Рішення

від 16.01.2018 по справі 910/19719/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2018Справа № 910/19719/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електоронікс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Россена"

про стягнення 8 942,95 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача Завойська Д.В. за дов.

від відповідача не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 8 942,95 грн. суми заборгованості за поставлений товар, з яких: 7 931,20 грн. основна заборгованість, 201,43 грн. три відсотка річних, 810,32 грн. інфляційні втрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. 692 ЦК України та вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки у спрощений спосіб останньому було поставлено товар на загальну суму 9 931,20 грн., який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем був оплачений частково в сумі 2 000,00 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 8 942,95 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19719/17. Розгляд справи призначено на 05.12.2017.

Ухвалою суду від 05.12.2017 розгляд справи відкладено на 16.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15.01.2018 від позивача надійшла Заява про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно приписів ч.1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 ст. 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що у даній справі № 910/19719/17 ціна спору не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не є складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд пришов до висновку, що розгляд даної справи має здійснюватись у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕА Електоронікс Україна" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Россена" товар - світлодіодна стрічка LSS-ST3528-120-NB/3-CW-IP20 (REEL=5M) (надалі - світлодіодна стрічка), всього в кількості 16 штук (ціна товару за одиницю 517,25 грн. без ПДВ) на загальну суму 9 931,20 грн., згідно видаткової накладної №30252 від 29.12.2016.

Факт поставки вказаного товару підтверджується вищезазначеною накладною, яка підписана повноважними представниками позивача, відповідача.

Вказаний товар був частково оплачений відповідачем на суму 2 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 05.09.2017.

Отже, сума основного боргу, яка не погашена відповідачем за розрахунком позивача становить 7 931,20 грн.

Позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 Господарського кодексу України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та підписання між ними видаткової накладної, що не суперечить вимогам ст. 181 Господарського кодексу України.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Суд визнає як належний та допустимий доказ на підтвердження факту поставки товару видаткову накладну від 29.12.2016 №30252 на суму 9 931,20 грн. та рахунок-фактуру №28227 від 16.11.2016.

Вищевказані накладна та рахунок-фактура містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підписи представника позивача, а також підпис представника відповідача в накладній.

Так, оскільки Позивач поставив товар, а Відповідач отримав товар згідно з видатковою накладною №30252 від 29.12.2016, то у Відповідача виник обов'язок щодо його оплати.

Отже, строк виконання обов'язку Відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав.

Проте, відповідачем своє зобов'язання з оплати виконано не в повному обсязі, станом на час розгляду за відповідачем рахується борг у розмірі 7 931,20 грн.

Згідно зі ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен сплатити позивачу 7 931,20 грн., а позов в цій частині підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 810,32 грн. інфляційних втрат та 201,43 грн. - 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд погоджується з розрахунками 3% річних та інфляційних втрат позивача, в зв'язку з чим суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 810,32 грн. інфляційних втрат та 201,43грн. 3% річних.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Россена" (02660, м.Київ, вул. Попудренко, будинок 52, код ЄДРПОУ 35831765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕА Електоронікс Україна" (02094, м.Київ, вул. Краківська, будинок 13-Б, корпус 2, код ЄДРПОУ 38013262) 7 931 (сім тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. 20 коп. основного боргу, 201 (двісті одна) грн. 43 коп. 3% річних, 810 (вісімсот десять) грн. 32 коп. інфляційних втрат та сплачений судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.01.2018

Суддя І.І. Борисенко