Рішення

від 16.01.2018 по справі 916/3128/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕННЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2018 р. Справа № 916/3128/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А.

розглянувши матеріали справи № 916/3128/17

Позивач: Сільськогосподарський виробничий кооператив „ДОЛИНСЬКЕ» (68810, Одеська обл., Ренійський р-н, с. Долинське, вул. Центральна, 131)

Відповідач: Приватне підприємство „АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 3 А)

Про: стягнення 55412,96 грн.

на підставі: не виконання рішення суду по справі № 916/2123/17

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : 14.12.2017 року Сільськогосподарський виробничий кооператив „ДОЛИНСЬКЕ» (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» (далі - Відповідач) про стягнення 55412,96 грн. на підставі не виконання рішення суду по справі № 916/2123/17.

14.12.2017 року суд порушив провадження по справі.

21.12.2017 року суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі з повідомленням сторін, в порядку ст. 247 - 252 ГПК України та надав Відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, а саме - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачу строк надання відповіді на відзив та відповідачу заперечення на відповідь на відзив, в порядку ст. 166, 167 ГПК України - до 16.01.2018 року.

Копія ухвали про відкриття провадження по справі була направлена Відповідачу за адресою місцезнаходження юридичної особи та повернулась до суду з відміткою: „через незапит» . Тому, за приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України Відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження по справі.

На підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України у зв'язку із ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В :

28.08.2014 року відповідно до видаткової накладної №45 від 28.08.2014р. позивач здійснив на користь відповідача поставку товару на загальну суму 57969,60 грн.

Кошти за отриманий товар Відповідачем сплачено не було, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.11.2017 року позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Долинське" до Приватного підприємства "АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ" про стягнення 57969.6грн. по справі № 916/2123/17 було задоволено повністю.

01.12.2017 року вказане рішення набрало законної сили.

За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням Господарського суду Одеської області від 13.11.2017р. по справі №916/2123/17 встановлено факт отримання 28.08.2014р. відповідачем від позивача товару на загальну суму 57969,60 гривень та наявності заборгованості відповідача за вказаний товар, поставлений за видатковою накладною №45 від 28.08.2014р. на загальну суму 57969,60гривень., яка, зважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору та на приписи частини першої етапі 692 ЦК України, мала бути сплачена Відповідачем безпосередньо після приймання товару, але сплачена не була.

Відповідачем 04.12.2017р. було добровільно виконано рішення суду в частині погашення боргу шляхом перерахування грошових коштів у сумі 57969,60грн. на рахунок позивача 04.12.2017р., що підтверджується платіжним дорученням №185 від 04.12.2017р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено у ч. 6 ст. 265ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. (п.7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України N 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідно до ст.82 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу є обов'язковими для врахування господарським судом при вирішенні справи з застосуванням таких норм.

26.04.2017 року Верховний Суд України у своїй постанові по справі №918/329/16 (доступна у єдиному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/66301112 ) сформулював правову позицію щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат після виконання боржником основного зобов'язання.

Так, відповідно до правових позицій Верховного суду України встановлено, що інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК, внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і.право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення суми боргу не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України за час прострочення.

Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства розраховано інфляційні за період з 14.12.2014 року по 04.12.2017 року в розмірі 50238,58 грн. та 3% річних в розмірі 5174,38 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „АГРОТЕХПРОДСЕРВІС-ІЗМАЇЛ» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 3 А, код - 33773707) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу „ДОЛИНСЬКЕ» (68810, Одеська обл., Ренійський р-н, с. Долинське, вул. Центральна, 131, код - 03767972): 50238 гривень 58коп. інфляційних; 5174 гривні 38 коп. сплати 3% річних та 1600 гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 січня 2018 р.

Суддя О.А. Демешин