Рішення

від 17.01.2018 по справі 826/12766/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2018 року 08:00 № 826/12766/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів Чудак О.М., Шейко Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Київбудсервіс До третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруДержавної фіскальної служби України, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Експерт про представники сторін:визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, позивача: Войтенков Д.Ю., відповідача: не з'явився третьої особи: Крившук Я.В., ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Київбудсервіс (далі - позивач, ТОВ НВК Київбудсервіс ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Експерт , в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22.08.2017 № 112399/38613195 про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.08.2017 № 1 в ЄРПН;

зобов'язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 01.08.2017 № 1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням норм Податкового кодексу України, у зв'язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню, з огляду на що податкова накладна від 01.08.2017 № 1 підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Представник третьої особи у судовому засіданні надав письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, зазначивши, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки реальність господарських операцій підтверджуються належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких господарських операцій, та спричинили реальні зміни майнового стану платників податків.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідач явку своїх представників у судові засідання 30.10.2017 та 29.11.2017 не забезпечив, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV з наступними змінами, перейшов до її розгляду в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід заначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, 01.06.2017 між ТОВ НВК Київбудсервіс (Продавець) та ТОВ НВК Експерт (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 01/010617 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар - Уніфікований дактилоскопічний бокс.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що загальна кількість, асортимент та ціна товару визначається сторонами у специфікаціях, що є додатком № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору загальна ціна за цим Договором складає 4059593,28 грн., у тому числі ПДВ 676598,88 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору товар повинен бути переданий продавцем покупцю не пізніше 90 календарних днів, починаючи з дня підписання договору. Датою постачання товару вважається дата підписання видаткової накладної покупцем.

На виконання умов вказаного договору, 01.06.2017 між ТОВ НВК Київбудсервіс та ТОВ НВК Експерт укладено специфікацію № 1 до договору від 01.06.2017 № 01/010617.

Відповідно до умов договору та специфікації позивачем поставлено ТОВ НВК Експерт Уніфікований дактилоскопічний бокс для обробки об'єктів дактилоскопічними порошками та іншими реагентами Дактобокс Експерт 100 у кількості 24 комплекти на загальну суму 4059593,28 грн., у тому числі ПДВ 676598,88 грн., що підтверджується видатковою накладною від 01.08.2017 № 4. Отримання вказаного товару підтверджується довіреністю від 25.07.2017 № 16, копія якої наявна в матеріалах справи.

01.08.2017 позивачем складено податкову накладну № 1 на загальну суму 4059593,28 грн., у тому числі ПДВ 676598,88 грн.

Факт оплати реалізованого товару у повному обсязі, у тому числі ПДВ у розмірі 676598,88 грн., підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 16.08.2017 № 273, а також банківською випискою по рахунку ТОВ НВК Київбудсервіс № 26005536897800 за 16.08.2017.

За результатами виконання такої господарської операції, по даті першої події - відвантаження товару, 16.08.2017 позивачем направлено до ДФС України на реєстрацію податкову накладу від 01.08.2017 № 1 на загальну суму 4059593,28 грн., у тому числі ПДВ 676598,88 грн.

При цьому, відповідно до квитанції від 16.08.2017 № 1 (далі - Квитанція) виявлені помилки, а саме: Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 8414. .

В той же час, позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.

17.08.2017 на підтвердження здійснення вказаної господарської операції, позивачем направлено повідомлення № 1, в якому позивач зазначає, що податкова накладна виписана за першою подією, згідно з п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, - це відвантаження товару, який було 100% сплачено 16.08.2017. Всі документи при отриманні товарів (послуг) чи відвантажені товари (послуги) підписує уповноважена особа - Директор ТОВ НВК Київбудсервіс .

22.08.2017 відповідачем прийнято рішення № 112399/38613195 про відмову у реєстрації податкової накладної від 01.08.2017 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач 28.08.2017 звернувся до ДФС України зі скаргою.

