Рішення

від 11.01.2018 по справі 915/1204/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року Справа № 915/1204/17

м. Миколаїв

За позовом: Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАНАЙС» (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 13/5, офіс 30; ідентифікаційний код 40104725)

про: стягнення 264946,49 грн.

Суддя: Смородінова О.Г.

Секретар судового засідання: Долгова А.О.

Учасники справи (представники): не з'явилися.

Суть спору:

В порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991 ) :

13 листопада 2017 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 20171103РВ00-703 від 09.11.2017, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАНАЙС» заборгованість за договором банківського обслуговування від 02.12.2015 за послугою «гарантований платіж» станом на 06.11.2017 в розмірі 264946,49 грн., з яких: 180000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 67520,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 17426,49 грн. - пеня.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: заяви відповідача від 02.12.2015 про відкриття поточного рахунку; заяви від 02.12.2015 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг - які разом складають договір банківського обслуговування від 02.12.2015; розділом 3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг; заявки відповідача № 190 від 30.03.2017; розрахунку заборгованості за договором б/н від 02.12.2015 станом на 06.11.2017; норм статей 639, 1054, 629, 599, 6112, 625 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що ПАТ КБ «Приватбанк» надав ТОВ «ЗАНАЙС» кредитні кошти за послугою «гарантований платіж» за його заявкою № 190 від 30.03.2017 в розмірі 180000,00 грн., однак останній, скориставшись кредитними коштами в розмірі 180000,00 грн., не здійснив погашення заборгованості, в зв'язку з чим заборгованість стала простроченою.

З огляду на викладене, позивач вважав за необхідне захистити свої права шляхом стягнення з ТОВ «ЗАНАЙС» суми заборгованості в розмірі 264946,49 грн.

Ухвалою суду від 16.11.2017 порушено провадження у справі № 915/1204/17 з призначенням її розгляду на 12 грудня 2017 року та викладено вимоги до відповідача.

12.12.2017 в судове засідання з'явився уповноважений представник позивача ОСОБА_2, який подав до суду за супровідним листом б/н від 12.12.2017 (вх. № 17629/17 від 12.12.2017) додаткові докази, а також письмово пояснив періоди нарахування заборгованості.

Відповідач вимог ухвали суду від 16.11.2017 не виконав, відзиву на позов не надав, свого повноважного представника в судове засідання 12.12.2017 не направив, хоча про час та місце його проведення вважався повідомленим належним чином.

Так, копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.11.2017 у справі № 915/1204/17, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» .

Відповідно до абз. абз. 1, 3 пп. 3.9.1 пп. 3.9 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що процесуальний документ надіслано зазначеній юридичній особі в порядку, визначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами).

Згідно з абз. 3 пп. 3.9.2 пп. 3.9 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами), неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду судом даної справи.

У судовому засіданні 12.12.2017:

- суд, проаналізувавши зазначені обставини, враховуючи відсутність обмежень для початку розгляду справи по суті (зміна предмету або підстави позову, подання зустрічного позову), розпочав розгляд справи по суті;

- уповноважений представник позивача ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

За наслідками проведеного судового засідання, ухвалою від 12.12.2017розгляд справи було відкладено на 11 січня 2018 року та викладено вимоги до відповідача щодо надання відзиву.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017 , яким, зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції .

11.01.2018 представники сторін у судове засідання не з'явилися.

При цьому, відповідач ані правом, передбаченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 1798-XII від 06.11.1991 ) , ані правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 ) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву на позовну заяву та заперечень проти позову не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань до суду не направив, причини неявки у судове засідання 11.01.2018 не повідомив, про час та місце розгляду справи так само вважається повідомленим належним чином, оскільки копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 12.12.2017 у справі № 915/1204/17, направлена на адресу місця проживання відповідача, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» .

Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, суд зазначає про процесуальне оформлення переходу на нові правила розгляду даної справи та повідомляє про продовження розгляду справи по суті, оскільки правові підстави для продовження розгляду справи зі стадії підготовчого провадження відсутні, так як розгляд справи вже було розпочато по суті.

За приписами ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Розгляд справи по суті було розпочато судом 12.12.2017, отже процесуально визначений тридцятиденний строк закінчується 11.01.2018, в зв'язку з чим розгляд справи відбувся саме в даному судовому засіданні.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

11.01.2018 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши в попередньому судовому засіданні уповноваженого представника позивача ОСОБА_2, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

02 грудня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАНАЙС» в особі директора ОСОБА_3 було підписано заяву на відкриття рахунку (поточний рахунок 26005053227680) в банківській установі.

Також 02 грудня 2015 року відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Найменування банка: Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 банк «Приватбанк» .

Підписавши дану заяву, клієнт висловив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з даною заявою складають Договір банківського обслуговування.

