/3356/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

товариства з обмеженою відповідальністю «УКРРОС-ТРАНС»

до: 1. приватного сільськогосподарського підприємства «АГРОПРОМЕНЕРГО» ;

2. товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙД ІМПОРТ ЛТД.» ;

про солідарне стягнення 898 253,40 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Потапчук Ю.А.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1 - предст., дов. від 31.10.2017 № 31/10

відповідач-1 - ОСОБА_2 - предст., дов. від 01.12.2017

відповідач-2 - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Транс» (позивач) до приватного сільськогосподарського підприємства «Агропроменерго» (відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Імпорт ЛТД» (відповідач-2) про солідарне стягнення 898 253,40 грн.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач-1 не передав у власність позивача продукцію (олію соєву сиру нерафіновану) на всю суму оплачених грошових коштів в розмірі 1 316 177,40 грн., які були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача, здійснивши лише часткову поставку продукції на суму 417 924,00 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 898 253,40 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2017 порушено провадження у справі № 911/3356/17 та призначено до розгляду на 04.12.2017.

01.12.2017 на адресу суду (вх. номер 176/17) від відповідача-2 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно приватного сільськогосподарського підприємства «Агропроменерго» з забороною його відчуження, а також накладення арешту на всі банківські рахунки приватного сільськогосподарського підприємства «Агропроменерго» в межах ціни позову.

Також через канцелярію суду 01.12.2017 позивачем було подано витребувані судом документи, зокрема, банківські виписки по рахунку позивача, які залучені до матеріалів справи.

Від відповідача-2 01.12.2017 до суду було подано заяву (вх. номер 25695) в порядку ст. 22 ГПК України (в редакції, що діяла станом на 01.12.2017), про визнання позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі, а також заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача-2. Вказані заяви прийняті судом до розгляду.

04.12.2017 представником відповідача-1 подано до суду (вх. номер 25748) клопотання про витребування оригіналів доказів та призначення судової фізико-хімічної експертизи.

04.12.2017 суд після відкриття судового засідання, з'ясування необхідності роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків і з'ясування наявності клопотань і заяв, перейшов безпосередньо до розгляду позовних вимог по суті.

Присутній в судовому засіданні 04.12.2017 представник позивача обґрунтував в усному порядку заявлені вимоги та висловив свою позицію з приводу клопотання про призначення судової експертизи та витребування доказів, в задоволенні якого просив відмовити.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача-1 проти позову заперечував та просив клопотання про витребування документів та призначення експертизи, задовольнити.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання про призначення судової фізико-хімічної експертизи, яке обґрунтоване необхідністю дослідження періоду часу виконання підписів генерального директора ТОВ Укррос-Транс ОСОБА_3 на Договорі поруки 01/11 від 01.11.2016 та інших документах (листах від 26.02.2016 та від 16.03.2016 та вимозі від 04.04.2016), заслухавши думку представника позивача, а також дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які стосуються заявлених позовних вимог, суд зазначив про відсутність необхідності використання спеціальних знань та підстав для призначення судової фізико-хімічної експертизи, оскільки дослідження вказаних в клопотанні документів, не впливає на правильне та об'єктивне вирішення спору по суті, у зв'язку з чим в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

З приводу клопотання відповідача-1 про витребування оригіналів доказів з посиланням на приписи ст. 36 ГПК України (в редакції, що діяла станом на 04.12.2017), зокрема, оригіналів доданих до позовної заяви документів, то в задоволенні поданого клопотання також було відмовлено з підстав необґрунтованості.

В судовому засіданні 04.12.2017, за усним клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи з метою підготовки відзиву на позов, було оголошено перерву до 11.12.2017.

