Рішення

від 15.01.2018 по справі 904/9865/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2018м. ДніпроСправа № 904/9865/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П.

за участю секретаря судового засідання Кривулько Я.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНЗИТ" (49000, м. Дніпро, вул.Ливарна 11)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСТІЛТРЕЙДІНГ" (49000, м. Дніпро, вул.Електрична буд. 9 кім.5)

про стягнення заборгованості в розмірі 377 433,94 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №б/н від 10.02.2017 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСТІЛТРЕЙДІНГ" про стягнення заборгованості в сумі 295000,00 гривень, штрафних санкцій в розмірі 82 433,94 гривень, судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №13/01-17ФП від 13.01.2017 року у частині не виконання прийнятих на себе зобов'язань та не повернення грошових коштів у сумі 295000,00 гривень.

22.11.2017 року позивач додав до позову заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів щодо забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти у банківських установах та на майно, товар що належать відповідачу у межах суми 377433,00 грн. Заява не задовольняється судом.

Відповідач у судові засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, витребуваних судом документів не надав, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до вимог ст. 233 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

13 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртранзит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМСТІЛТРЕЙДІНГ" укладено договір №13/01-17ФП про надання фінансової допомоги.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язується на протязі дії даного договору надати фінансову допомогу відповідачу в розмірі 560 000,00 грн. на умовах повернення грошових коштів.

Згідно до 2.1. договору відповідач повертає фінансову допомогу, отриману від позивача на протязі строку дії даного договору.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору строк дії договору розпочинається під час підписання двома сторонами та діє до 15.02.2017 року.

За період дії договору позивач частково виконав обов'язки за договором та надав відповідачу фінансову допомогу на загальну суму 320 000 гривень.

Як встановлено матеріалами справи 26 квітня 2017 року відповідачем повернуто грошові кошти у сумі 25000,00 гривень, що підтверджується випискою по рахункам позивача за період з 01.01.2017 року по 30.10.2017 року (а.с.8-10).

При цьому, в порушення умов договору кошти фінансової допомоги на поворотній основі залишилися не повернуті в сумі 295000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та підлягають до стягнення.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів статей 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як вбачається зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно п.3.1. договору передбачено, що у випадку неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору, відповідач несе відповідальність згідно вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У статті 549 ЦК України зазначається, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з врахуванням встановлених індексів інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

Судом було здійснено перевірку згідно пошукової системи «Законодавство» правильності нарахування 3% річних за період з 15.02.2017 року по 12.10.2017 року, відповідно до якої 3% річних складають суму в розмірі 5987,25 грн., але позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних в розмірі 5795,00 грн., що є конституційним правом позивача, отже до стягнення підлягає сума 3% річних в розмірі 5795,00 грн.

Крім того позивач просить стягнути інфляційні витрати за період з лютого 2017 року по вересень 2017 року в розмірі 26602,09 грн. але перевіривши правильність нарахування, згідно пошукової системи «Законодавство» , суд вирішив за період з травня 2017 року по вересень 2017 року стягнути суму інфляційних витрат в розмірі 14997,14 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Позивач просить стягнути пеню в розмірі 50036,85 грн., але сторони не передбачили умовам договору нарахування пені за порушення грошового зобов'язання, тому в задоволенні позовних вимог з приводу стягнення пені потрібно відмовити.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

В задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову від 22.11.2017 року - відмовити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМСТІЛТРЕЙДІНГ" (49000, м. Дніпро, вул.Електрична буд. 9 кім.5, код ЄДРПОУ 21943409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНЗИТ" (49000, м. Дніпро, вул. Ливарна 11, код ЄДРПОУ 30010945) заборгованість в сумі 295 000,00 грн. , 3% річних в сумі 5 795,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 14997,14 грн. , судовий збір в розмірі 4736,89 грн. , про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.01.2018 року.

Суддя ОСОБА_2