31.08.2017 рішенням комісії з питань розгляду скарг ДФС України № 4449/38613195 скаргу ТОВ НВК Київбудсервіс залишено без задоволення, а рішення комісії ДФС України без змін.

Позивач, не погоджуючись з таким рішенням контролюючого органу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення від 22.08.2017 № 112399/38613195 на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 74.2 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики. (п. 74.3 ст. 74 ПК України).

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Згідно з пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі змісту Квитанцій № 1 по податковій накладній від 01.08.2017 № 1 видно, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 753/30621 (далі - Критерії № 567).

Крім того, в даній квитанції зазначено - виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД .

З даного приводу суд зазначає, що контролюючим органом грубо порушено норми пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки відповідачем не зазначено у Квитанції № 1 конкретного та чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Такий висновок суду базується на тому, що фіскальним органом у Квитанції № 1 зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п. 6 Критеріїв № 567.

Натомість, пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію. Щодо критерію зазначеного в Квитанції № 1 ( виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД ), слід зазначити, що даний критерій не відповідає жодному критерію визначеному в п. 6 Критеріїв № 567, оскільки містить у собі визначення двох різних критеріїв: моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у Квитанції № 1 чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений п. 6 Критеріїв № 567.

Суд також зауважує, що визначення фіскальним органом у Квитанції № 1 конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 754/30622 (далі - Вичерпний перелік документів № 567).

Так, відповідно до п. 1 Вичерпного переліку документів № 567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу змісту наведених норм видно, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Також, зі змісту Квитанції № 1 по податковій накладній від 01.08.2017 № 1 видно, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Таким чином, у Квитанції № 1 фіскальним органом, в порушення вимог пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (п. 6 Критеріїв № 567 містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Вичерпним переліком документів № 567 (п. 1 Вичерпного переліку документів № 567 містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

З урахуванням викладеного, враховуючи позицію фіскального органу щодо необхідності надання платником податків переліку документів, йому необхідно чітко зазначати, яких саме документів бракує для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

У відповідності до пп. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті в підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пп. 201.16.3 п. 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту.

У порядку визначеному пп. 201.16.2 п. 201.6 ст. 201 ПК України, позивачем направлено відповідачу пояснення щодо зазначеної господарської операції та податкової накладної.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірне рішення комісії від 22.08.2017 № 112399/38613195 про відмову у реєстрації податкової накладної від 01.08.2017 № 1 не містить конкретної інформації стосовно причин та підстав прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, в рішенні не зазначено які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації (далі - Постанова № 190) установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Поряд з цим, підставами, відповідно до п. 2 Постанови № 190, для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Таким чином, рішення комісії ДФС повинно містити чітку підставу для відмови у реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування , або надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування .

Проте, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та безпідставним, оскільки, по-перше, не містить чітку підставу для відмови у реєстрації податкової накладної, по-друге, платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено.

При цьому, як видно з матеріалів справи, зокрема, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним з профільних видів діяльністю позивача є виробництво інших готових металевих виробів за КВЕД: 25.99. Так, в рамках зазначеного виду діяльності позивачем виробляється продукція: Уніфікований дактилоскопічний бокс для обробки об'єктів дактилоскопічними порошками та іншими реагентами Дактобокс Експерт 100 .

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що специфіка вказаного виду діяльності полягає у тому, що для виробництва Дактобокс Експерт 100 останній закуповує відповідні матеріали (металоконструкції, трубу прямокутну, шумоізоляцію, фільтра, полістирол, піддони пластикові та інше).