11.12.2017 від відповідача-1 до суду надійшло клопотання про перенесення судового засідання та надання часу для примирення сторін. До вказаного клопотання додано пропозицію щодо мирного врегулювання спору та примірник підписаної з боку відповідача-1 мирової угоди, відповідно до якої відповідач-1 сплачує позивачу надмірно отримані грошові кошти в розмірі 898 253,40 грн. шляхом щомісячного перерахування на розрахунковий рахунок позивача в розмірі 50000,00 грн. Зазначені документи залучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.12.2017 було розглянуто подану відповідачем-2 заяву про забезпечення позову, яка з боку позивача була підтримана, та встановлено наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла станом на 11.12.2017), господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.

З урахуванням вищенаведених норм, суд зазначає, що заявник, повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на її недоведеність.

В судовому засіданні 11.12.2017 було оголошено перерву до 15.01.2018, у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача-1 щодо можливого мирного врегулювання спору.

15.12.2017 набрав чинності ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017; відповідно до пункту 9 Перехідних положень ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відтак, справу №911/3356/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті, до якої суд перейшов у судовому засіданні 04.12.2017.

15.01.2018 від позивача на адресу суду надійшли пояснення, з яких вбачається, що сторони не дійшли згоди з приводу укладення мирової угоди. Вказаний лист залучено до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні представник позивача озвучив заявлені вимоги з підстав викладених в позові, які просив задовольнити повністю.

Відповідач-1 письмового відзиву на позов не подав, однак усно проти викладених в позові вимог, заперечив.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, у судовому засіданні 15.01.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

01 грудня 2015р. між Приватним сільськогосподарським підприємством Агропроменерго (продавець) та ТОВ Укррос-транс (покупець) був укладений Договір поставки №011215, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати окремими партіями у власність покупця олію соєву сиру нерафіновану, українського походження, виробництва 2015 року (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.2. Договору, найменування, асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію товару визначається сторонами у Специфікаціях, які є невід'ємними додатками до даного Договору

Відповідно до п. 2.2. Договору, розрахунки за даним договором здійснюються протягом 60 (шістдесяти) банківських днів від дати поставки товару покупцю, якщо інше не вказано у Специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2015р. платіжним дорученням №5355 позивач перерахував на розрахунковий відповідача-1 - 1 316 177,40 грн., що підтверджується також реєстром платіжних документів.

Після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, 17 лютого 2016 року сторони погодили та підписали Специфікацію №1 до Договору поставки №011215 від 01 грудня 2015р. відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця 22 м.т.(+/-10% за вибором Покупця) олії соєвої сирої нерафінованої, за ціною 15 275,00 грн. за 1 м.т. (без ПДВ), ціна 1 м.т. (з ПДВ) 18 330,00 грн., загальна сума 403 260,00 грн.

На підставі видаткової накладеної від 18.02.2016 №26, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками підприємств, відповідачеві-1 було поставлено 22,8 т олії на загальну суму 417 924, 00 грн. (разом з ПДВ), про що 19.02.2016 сторонами додатково підписано ОСОБА_3 прийому-передачі товару №1 до Специфікації №1 від 17 лютого 2016р. до Договору поставки №011215 від 01 грудня 2015р.

Зі слів позивача, протягом дії Договору, зокрема - до 31 грудня 2016р., жодної іншої поставки товару не було, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався з листами (вих. №103/01-01/16 від 26 лютого 2016р.; вих. №245/01-01/16 від 16 березня 2016р.; вих. №300/01-01/16 від 4 квітня 2016р.) до відповідача-1 з проханням поставити товар на суму 898 253,40 грн. (1 316 177,40 - 417 924,00) або повернути позивачу надмірно сплачені грошові кошти. Докази відправлення зазначених листів містяться в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що вимоги щодо поставки товару на залишок перерахованої на розрахунковий рахунок відповідача-1 суми, а також повернення вказаних коштів отриманих за платіжним дорученням від 17 грудня 2015р. №5355 позивачеві не надано, останній і звернувся до суду з відповідним позовом.

Так, судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно господарського законодавства України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначалось вище, відповідач-1 проти заявленого позову заперечує, однак письмового відзиву на позов з посиланням на відповідні докази щодо повернення коштів чи доказів, які свідчать про поставку товару на всю суму перерахованих грошових коштів, суду не надав.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, зокрема, підписаний з боку директора ПСГП Агропроменерго проект мирової угоди, останнім не заперечується факт надмірно отриманих грошових коштів в розмірі 898 253, 40 грн., які повернуті позивачеві не були.

