ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" січня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3430/17
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Кулакова С.С.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД"
до товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ АГРО"
про стягнення заборгованості у сумі 332 331,76 грн.,
за участю представників:
позивача: ОСОБА_1А (довіреність №37-02/18 від 18.12.2017 року);
ОСОБА_2 (довіреність №40-02/18 від 18.12.2017 року);
відповідача: не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
21 листопада 2017 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ АГРО" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 332 331,76 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов біржового договору поставки зерна врожаю 2017 року №987 Ф від 26.05.2017 року, згідно з якими відповідач зобов'язувався передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язувався його прийняти і оплатити.
На виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу попередню оплату товару, проте відповідач передав позивачу товар частково.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 84 361,80 грн. попередньої оплати, штраф у сумі 196 747,32 грн., штраф у сумі 42 180,90 грн. та проценти у сумі 9 041,74 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2017 року, розгляд справи призначено на 06 грудня 2017 року.
04 грудня 2017 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання №02-08/1/2425 від 04.12.2017 року про долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду документів, яке підлягало задоволенню судом.
06 грудня 2017 року в засідання з'явились представники позивача.
Представник відповідача у засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 06.12.2017 року розгляд справи відкладено на 27 грудня 2017 року.
27 грудня 2017 року в засідання з'явились представники позивача. Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 27.12.2017 року в справі призначено підготовче засідання на 10 січня 2018 року.
10 січня 2018 року в засідання з'явились представники позивача, позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача у засідання не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав.
Ухвалою суду від 10.01.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 17 січня 2018 року.
17 січня 2018 року в судове засідання з'явились представники позивача, позовні вимоги підтримали, просили суд позов задоволити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 27.12.2017 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
26 травня 2017 року між публічним акціонерним товариством "АГРАРНИЙ ФОНД" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "СКЛ АГРО" (далі - відповідач) був укладений біржовий договір поставки зерна врожаю 2017 року №987 Ф (далі - договір), згідно з умовами якого відповідач зобов'язувався передати у власність позивача зерно пшениці м'якої 3 класу (далі - товар), а позивач зобов'язувався товар прийняти та оплатити.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 264 Господарського кодексу України встановлено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з п. 1.1 договору, у порядку та на умовах цього договору відповідач у визначений сторонами строк передає позивачеві у власність зерно пшениці м'якої 3 класу (далі - товар), а позивач зобов'язується прийняти та оплатити його.
Відповідно до п. 2.1.1 договору, відповідач зобов`язується поставити позивачу зерно пшениці м`якої 3 класу у кількості 616,010 тонн, яке буде вирощене та зібране в 2017 році на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення відповідача загальною посівною площею (далі - посівна площа) 230 га.
Згідно з п. 2.1 договору, кількість товару, який має бути переданий за цим договором, визначається у наступному порядку:
відповідач зобов`язується поставити позивачу зерно пшениці м`якої 3 класу у кількості 616,010 тонн, яке буде вирощене та зібране в 2017 році на земельній ділянці/ділянках сільськогосподарського призначення відповідача загальною посівною площею (далі - посівна площа) 230 га (п. 2.1.1 договору);
відповідач зобов`язаний поставити товар для зберігання на зерновий склад, вказаний в п. 2.2 договору, в кількості 616,010 тонн в строк до "29" вересня 2017 року включно (п. 2.1.2 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору, базис поставки: EXW ТОВ "Велес ОСОБА_3" 08550, Київська обл., Фастівський район, смт. Кожанка, вул. Поштова, 1 на умовах Інкотермс 2010.
Згідно з п. 2.4 договору, передача товару у власність здійснюється на базисі поставки, визначеному пунктом 2.2 договору (далі - зерновий склад), в строки відповідно до пп. 2.1.2 цього договору. Зобов'язання відповідача з поставки товару не залежить від величини зібраного на посівній площі урожаю та може бути виконане відповідачем за рахунок інших полів відповідача. Поставка товару, раніше придбаного відповідачем у третіх осіб, може бути здійснена тільки за попередньою письмовою згодою позивача, про що складається додаткова угода.
Пунктом 2.5 договору встановлено, що сторони домовились, що однією з істотних умов даного договору є укладення договору застави зерна майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у встановленому законодавством порядку, а також укладення договору страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур.
