Рішення

від 18.01.2018 по справі 569/8374/17

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/8374/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року Рівненський міський суд

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Соломон О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Декор про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Декор про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку та середнього заробітоку за час затримки розрахунку при звільненні звернувся ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач розмір заявлених позовних вимог уточнив. Просить суд їх задоволити та стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 17 січня 2012 року по 06 червня 2016 року в розмірі 6313,15 грн.; грошову компенсацію за невикористану відпустку (три щорічні відпустки) в розмірі 4405,00 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з червня 2016 року по листопад 2017 року в розмірі 24 233,50 грн.; перерахувати в ПФ України грошові кошти за лютий-травень включно 2016 року в розмірі 1877,86 грн.

В судове засідання представник відповідача повторно не з'явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач по справі працював на ТзОВ ОСОБА_2 Декор на посаді підсобного робітника з 17 січня 2012 року.

На підставі наказу №5 від 23 травня 2016 року позивач звільнений у зв'язку з переведенням на роботу у ТзОВ Декор Бренд на підставі п.5 ст.36 КЗпП України з 23 травня 2016 року.

За період роботи з 17 січня 2012 року по 06 червня 2016 року позивачу не було виплачено заробітну плату.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В судовому засіданні було встановлено, що всупереч вимогам частини першої статті 116 КЗпП України , відповідач при звільненні позивача остаточного розрахунку з ним не провів та не виплатив усіх належних сум при звільненні з товариства, а саме, не виплатив заробітну плату, вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку, а саме заборгованість по заробітній платі становить 6313,15 грн. та компенсація за невикористану відпустку становить 4405,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки зазначені в статті 116 цього Кодексу , тобто в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи те, що відповідач на час звільнення позивача не здійснив з ним остаточний розрахунок по заробітній платі, він зобов'язаний сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з червня 2016 року по листопад 2017 року.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивачем не надано довідки про середньомісячний його заробіток. Тому суд виходить при розрахунку заборгованості з мінімальної заробітної плати, яка існувала на період, за який позивач просить провести розрахунок з червня 2016 року по листопад 2017 року 1425 грн. 50 коп. х 17 місяців = 24 233,50 грн.

Відтак, середній заробіток за час затримки розрахунку, який підлягає виплаті за вказаний вище період становить 24233,50 грн. і підлягає стягненню на користь позивача.

Розмір вказаної заборгованості, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку підтверджується наданим позивачем розрахунком. Відповідачем вказаний розрахунок не спростований, власних розрахунків з даного приводу суду не подано, а тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.

В п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України .

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117 , 237-1 цього Кодексу .

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України .

Зазначена правова позиція, яку відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України має враховувати суд при застосуванні таких норм права, викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76цс14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки проведення розрахунку зайшли своє підтвердження та підлягають до повного задоволення.

Що стосується позовних вимог в частині перерахування до ПФ України грошових коштів за лютий-травень включно 2016 року в розмірі 1877,86 грн. в їх задоволенні слід відмовити, оскільки до компетенції суду не входить здійснення перерахування вищезазначений коштів.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,141,263,264,265,268,273,280,282,

289,354 ЦПК України, ст.ст.47,115,117 КЗпП України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Декор про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Декор , код ЄДРПОУ 37131057, м.Рівне, вул.Вінницька, 60 на користь ОСОБА_1, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н.2141303631 заборгованість по заробітній платі за період з 17 січня 2012 року по 06 червня 2016 року в розмірі 6313,15 грн.; грошову компенсацію за невикористану відпустку (три щорічні відпустки) в розмірі 4405,00 грн.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з червня 2016 року по листопад 2017 року в розмірі 24 233,50 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Декор , код ЄДРПОУ 37131057, м.Рівне, вул.Вінницька, 60 судовий збір в розмірі 640,00 грн. та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя :