Рішення

від 16.01.2018 по справі 903/886/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2018 р. Справа № 903/886/17

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Волиньтурист» , м. Луцьк

до відповідача: Відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Волинській області , м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЯВІ» , м. Львів

про звільнення майна з-під арешту

Суддя Дем'як В. М.

За участю представників - учасників справи:

від позивача: Климець І.О. - довіреність від 11.01.2018р., Бешта М.Г. - довіреність від 10.01.2018р.

від відповідача: Новосад О.Ю. - довіреність від 02.01.2018р.

від третьої особи: Марушко Н. В. - довіреність від 04.12.2017р.

Суть спору: позивач - Приватне акціонерне товариство «Волиньтурист» звернувся до суду з позовом до відповідача Головного територіального управління юстиції у Волинській області (Відділ примусового виконання рішень, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЯВІ» про звільнення майна з-під арешту.

В обґрунтування посилається на те, що 06.03.2014 року відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 42327327 на виконання ухвали Господарського суду Волинської області № 5004/1887/11 від 25.02.2013 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Волиньтурист» (Позивач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вояві» (Третя особа, Стягувач) 5948391,00 грн. вартості проведеного капітального ремонту, 25 500,00 грн. - витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 28230,00 грн. - судового збору за розгляд апеляційної скарги, всього 6002357,00 грн.

Постановою відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 06.03.2014 року у вказаному виконавчому провадженні було накладено арешт на все майно Позивача.

23.09.2016р. відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинський області (Відповідач, відділ ДВС) було винесено постанову про повернення виконавчого документу Стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції станом на 23.09.2016 року, в зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, оскільки здійсненні заходи щодо розшуку такого виявились безрезультатними.

Повертаючи виконавчий документ стягувачеві, державним виконавцем не було знято арешт на майно та оголошення заборони на його відчуження. Повторно на примусове виконання до відділу ДВС вищезазначений виконавчий лист стягувач не подавав.

10.07.2017 року стягувач звертався до відповідача з вимогою про зняття арешту з майна боржника в даному виконавчому провадженні.

На даний час державний виконавець не має можливості зняти накладений ним арешт, оскільки ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено зняття арешту у випадках повернення виконавчого документа стягувачеві, тобто вирішити питання зняття арешту в позасудовому порядку неможливо.

Представник позивача вимог на вимогу ухвали суду від 20.11.2017р. подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - Приватного акціонерного товариства «Волиньтурист» та ухвалу господарського суду Волинської області від 18.11.2017р. по справі №903/749/11 за позовом ТзОВ «ВОЯВІ» до Приватного акціонерного товариства «Волиньтурист» , Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування арешту на майно, зареєстровані за клопотанням від 29.11.2017р. за вх. №01-54/10841/17.

Представник відповідача в запереченнях за вх. №01-54/11047/17 від 05.12.2017р. просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ПАТ «Волиньтурист» про звільнення майна з-під арешту в повному обсязі, посилаючись на наступне:

- на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебувало виконавче провадження №42327327 з примусового виконання ухвали Господарського суду Волинської області №5004/1887/11 від 25.02.2013 про стягнення з Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" сплачує Стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «ВОЯВІ» 5948391, 00 грн. вартості проведеного капітального ремонту, 25 500, 00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 28 230, 00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, всього - 6 002 357, 00 грн.

- державним виконавцем відділу Новосадом О.Ю. керуючись статтями 17, 19, 20, 21, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 04.11.2010р., 06.04.2014р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.)

- доводить, що в ході проведення ряду виконавчих дій спрямованих на виконання судового рішення - державним виконавцем відділу не виявлено майна належного Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" на яке згідно Закону можна було б звернути стягнення. Було частково стягнуто з рахунків боржника заборгованість в розмірі 77143,81грн та виконавчий збір в розмірі 8571,53грн.

- у зв'язку з вищенаведеним державним виконавцем відділу 23.09.2016р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 04.11.2010)

- зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції від 04.11.2010р.) не було передбачено зняття арешту з майна боржника при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ст.47 Закону, то арешт на майно боржника був залишений в силі і не знімався, і на даний час при поверненні виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю майна на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено зняття арешту з майна боржника.

- доводить, що стягувач звертався до відділу з заявою закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника, але оскільки станом на момент звернення виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Волинської області №5004/1887/11 від 25.02.2013 про стягнення з Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" сплачує Стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «ВОЯВІ» 5 948 391, 00 грн. вартості проведеного капітального ремонту, 25 500, 00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 28 230, 00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, всього - 6 002 357, 00 грн. на виконанні у відділі не перебуває, то у державного виконавця відділу відсутня підстави для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» .

- вказує, що при виконанні вищезазначеного виконавчого провадження державним виконавцем відділу винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 600 235,70 грн. Виконавчий збір стягнуто частково в розмірі 8571,53 грн. залишок нестягнутого виконавчого збору становить 591 664,17 грн. Доводить, що зняття арешту з майна боржника призведе до не наповнення державного бюджету України на суму 591 664,17 грн.