Відповідно до п. 2.6 договору, поставка вважається здійсненою в момент підписання акта(ів) передавання-приймання товару на зерновому складі згідно з п. 2.2 відповідно до умов цього договору та видачі позивачу складської квитанції або складського свідоцтва.
Сама лише поставка товару відповідачем на зерновий склад, визначений у п. 2.2 договору без підписання відповідних акта(ів) передавання-приймання та видачі позивачу складської квитанції або складського свідоцтва не є належним виконанням договору щодо поставки товару.
Ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування (ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Відповідно до п. 5.1 договору, ціна на момент укладення цього договору для здійснення попередньої оплати за одиницю товару (тонну) - 4 500,00 гривень з урахуванням ПДВ є базовою.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що загальна базова ціна договору на момент укладення складає 2 772 045,00 грн., в тому числі ПДВ.
Згідно з п. 5.3 договору, позивач зобов`язується протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту набрання чинності договором застави, передбаченим п. 2.5 договору, але в будь-якому разі після набрання чинності договором страхування та надання акта огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, перерахувати кошти (попередню оплату) на поточний рахунок відповідача в розмірі 1 801 829,25 грн., в тому числі ПДВ, що складає 65% від загальної базової ціни договору, передбаченої у п. 5.2 цього договору, за вирахуванням суми, передбаченої у п.п. 5.3.1 цього договору.
29 травня 2017 року позивач перерахував відповідачу попередню оплату в сумі 1 801 829,25 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 29.05.2017 року, копія якої долучена до матеріалів справи.
Відповідно до п. 5.3.1 договору, позивач із суми попередньої оплати, передбаченої п. 5.3 цього договору утримує 123 971,99 грн. без ПДВ, для сплати страхового платежу, який сплачується протягом 5 (п'яти) банківських днів після отримання від страхової компанії акта огляду сільськогосподарських культур до договору страхування.
Згідно з п. 5.4 договору, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору, передбачені п. 5.1 та п. 5.2 цього договору, є базовими і підлягають перегляду (зміні як в більшу, так і в меншу сторону) відповідно до змін у кон'юнктурі ринку товару на момент фактичного виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару (партії товару) позивачу у строки, зазначені в пп. 2.1.2.
Під кон'юнктурою ринку товару сторонами буде розумітися і визнаватися ціна, що склалася на ринку відповідно до довідки Аграрної біржі про ринкові ціни на зернові культури урожаю 2016/17 року (надалі - довідка Аграрної біржі) на аналогічний товар на останній день поставки товару (партії товару) на умовах ЕХW - зерновий склад.
Відповідно до п. 5.5 договору, сторони погодили, що відповідач надає позивачу знижку на 1 (одну) тонну товару в день у розмірі 1,93 грн.
Пунктом 5.6 договору встановлено, що загальна вартість поставленого товару (партії товару) з урахуванням ПДВ визначається за наступною формулою: загальна вартість поставленого товару (партії товару) = ціна товару х кількість тонн фактично поставленого товару. Ціна товару = ціна за 1 тонну товару на Аграрній біржі в момент поставки-знижка. Знижка - це знижка на вартість 1 (однієї) тонни товару, яка розраховується за формулою. У разі здійснення позивачем попередньої оплати в один день: знижка = знижка на 1 (одну) тонну товару в день х (дата поставки - дата авансу). У разі здійснення позивачем попередньої оплати двома платежами у різні дати знижка = знижка на 1 тонну товару в день х коефіцієнт 1 х (дата авансу 2 - дата авансу 1) + знижка на 1 тонну товару в день х коефіцієнт 2 х (дата поставки - дата авансу 2); У разі здійснення позивачем попередньої оплати трьома платежами у різні дати: знижка = знижка на 1 тонну товару в день х коефіцієнт 1, х (дата авансу 2 - дата авансу 1) + знижка на 1 тонну товару в день х коефіцієнт 2 х (дата авансу 3 - дата авансу 2) +...+ знижка на 1 тонну товару в день х коефіцієнт n х (дата поставки - дата авансу n). Дата поставки - дата передачі відповідачем позивачу права власності на товар (партію товару) та підписання сторонами акта (ів) передавання-приймання товару на зерновому складі згідно з п. 2.2 договору. Дата авансу, дата авансу 1, дата авансу 2, дата авансу 3, дата авансу n - дати платежів попередньої оплати. Коефіцієнт 1= аванс 1 / аванс. Коефіцієнт 2 = (аванс 1 + аванс 2) / аванс. Коефіцієнт n = (аванс 1 + аванс 2 +...+ аванс n) / аванс. Аванс - це сума попередньої оплати за товар, що складає 65% від загальної базової ціни договору, передбаченої у п. 5.2 цього договору. Аванс 1, аванс 2, аванс n - суми платежів попередньої оплати. Кількість тонн - це законтрактована кількість товару, вказана у пп. 2.1.1 цього договору. У разі, якщо відповідач здійснює поставку товару двома або більше партіями, то загальна вартість поставленого товару розраховується як сума вартостей кожної партії поставленого відповідачем товару за наведеним в цьому пункті договору алгоритмом з урахуванням дати кожної поставки.