На підтвердження зазначеного позивачем до позовної заяви надано наступні документи: договір про надання послуг з доставки вантажів по території України автомобільним транспортом від 24.07.2017 № Е17-240706; акт надання послуг від 01.08.2017 № ЕІТ7071727; товарно-транспортну накладну від 01.08.2017 № Р4; договір поставки металоконструкцій від 31.05.2017 № 31-05/17, специфікація до договору від 31.05.2017 № 31-05/17; видаткова накладна від 25.07.2017 № 320; платіжні доручення, банківські виписки; договір про надання послуг від 03.07.2017 № 3-07/17; акти № 1, № 2 приймання-передачі матеріалів до договору від 03.07.2017 № 3-07/17; акти здачі-приймання робіт від 24.07.2017 № 61; договір на виготовлення технічної документації від 10.05.2017 № 1/10052017; технічну документацію; акт прийому-передачі технічної документації до договору від 10.05.2017 № 1/10052017; акт прийому-передачі виконаних робіт від 17.07.2017 № 01/0717; акт прийому-здачі виконаних робіт від 31.05.2017 № 2/0517; договір на виготовлення електромонтажних робіт від 29.05.2017 № 10-0517; специфікація до договору від 29.05.2017 № 10-0517; акт приймання-передачі металів до договору від 29.05.2017 № 10-0517; акт-прийому передачі виконаних робіт (послуг) до договору від 29.05.2017 № 10-0517; платіжні доручення від 17.08.2017 № 576 та від 18.08.2017 № 579 на підтвердження факту оплати електромонтажних робіт по договору від 29.05.2017 № 10-0517; договір на виконання малярних робіт від 03.07.2017 № 0307-17; договірна ціна до договору від 03.07.2017 № 0307-17; акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 25.07.2017 № 25 до договору від 03.07.2017 № 0307-17; платіжні доручення від 17.08.2017 № 577 та від 18.08.2017 № 580 на підтвердження факту оплати малярних робіт по договору від 03.07.2017 № 0307-17; договір на виконання монтажних робіт від 31.05.2017 № 1-0517; специфікація по договору від 31.05.2017 № 1-0517; акт приймання-передачі металів від 25.07.2017 № 07/01 по договору від 31.05.2017 № 1-0517; акт приймання-передачі виконаних робіт від 27.07.2017 № 01/07-17 по договору від 31.05.2017 № 1-0517; платіжні доручення від 17.08.2017 № 575 та від 21.08.2017 № 585 на підтвердження факту оплати монтажних робіт по договору від 31.05.2017 № 1-0517; договір про надання послуг від 10.07.2017 № 1-0717; специфікації до договору від 10.07.2017 № 1-0717; технічне завдання договору від 10.07.2017 № 1-0717; акт приймання-передачі металів від 25.07.2017 № 07/02 по договору від 10.07.2017 № 1-0717; акт приймання-передачі виконаних робіт від 31.07.2017 по договору від 10.07.2017 № 1-0717, на підтвердження факту оплати монтажних робіт надано банківські виписки позивача по рахунку № 26005536897800 за 17.08.2017 та 18.08.2017; договір від 29.05.2017 № 01/290517; рахунок на оплату від 29.05.2017 № 386 по договору від 29.05.2017 № 01/290517; платіжні доручення від 01.06.2017 № 468 від 16.06.2017 № 301 по договору від 29.05.2017 № 01/290517; видаткову накладну від 19.07.2017 № Г-00004563; платіжне доручення від 14.07.2017 № 522; видаткову накладну від 19.07.2017 № Г-00004562; платіжне доручення від 14.07.2017 № 521; видаткову накладну від 01.06.2017 № 1022; платіжне доручення від 29.06.2017 № 464; видаткову накладну від 01.06.2017 № 767; платіжне доручення від 29.05.2017 № 463; видаткову накладну від 01.06.2017 № 57; платіжне доручення від 29.05.2017 № 462; видаткову накладну від 31.05.2017 № 202; платіжне доручення від 29.05.2017 № 461; видаткову накладну від 14.06.2017 № 441в; платіжне доручення від 29.05.2017 № 465; банківську виписку позивача по рахунку № 26005536897800 за 29.05.2017; видаткову накладну від 29.06.2017 № 13937; платіжне доручення від 21.06.2017 № 500; банківську виписку позивача по рахунку № 26005536897800 за 21.06.2017; видаткову накладну від 03.07.2017 № 01-03072017; платіжне доручення від 22.06.2017 № 501; банківську виписку позивача по рахунку № 26005536897800 за 22.06.2017; видаткову накладну від 17.07.2017 № РН-0000042; платіжне доручення від 17.07.2017 № 530; видаткову накладну від 20.07.2017 № РН-0000206; платіжне доручення від 17.07.2017 № 528; банківську виписку позивача по рахунку № 26005536897800 за 17.07.2017; видаткову накладну від 20.07.2017 № 1801; платіжне доручення від 19.07.2017 № 535; банківську виписку позивача по рахунку № 26005536897800 за 19.07.2017; видаткову накладну від 24.07.2017 № ГР-0000058; платіжне доручення від 21.08.2017 № 586; банківську виписку позивача по рахунку № 26005536897800 за 21.08.2017.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що факт виготовлення товару - Уніфікований дактилоскопічний бокс для обробки об'єктів дактилоскопічними порошками та іншими реагентами Дактобокс Експерт 100 підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Господарська операція, за результатами якої видана податкова накладна № 1, має, за висновком суду, реальний характер. Позивач на момент здійснення такої господарської операції мав достатні технічні, людські та матеріальні ресурси.