Враховуючи вищевикладені обставини та матеріали справи, зважаючи на те, що доказів, які б свідчили про поставку товару на суму передоплати та/або про повернення грошових коштів, сплачених позивачем, відповідачем-1 надано не було, звернення позивача до суду про стягнення грошових коштів в розмірі 898 253,40 грн., сплачених за товар в якості попередньої оплати, є правомірним та обґрунтованим.

Як свідчать матеріали справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань взятих на себе відповідачем-1 між позивачем (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд Імпорт ЛТД. (поручитель), 01 листопада 2016 року було укладено Договір поруки №01/11, відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Приватного сільськогосподарського підприємства Агропроменерго , що виникли з Договору поставки №011215 від 01.12.2015 р. (Основний Договір).

Згідно п. 2.2. Договору поруки, заборгованість Приватного сільськогосподарського підприємства Агропроменерго перед кредитором складає 898 253,40 грн., що відповідає надмірно сплаченим грошовим коштам, які були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю Укррос-Транс на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агропроменерго .

Відповідно до п. 3.1. Договору поруки, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання Боржником забезпеченого зобов'язання.

Згідно п. 3.2. Договору поруки, поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов'язання за Основним Договором в повному обсязі, зокрема, щодо поставки товару, а також щодо повернення надмірно сплачених кредитором грошових коштів на рахунок Боржника.

Відповідно до п. 4.1. Договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно Основного Договору у сумі, що дорівнює 898 253,40 грн., а також за відшкодування Кредитору збитків та сплату неустойки.

Згідно п. 5.1.1. Договору поруки, при порушенні боржником зобов'язання перед Кредитором за Основним Договором, виконати за боржника зобов'язання у 5 (п'яти) денний строк з дня отримання вимоги від Кредитора.

04 жовтня 2017 року, позивачем було направлено на адресу відповідача-2 вимогу №0491/01-01/17 про виконання обов'язку поручителя, проте станом на день подання позовної заяви свій обов'язок відповідач-2 не виконав. При цьому, як зазначалось вище, відповідач-2 проти заявленого позову не заперечує.

Беручи до уваги вищевикладені обставини та матеріали справи, оскільки ані відповідач-1, ані відповідач-2 не виконали своїх договірних зобов'язань, вимога позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів грошових коштів в розмірі 898 253,40 грн., сплачених за товар, в якості передоплати, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів .

Разом з тим, варто зазначити, що у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в пп. 4.1 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013р. № 7.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, пункту 9 Перехідних положень ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з приватного сільськогосподарського підприємства Агропроменерго (27400, Кіровоградська обл., м. Знам'янка, вул. 8 Робітнича, 3, код ЄДРПОУ 05526574) та товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Імпорт ЛТД. (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, вул. Промислова, 6, код ЄДРПОУ 39741754) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укррос-Транс (02160, м. Київ, вул. Березнева, 10, к. 310, код ЄДРПОУ 30056859) - 898 253 (вісімсот дев'яносто вісім тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 40 коп. надмірно сплачених грошових коштів.

3. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства Агропроменерго (27400, Кіровоградська обл., м. Знам'янка, вул. 8 Робітнича, 3, код ЄДРПОУ 05526574) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укррос-Транс (02160, м. Київ, вул. Березнева, 10, к. 310, код ЄДРПОУ 30056859) - 6 736 (шість тисяч сімсот тридцять шість) грн. 90 коп. судового збору.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Імпорт ЛТД. (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, вул. Промислова, 6, код ЄДРПОУ 39741754) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укррос-Транс (02160, м. Київ, вул. Березнева, 10, к. 310, код ЄДРПОУ 30056859) - 6 736 (шість тисяч сімсот тридцять шість) грн. 90 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 17.01.2018

Суддя О.В. Щоткін