Згідно з п. 5.7 договору, остаточний розрахунок (ОР) з урахуванням ПДВ визначається за формулою: ОР = загальна вартість поставленого товару - аванс.
Пунктом 5.8 договору встановлено, що сторони зобов'язуються складати та підписувати відповідні додаткові угоди, в яких відображатиметься вартість кожної партії товару, що поставлятиметься за цим договором.
Відповідно до п. 5.9 договору, до моменту підписання відповідної додаткової угоди або надання відповідної вимоги позивачем в разі прострочення поставки товару позивач має право не приймати від відповідача поставку такого товару (партії товару).
Згідно з п. 5.10 договору, остаточний розрахунок за товар позивач зобов'язується сплатити протягом 10 робочих днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди з остаточним розрахунком вартості товару, але в будь-якому випадку тільки після здійснення відповідачем фактичної поставки (передачі права власності) товару в кількості, визначеної пп. 2.1.1 п. 2.1 договору, підписання відповідних актів передавання - приймання та надання відповідачем документів, передбачених п. 4.2 цього договору.
04 вересня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до біржового договору поставки зерна врожаю 2017 року від 26.05.2017 року №987 Ф (частковий розрахунок), згідно з умовами якої, відповідач передав позивачу 403,080 тонн зерна врожаю 2017 року, на суму 1 717 467,45 грн.
Позивач прийняв товар у кількості 403,080 тонн за ціною 4 260,86 грн., на загальну суму 1 717 467,45 грн., в тому числі ПДВ 286 244,58 грн., що підтверджується актом передавання-приймання зерна до біржового договору поставки зерна врожаю 2017 року №987 Ф від 26.05.2017 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Пунктом 10.2 договору встановлено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу №02-08/4/2044 від 20.10.2017 року про повернення попередньої оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідач відповіді на вимогу від 20.10.2017 року не надав, попередню оплату не повернув, товар у повному обсязі позивачу не передав.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 84 361,80 грн. попередньої оплати товару.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач документів, що спростовують доводи позивача або підтверджують повернення ним попередньої оплати товару в сумі 84 361,80 грн. позивачу, суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що 29 травня 2017 року позивач перерахував відповідачу попередню оплату товару в сумі 1 801 829,25 грн., а відповідач передав позивачу товар у кількості 403,080 тонн, на суму 1 717 467,45 грн.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 84 361,80 грн. попередньої оплати товару є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення попередньої оплати, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого обсягу товару в сумі 196 747,32 грн. та штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати товару в розмірі 42 180,90 грн.
Пунктом 7.1 договору встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та/або законодавством України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Пунктом 7.4 договору встановлено, що у разі здійснення відповідачем поставки товару на суму попередньої оплати, передбаченої п. 5.3 договору, однак не здійснення відповідачем поставки товару в обсягах, передбачених п.п. 2.1.1 договору, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 20% вартості непоставленого обсягу товару, розрахованої від ціни, визначеної в довідці Аграрної біржі, що діяли на останній день поставки (п.п. 2.1.2 цього договору).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язання, взяті на себе згідно з умовами договору, виконав та перерахував відповідачу попередню оплату товару в сумі 1 801 829,25 грн.
Як зазначалось вище, відповідач зобов'язувався, згідно з п. 2.1.1 договору, передати позивачу товар у кількості 616,010 тонн.