30.03.2017 за допомогою системи Internet Banking Приват24 відповідачем була сформована заявка № 190 на гарантований платіж про перерахування 09 квітня 2017 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОАГРО» (код ЄДРПОУ 40320248) на рахунок 26000924424496, код банку (МФО) 320478, призначення платежу: оплата за будівельні матеріали за рах. № 23 від 28.03.2017 у сумі 150000,00 грн., ПДВ - 20% 30000,00 грн., тобто, як вказує позивач, - за рахунок кредитних коштів у розмірі 180000,00 грн.

09.04.2017 грошові кошти розмірі 180000,00 грн. були перераховані позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПОАГРО» (код ЄДРПОУ 40320248) на рахунок 26000924424496, що підтверджується меморіальним ордером № HSAV9BO0N5 (а. с. 49).

Згідно виписок банку по рахункам ТОВ «ЗАНАЙС» № 20621053207228 [26005053227680] та № 20670053219104 [26005053227680] (а. с. 21-22), відповідач, отримавши 09.04.2017 вказані в заявці грошові кошти, взяті на себе договірні зобов'язання не виконав, внаслідок чого після 10.05.2017 кредит в розмірі 180000,00 грн. винесено банком на прострочку.

Наведені факти та обставини не були спростовані відповідачем по справі.

Позивач стверджує, що належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання, однак відповідач не здійснив повернення банку використаних кредитних кошти в розмірі 180000,00 грн.

Предметом даного позову виступає майнова вимога банку щодо стягнення з клієнта заборгованості по неповернутому банківському кредиту за послугою «гарантований платіж» , відсоткам та пені.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про кредитні зобов'язання.

Так, згідно з приписами статей 1054 (ч. 1), 1048 (ч. 1) Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч. 2 ст. 639 та ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Матеріали справи свідчать, що на виконання договірних зобов'язань банком 09.04.2017 перераховано на рахунок отримувача за заявкою відповідача кредитні кошти в сумі 180000,00 грн.

Порядок надання кредиту за послугою «гарантований платіж» регламентований розділом 3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови).

Так, згідно з п. 3.2.2.1 Умов банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати Клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки. Відновлювана кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому (гарантованим платежам), термін повернення яких не перевищує терміну повернення кредиту, і які можуть бути змінені або скасовані Позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування Інтернет - клієнт - банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з наступним перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок одержувачів, зазначених в заявці.

Відповідно п. 3.2.2.2 Умов Клієнт погашає заборгованість по кредиту у розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в дату повернення кредиту, але не пізніше 30 днів після настання терміну повернення кредиту. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструмента в розмірі 4% річних (але не менше 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного в заявці Клієнта (розмір винагороди може бути зменшено на розсуд Банку в односторонньому порядку). Винагорода за надання фінансового інструмента сплачується Клієнтом у дату надання в ОСОБА_1 заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 р.), та починаючи з 01.02.2016 р. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016 р.).

У випадку не погашення заборгованості Клієнтом по кредиту в термін до 30 днів включно, на 31-й день - заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт сплачує відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016 р.), і відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими з 01.02.2016 р.).

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що:

По-перше, позивачем дійсно належним чином виконано взяті на себе договірні зобов'язання та надано відповідачу обумовлену договором від 02.12.2015 суму грошових коштів в розмірі 180000,00 грн. за послугою гарантований платіж , що підтверджується відповідними доказами.

По-друге, відповідач, зі свого боку, не погасив отриманий кредит та не сплатив передбачені договором кошти на погашення заборгованості, отже - в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів повернення банку заборгованості за кредитом та по відсоткам, станом на час прийняття рішення судом, відповідачем не надано, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано.

Позивачем вказано, що

Заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 67520,00 грн. утворилася за період з 09.04.2017 по 06.11.2017.

Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 17426,49 грн. нарахована за період з 30.06.2017 по 06.11.2017 (з урахуванням даних про погашення 30.08.2017 суми 10100,00 грн.).

Перевіривши надані позивачем розрахунки по даній справі, суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 02.12.2015 в розмірі 264946,49 грн., з яких: 180000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 67520,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 17426,49 грн. - пеня, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Беручи до уваги наведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, суд вирішив позов задовольнити в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 165, 220, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАНАЙС» (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 13/5, офіс 30; ідентифікаційний код 40104725) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за договором банківського обслуговування від 02.12.2015 за послугою «гарантований платіж» станом на 06.11.2017 в розмірі 264946,49 грн., з яких: 180000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 67520,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 17426,49 грн. - пеня; та судовий збір в розмірі 3974,20 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 17 січня 2018 року.

Суддя О.Г. Смородінова