ТзОВ "Вояві" подав клопотання вх. № 01-54/211/18 від 10.01.2018р. про долучення до матеріалів справи: заяви про визнання зобов'язання припиненим за виконавчим документом від 15.12.2017р., ухвали господарського суду Волинської області № 5004/1887/11 від 25.02.2013р.

Представник ПрАТ "Волиньтурист" 12.01.2018р. подав додаткові пояснення вх. № 01-55/294/18, в яких просить задовольнити позовні вимоги викладенні у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 25.02.2013р. по справі № 5004/1887/11 затверджено мирову угоду від 05.02.2013 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЯВІ» (79039, м. Львів, вул. Квітки - Ослов'яненка 9, код ЄДРПОУ 33462155) та Волинським обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Волиньтурист» (43005, м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 33, код ЄДРПОУ 02593659).

Відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Волинській області постановою від 06.03.2014р. відкрив виконавче провадження з виконання ухвали Господарського суду Волинської області № 5004/1887/11 від 25.02.2013р.

У межах виконавчого провадження № 4237327 відкритого Відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Волинській області на підставі ухвали Господарського суду Волинської області у справі № 5004/1887/11 від 25.02.2013р., з метою її примусового виконання була винесена постанова від 06.03.2014р. про накладення арешту на все майно ПрАТ "Волиньтурист".

Постановою ВДВС від 23.09.2016р., виконавчий документ було повернуто стягувачу ТзОВ "Вояві" без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника коштів та майна на яке можливо звернути стягнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Повертаючи виконавчий документ стягувачеві, державним виконавцем не було знято арешт на майно та оголошення заборони на його відчуження.

10.07.2017р. ТзОВ "Вояві" звернувся до Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Волинській області на підставі ухвали Господарського суду Волинської області з вимогою про зняття арешту з майна боржника в даному виконавчому провадженні.

Оскільки, Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції від 04.11.2010р.) не було передбачено зняття арешту з майна боржника при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ст. 47 Закону, то арешт на майно боржника був залишений в силі і не знімався, і на даний час при поверненні виконавчого документа стягувачу у зв'язку з відсутністю майна на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено зняття арешту з майна боржника.

Таким чином, реальне примусове виконання за ухвалою господарського суду від 25.02.2013р. про укладення мирової угоди, не здійснюється. Державний виконавець позбавлений права вчиняти будь які дії щодо його примусового виконання, в тому числі звертати стягнення на майно боржника.

Однак, майно позивача, як боржника у виконавчому провадженні продовжує перебувати під арештом, що не відповідає загальним засадам примусового виконання та порушує майнові права позивача.

Як вбачається з обставин справи, з моменту повернення виконавчого документу стягувачу реальне виконання ухвали господарського суду від 25.02.2013р. про укладення мирової угоди не відбувається у зв'язку з відсутністю у стягувача наміру повторно звернути виконавчий документ до виконання.

Відсутність у стягувача такого наміру, підтверджується листом ТзОВ "Вояві" від 10.07.2017р. та заявою від 15.12.2017р., в яких останній не заперечує проти задоволення позову про звільнення майна з-під арешту.

Дану обставину підтвердив представник в судовому засіданні та підтвердив відсутність намірів повторно звернутися до виконавчої служби про примусове виконання ухвали, поверненням оригіналу виконавчого документа - ухвали суду від 25.02.2013р. № 5004/1887/11 до матеріалів справи.

Крім того доводить про наявність обставин для визнання зобов'язань за ухвалою суду від 25.03.2013р. припиненими, що дає підстави для визнання її такою, що не підлягає до виконання на підставі п. 15.2. Перехідних положень ГПК України. Про відсутність зобов'язань за виконавчим документом - ухвалою суду підтвердили в судовому засіданні представники всіх сторін.

Зазначені обставини свідчить про втрату впродовж тривалого часу (з 23.09.2016р.) стягувачем власного інтересу до примусового виконання та отримання присудженого в межах виконавчого провадження.

Поряд з тим, наявність не скасованого арешту накладеного на майно позивача суттєво обмежує його права на здійснення ним господарської діяльності та ставить його у невиправдану та на невизначений час залежність від намірів стягувача на майбутнє.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Протоколу № 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню. Аналогічну правову позицію наведено у п.1 Постанови № 5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав .

За приписами ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому.

За приписами ст. 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. 4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

В силу ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 77 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

За таких обставин, з огляду на наведене вище, виходячи з приписів норм чинного законодавства, в тому числі, ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ "Волиньтурист" про звільнення вказаного майна з-під арешту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 74, 77, 86, 129, 237-238, 240-241, 320-325 ГПК України, господарський суд, -

ухвалив:

1. Позов задоволити.

2. Зняти арешт та заборону здійснення відчуження майна, що належить приватному акціонерному товариству "Волиньтурист", накладений постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.03.2014р. в межах виконавчого провадження № 423273327.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Рівненського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 18.01.2018

Суддя В. М. Дем`як