При цьому, позивач при декларуванні зобов'язань з ПДВ по господарській операції продажу товару власного виробництва - Уніфікований дактилоскопічний бокс для обробки об'єктів дактилоскопічними порошками та іншими реагентами Дактобокс Експерт 100 у кількості 24 комплекти, надав фіскальному органу податкову накладну засобами електронного зв'язку 16.08.2017, реєстраційний номер 1. У зазначеній податковій декларації, у розділі А, пункту 1, позивачем відображено обсяг операції у розмірі 4059593,28 грн. з податковим агентом ТОВ НВК Експерт , з них податок на додану вартість у розмірі 676598,88 грн.

Крім того, в момент здійснення господарської операції позивач та його контрагент - ТОВ НВК Експерт були зареєстровані платниками податку на додану вартість, про що свідчать дані офіційного веб-сайту ДФС України, а отже підставою для виникнення права на податковий кредит є отримання товару за видатковою накладною.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Більш того, з письмових пояснень третьої особи видно, що за результатами господарських операцій останнього з позивачем, Уніфікований дактилоскопічний бокс для обробки об'єктів дактилоскопічними порошками та іншими реагентами Дактобокс Експерт 100 у кількості 24 комплекти на загальну суму 4776000,48 грн., у тому числі ПДВ 796000,00 грн. в подальшому продано Державному науково-дослідному підприємству експертно-криміналістичному центру МВС України, у зв'язку з чим на адресу останнього ТОВ НВК Експерт виписано податкову накладну від 16.08.2017 № 1, яка того ж дня зареєстрована в ЄРПН за реєстраційним номером № 9177555146, що підтверджується Квитанцією № 1, копія якої наявна в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції між позивачем та ТОВ НВК Експерт , контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної від 01.08.2017 № 1.

Варто також відмітити, що оскаржуване рішення Комісії ДФС від 22.08.2017 № 112399/38613195 є, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальним актом.

При цьому, такий акт, виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до змісту ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 названої статті КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначеної податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Крім того, суд звертає увагу на положення пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України, відповідно до якого податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У першому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, яке ухвалюється саме Комісією ДФС.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Таким чином, нормами ПК України чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 01.08.2017 № 1, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

З огляду на викладене, а також з метою повного та належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 22.08.2017 № 112399/38613195, зобов'язання ДФС зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 01.08.2017 № 1

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних беззаперечних доказів в обґрунтування обставин правомірності винесення ним оскаржуваного рішення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ДФС України.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Київбудсервіс (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 38/19, офіс 30, код ЄДРПОУ: 38613195) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 22.08.2017 № 112399/38613195 про відмову у реєстрації податкової накладної від 01.08.2017 № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 01.08.2017 № 1.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Київбудсервіс за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ: 39292197) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 коп.).

Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Судді О.М. Чудак

Т.І. Шейко