Судом встановлено, що відповідач передав позивачу товар частково, а саме в кількості 403,080 тонн, на суму 1 717 467,45 грн.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Так, сторони погодили, що за порушення відповідачем умов договору щодо кількості товару, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% вартості непоставленого обсягу товару, розрахованої від ціни, визначеної в довідці Аграрної біржі, що діяли на останній день поставки (п. 7.4 договору).
Оскільки відповідач зобов'язувався передати позивачу товар у кількості 616,010 тонн, а передав 403,080 тонн, то відповідачем не поставлено товар позивачу у кількості 212,930 тонн.
Враховуючи кількість непоставленого товару відповідачем (212,930 тонн), ціну за одну тонну товару (4 620,00 грн.), що підтверджується довідкою Аграрної біржі від 29.09.2017 року, копія якої долучена до матеріалів справи, загальну вартість недопоставленого товару (983 736,60 грн.), то 20% процентів штрафу становлять 196 747,32 грн.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 196 747,32 грн. штрафу за поставку відповідачем товару позивачу не в повному обсязі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 7.6 договору, у разі якщо відповідач, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, він зобов'язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого п.п. 2.1.2 договору, повернути на поточний рахунок позивача попередню оплату з врахуванням страхового платежу у сумі, визначеній п. 5.3 цього договору, та додатково сплатити на користь позивача: проценти у розмірі 24 відсотка річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від позивача; штраф у розмірі 50 відсотків від суми попередньої оплати.
Так, сторони погодили, що за порушення відповідачем умов договору щодо строків поставки товару, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати товару.
Оскільки відповідач не передав позивачу товар у строк до 29 вересня 2017 року (п. 2.1.2 договору), сума попередньої оплати товару складала 84 361,80 грн., то штраф у розмірі 50% становить 42 180,90 грн.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 42 180,90 грн. штрафу за прострочення строку поставки відповідачем товару позивачу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім цього, позивач просив суд стягнути 9 041,74 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Частиною 2 ст. 536 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Проценти за користування чужими грошовими коштами - це плата за користування чужими грошовими коштами. Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 Цивільного кодексу України є факт користування чужими грошовими коштами, а також встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.
Можливість стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами передбачено умовами п. 7.6 договору, згідно з якими, у разі, якщо відповідач, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, він зобов'язаний протягом 10 календарних днів після настання строку, встановленого п.п. 2.1.2 договору, повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату з врахуванням страхового платежу у сумі, визначеній п. 5.3 цього договору, та додатково сплатити на користь позивача, зокрема, штраф у розмірі 50 відсотків від суми попередньої оплати.
Судом встановлено факт користування відповідачем грошовими коштами позивача у період з 30.05.2017 року до 08.11.2017 року (163 дні), у договорі сторонами погоджений розмір процентів (24), суму попередньої оплати товару (84 361,80 грн.), тому вимога позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 9 041,74 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 2 ст. 536, ч. ч. 1, 2 ст. 549, ч. ч. 1, 2 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ст. 627, ч. 1 ст. 628, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ч. ч. 1, 2 ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов публічного акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" до товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ АГРО" про стягнення заборгованості у сумі 332 331,76 грн. задоволити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛ АГРО" (08666, Київська область, Васильківський район, село Соколівка, вулиця Шевченка, будинок 69, ідентифікаційний код 40741464) на користь публічного акціонерного товариства "АГРАРНИЙ ФОНД" (01001, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Б. Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 38926880) 84 361,80 грн. (вісімдесят чотири тисячі триста шістдесят одну грн. 80 коп.) боргу, 196 747,32 грн. (сто дев'яносто шість тисяч сімсот сорок сім грн. 32 коп.) штрафу, 42 180,90 грн. (сорок дві тисячі сто вісімдесят грн. 90 коп.) штрафу, 9 041,74 грн. (дев'ять тисяч сорок одну грн. 74 коп.) процентів за користування чужими грошовими коштами та 4 984,98 грн. (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири грн. 98 коп.) витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 18.01.2018 року.
Суддя С. Грабець
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 17.01.2018 |
Оприлюднено | 19.01.2018 |
Номер документу | 71658768 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Грабець С.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні